don_katalan

Diana Makarova
З щирим захопленням читаю у фейсбуці зізнання тих, хто в 24 роки вже будував власну кар'єру а чи ставав людиною, яка працює для суспільства.
Трохи заздрю, по-доброму.
Трохи комплексую.
Я в 24 роки вже народила двох дітей, дуже скоро потім народила третю. Кожну декретну відпустку я люто працювала, бо вже старішали і сильно захворіли батьки. Я пізня дитина, дуже пізня. Але, працюючи тяжко, мала я на кожну декретну відпустку обов'язкове хобі - я щось вивчала. Навіщось стенографію та ідіш (!), мені подобалось звучання ідіш. Німецьку та іспанську, нічого вже не пам'ятаю. Вивчала шахи, обкладалась вечорами літературою, зараз пам'ятаю хіба Е2 та Е4. Але весь час я щось вивчала, так порадила мама.
Був в нас сімейний план ще на двох малят, але сталась аварія і на довгі роки я перетворилась на людину з інвалідністю, спочатку офіційною, потім просто фактичною.
Я ростила дітей, намагаючись створити умови навчання в хороших школах, звичайній та музичній. Для цього ми - я і всі троє дітей - роками їздили до міста на навчання. А це 20 кілометрів, та ще й попутним транспортом, нічого собі.
В результаті двоє старших вступили до вищих закладів без екзаменів, за результатами співбесіди.( Read more... )

Diana Makarova
В будь-яку гру можна грати вдвох. Хтось перший розробляє й впроваджує. Або не впроваджує. Потім граємо в "наздожени мене, якщо зможеш". От я, наприклад, була здивованою, коли взнала, що дрони на оптоволокні були найперше розроблені в Україні. Різними людьми, ідея, власне, лежала на поверхні. Але серед цих людей були й ті, кого я знаю.
- І шо, і шо, впровадили?
- Жартуєте. Хто там впровадить. Наша країна цим не зацікавилась.
А вже коли росія підняла з поверхні й почала використовувати - о, тоді ми понеслись слідом і почали грати в гру.
Наздожени мене. Якщо зможеш.
Поки що не можемо.
Про вибухівку в самокатах ми вперше взнали начебто з повідомлень наших служб. Ах, яка ідея лежала на поверхні. Тому наші вороги її швиденько підхопили.
Зараз у волонтерів йдуть повідомлення:
- не купуйте на ОЛХ, в покупках може бути вибухівка( Read more... )

Я коли про це думаю, то міркую так - ну, я тітка немолода, якщо для цих дітей, так взагалі бабуся. По фронтах політала, всякого чула і на свою голову отримувала - але коли тут вибух і хата повільно сунеться, зриваюсь з ліжка і репетую:
- Всі в калідор!
і страшно так...
так страшно...
як і мусить бути в таких випадках страшно.
Як завжди ставало страшно - так і стає.
Жодної адаптації.
А це малята. Уявляю, як страшно їм. Ні, навіть уявити не можу. Бо мені страшно навіть інтернет рити, щоб знати кількість загиблих цивільних, кількість поранених, кількість оцих "законних" цілей обстрілу.
Аж тут на мене валиться відео - перші хвилини після удару. Зйомка з машини. В машині грає якийсь російський хрєн, а хрєн в машині щирою російською мовою коментує. Ну, матюкається, понятно. Будь-хто тут би матюкався.
Але, думаю я - дядя. Ну, дядя. Дивись, он навіть ваш Філатов перейшов на щиру українську мову. Ну, йому положено, він чиновник, ладно. Але ж ти, дядя...( Read more... )

Diana Makarova
ЦЕЙ ПОСТ МУСИТЬ МАТИ НАЗВУ:
- ЯК ВИДРАТИ ДОПОМОГУ З ДЕРЖАВИ?
(але ні) (наприкінці буде про цицьки)
Насправді цей пост мусить мати назву - КОМУ ДОНАТИТИ?
(але теж ні) (але наприкінці про цицьки)
Власне, цей пост мусить мати назву - Я ВЗНАВАЛА
(так, це ключове) (про цицьки буде обов'язково)
Чому я не донатила на Назарія?
Бо я не можу донатити на всі, геть всі збори. Бо я сама працюю від донатів до донатів. А живу за рахунок чоловіка, дітей, фронтових наших друзів і добрих людей. В нас є сімейні гроші, але їх жменька. Невеличка. З цих невеличких грошей ми живемо, але ще й пересилаємо донати для тих, хто хворіє, хто втратив житло, по кому війна пройшлась важкими траками.
Чому ж я жодного разу не задонатила на Назарія? Адже його хвороба рідкісна, орфанна, а чи ж мені не знати, що таке орфанна хвороба, я сама маю орфанну хворобу в анамнезі. Рідкісну, паскудну.
Чому ж тоді, чому?
Бо я дивувалась.( Read more... )

Diana Makarova
Ця юна жінка - серце нашої сім'ї і нашого Ф.О.Н.Д.у.
Ми багато чого зробили разом.
Разом з її братом, Брізом, ми робили фестивалі
потім разом стояли на Майдані.
Потім разом ми шукали її брата. Він загинув під Іловайськом.
Потім ховали Бріза разом.
Потім ховали маму Даші й Бріза.
Даша пише:( Read more... )

( Read more... )

Дуже люблю день, коли в Києві відбувається прайд. Це дуже помічний день в процесі чищення френдів і простору навколо себе.
Бо з одного боку йдуть веселі люди з відкритими обличчями, які вимагають рівності ДЛЯ ВСІХ.
А з іншого боку йдуть невідомі з закритими обличчями, командують ними начальники, які спілкуються російською мовою, невідомі зігують. Ці невідомі стверджують, що є люди, а є недолюди.
Здавалося б, усе давно перемелено і зрозуміло.
Поділяти суспільство на людей і недолюдей полюбляв фашизм (нацизм). Зараз це саме робить росія.
Логіка зрозуміла?
Хтось буде сперечатись, що росія є новітнім фашизмом?
Йдемо далі. Все б нічого. П'яту колону росії можна вирахувати. Але в неї є потужна платформа корисних ідіотів.
- А чо вони збираються під час війни? - кричать корисні ідіоти.
(цікаво, чому вони так не кричали щодо Книжкового арсеналу, наприклад - там велика кількість людей збиралась під час війни, відмічались кілометрові черги)
- Вони загроза нашим традиційним сімейним цінностям!
(лунають суто російські скрепи)
Ці корисні ідіоти насправді хворі однією спільною хворобою. Їм дуже важливо ЗНАТИ, хто з ким спить, хто кого кохає, а ще в них слинка тече взнати, як і хто здійснює секс.
Тобто, це оті самі бабці на лавочці, що перетирають кісточки всім сусідам. І вік тут не має значення. Як і слинка, що стікає по підборіддю:
- А чули, чули, з ким Галька спить?
- Та ти шо!( Read more... )

125 - число журналістів, вбитих цією війною. Не знаю, з якого періоду рахували. Вічне питання, коли почалась війна. Сподіваюсь, що хто-хто, а журналісти чітко знають, коли вона почалась.
Треба привітати, треба визначити мужність журналістів нашого часу. Я дійсно вклоняюсь перед їхньою роботою.
Але ложка дьогтю буде. Щас...
... 2014 рік.
Саме тоді, на початку війни, до донецького аеропорту приїхав російський актор Пореченков. Результатом його поїздки була низка фото та відео, де актор хвацько стріляє з кулемета по українських захисниках ДАПу.
Актор. Що виходив на фронт під званням "Преса"
Саме після цієї виходки ціль "Російський журналіст" мала б стати легітимною. Але не стала. Бо ми чтимо міжнарожне право. Принаймні маємо чтити, коли виходимо на міжнародну сцену.
Так правильно.
... 2021 рік.
Український журналіст і редактор Юрій Бутусов викладає до мережі відео, де він стріляє з міномета в сторону ворогів.
Журналіст.
Український.( Read more... )

Diana Makarova
В 2022 світ обурювався (частково), жалів бідну Україну, ставив хрест на Україні.
Потім ми почали дивувати
Ошелешувати
Примусили нас поважати
Аж тепер вразили світ. Який любить переможців.
… але це ще не перемога. Знає Україна.
Але тепер назавжди - світ знає Україну.


-----
Горгона Бобровицька
Дуже цікаво читати, що зараз пишуть іноземці в твіттері, особливо ветерани, колишні піхотинці та командувачі. І як українське слово «павутина» переходить з твіта в твіт, вчора вони про нього ще не знали, а тепер смакують, запамʼятовують, вимовляють по складах.
Трішечки назбирала, може вам теж цікаво, а якщо є цікава цитата, діліться в коментах:
«Навіть фільми про агентів 007 не спромоглись вигадати щось подібне», - пише про українську спецоперацію «Павутина» Карл Більдт, шведський політик, в минулому премʼєр-міністр і міністр Закордонних справ.( Read more... )

Це не обов'язково рідні й друзі наших звільнених воїнів. Це найчастіше зовсім незнайомі люди. Бачите, як вибігають вони з дворів, як поспішають привітати колону з визволеними?
Ця золотава дівчинка, яку вже запам'ятало багато сердець - вона стала для них символом України, яка зустрічає, пританцьовує й сміється від радості.
Дівчинко золота.
А чи знаєш ти, що так було не завжди?
Я розповім, хоч ти, можливо, й не повіриш.
... коли він потрапив до полону, першим чином його подали в розшук як дезертира. Пішов в СЗЧ, та й по всьому. Далі нехай болить голова у ВСП, а бригада наче й ні до чого.( Read more... )

Коварний Гнезділов дав скандальний пост - кілька рядків про прифронтові борделі. В коментах вакханалія. Всі поділились на три табори - в одному питають паролі, явки, ціни, не для себе, звісно, для товариша. Другий табір ділиться паролями, явками, цінами, та я сам не знаю, товариш дав.
Третій табір або регоче й аплодує, або мовчки засуджує. Назвемо глядачами.
Ми ж з четвертого табору. Табору жінок (!) які одного разу або проривались до борделю, або жили там.
Тому ці записки варто було б назвати - ... КОЛИ МИ БУВАЛИ У ПРИФРОНТОВИХ БОРДЕЛЯХ
гусари, мовчати.
ІСТОРІЯ ПЕРША
ЦЕ ДО МЕНЕ!
Місто славилось трьома ключовими заправками, фактично хаб. Підкресленою українофобію і гарячою водою з крана в будь-яку пору року. А також темою, винесеною в заголовок. Сором'язливо замовчуваною всіма темою, ба навіть мною в цьому реченні. Але від факту не сховаєшся - весь близькопівденний квадрат фронту їздив до цього міста на масаж, поплавати в басейні і до добровільних психологів. Вибачте, психологинь.
Проституція - насправді не така вже весела тема. Немає проституції добровільної, хіба випадок німфоманії, елегантно описаний Купріним в його скандальній "Ямі" І це, мабуть, єдиний дозволений мораллю нашого сучасного суспільства випадок пруфу на російську літературу, бо що з них візьмеш, росіян, тільки вони вміли так блискуче описувати людський бруд і взаконену суспільством аморальність.( Read more... )