don_katalan

Igor Baryshev ·
Пам'ятаю дружбанів Кучми. За два терміни їхній склад мінявся, але у будь-якому разі це було коло навколо "тіла", доступ до якого коштував дуже дорого і без гарантії здобутків від того доступу.
Пам'ятаю "любих друзів" Ющенка. Те саме непробивне коло, хіба що до "ключика" для проходу через яке, ще додавалися певні, м'яко кажучи, суб'єктивні особливості того головного "тіла" країни.
Пам'ятаю "сім'ю" януковича - те саме непробивне коло дружбанів Саші-стоматолога та кількох "смотрящих" з болотостану. Тупо взагалі непробивне, але тут важливі не властивості того кола, а сам факт його наявності.
Пам'ятаю групу осіб навколо Порошенка з їхніми сутнісно все того ж роду інтересами-апетитами, що й у папєрєдніків. Все те саме, та сама конструкція, відмінності лише в обвісі та декорі.
І от, зараз. "Потужні менеджери" навколо [маса епітетів, зібраних аж з 2019 року, які позначають одну й ту саму особу].
Як бачимо, одна й та сама конструкція за майже усі роки існування незалежної України.( Read more... )

Нет, я не о заменах в правительстве - возможно, они тоже имеют какое-то отношение к описываемому, но вряд ли. Я о системном наступлении на роль Западных партнеров в наших правоохранительных органах.
Для тех, кто не в курсе, напомню, что коррумпированные правоохранительные органы - это то, что превращает коррупцию из "обычной" "которая есть всюду" в системную. И хотя я категорически против того, чтобы сводить борьбу с коррупцией к борьбе с коррупционерами (имел по этому поводу неоднократно дискуссии с нашими главными антикоррупционерами, многие из которых считают, что коррупция - это такое же преступление, как все остальные, и за него нужно "просто сажать"), но совершенно согласен с тем, что за редким исключением никакие системные антикоррупционные реформы не заработают если люди в погонах используют государственное насилие в личных интересах. Плюс, некоторые виды коррупции, прежде всего разворовывание, "лечатся" прозрачностью, но, естественно, с последующей реальной угрозой наказания. Для всего этого необходимо иметь правоохранительные органы и суды, состоящие из лично добросовестных людей. И вот тут как минимум две проблемы: (а) кто и как отберет таких людей в не просто коррумпированной, а патрональной системе, где все со всеми связаны и повязаны? и (б) как сделать, чтобы эти честные люди не были вынуждены выполнять преступные приказы?
Ответ на второй вопрос известен давно из "хорошей практики": независимость. Понятно, что система не будет сама себя реформировать подобно Мюнхгаузену, который вытаскивал себя из болота за волосы, да еще и вместе с конем, нужна некая внешняя точка опоры.( Read more... )

Borys Babin
З цікавістю спостерігав за медійним стартом процесу підозрюваного Віталія Шабуніна та його адвоката Сергія Рокуня.
Не тому, що бачу в цьому найважливіший політичний процес сезону.
Бо, прикладом, з весни мав нагоду залучитися як частина команди захисту, до на порядок політизованішої (на мою скромну думку) кримінальної справи, де стаття 18 Конвенції, тобто "політика", спирається не на корч чи відео з київського генделя, а на долі тисяч українських Воїнів.
Тому поки без деталей.
Які вже в Євросуді.
Та навіть в адміністративному процесі наразі веду справу, яка займає увагу перших владних осіб, як розповідали маленькі флоридські алігаторчики, ймовірно більше, ніж пригоди хлібопека з Чугуєва.
Й ні, це не справа Порошенка.
Бо у справі Порошенка, здається, наразі немає конкретних вимог від комітету ООН до України.
А в нашій вже є.
Хоча, звісно, саме пану Шабуніну у Євросуді стаття 18 буде гарантована з самого початку.
Інший політв'язень та "жертва кривавого прижиму", пан Ситник не дасть збрехати.( Read more... )

Otto W. Schmidt
После войны даже великий Черчилль проиграл выборы лейбористам, что уж говорить о зеленском?
Во время войны страна нуждается в едином центре управления, иначе хаос и раскол внутри. Разборки и уличение лидера во время активной войны ослабляют фронт и усиливают врага. Это недопустимо. Каждый, кто сегодня "грызёт" власть, подыгрывает врагу.
Даже в странах с сильными демократиями в войну критику ограничивают, чтобы сохранить дух и стабильность. Украина и так сталкивается с внутренними кризисами, и смена власти сейчас может разрушить устойчивость системы.
А вот после войны вполне вариант, когда Зе присядет. Вопросы будут не просто острые, а мучительно-многочисленно-острые:( Read more... )

Diana Makarova
Якщо на мить уявити, що ми перемогли - ну, або нам все ж підсунули те, що домовляться вважати перемогою...
... я з жахом уявляю, з яким азартом полізуть до українського політикума всі ті, хто зараз забезпечує себе піаром. В тому числі бойовим.
Полізуть всі відомі командири, улюбленці публіки, які зараз, кого не візьми - ставленики закарпатського контрабандного бізнесу, київських забудовників, харківських колишніх регіоналів-мільйонерів, філатовсько-ахметовських-вілкульних-пінчуцьких дій. Одних генералів буде йти стрій, і всі в папахах.
- Так вони ж бойові! Вони ж класно воюють! закричить екзальтована публіка.
Воюють. І я, з повагою до правди фронту, теж підтверджу, що вони воювали. І непогано воювали.
Але хороший командир - ще не означає хороший політик.( Read more... )

Vladimir Bondarenko
Громадське пишет "Журналіст Євген Вакуленко заявив про погрози від речника Київської міської військової адміністрації Євгена Ієвлєва після матеріалу про декларацію батька Ієвлєва військовослужбовця ТЦК"
"Розіб'ю їб@ло..., буду товкти рус@ківську пику"
речник голови КМВА Тимура Ткаченко так прямо и написал в соцсети журику
дело даже не в том что Ієвлєв был осужден по бакланке (ч.3ст296) и нанесению телесных, и не в его майне, хотя журик вообще недокрутил там и киевская квартира на родне и бэха и проч
меня прежде всего заинтересовало душевное общение Ієвлєва с Олесем Довгим - см.скрин поста( Read more... )

Volodymyr Zolkin
Я перепрошую дико, але чому жоден з тих хто робив компліментарні інтервʼю, і любовно фоткався з пропупутінською шмарою Спартц, жодним чином не коментує її висловлювань про необхідність здачі наших територій агресору.
Тобто ви толеруєте заклики до капітуляції? Чи просто сховали голову в пісок?
Погані новини, ваша дупа стирчить ззовні, і не всі такі сліпі і тупі як ви думаєте.
===
Петро Олещук
Уже пішли масово тексти, яка Кульгейко молодець, і як розказала правду.
( Read more... )

Я не про росіян, з тими все зрозуміло і мовою про них може бути лише звук пострілу. А я про інших. Про танцюристів України.
Вони танцюють.
Їхній танок може бути в перервах волонтерської роботи - так, серед них є волонтери. Також вони можуть танцювати у журналістській площині і щедро виплескувати на нас свій танок.
Вони танцюють.
Дитячі кістки тріщать під їхніми ногами - але вони продовжують свій нескінченний танок. На могилах. На тілах.
Найстрашніше - на тілах дітей. Ще не зогнилих, ще теплих, пів години тому живих ще тілах.
Що вони танцюють? Сальсу чи вальс? Аркан чи гопак? Чарльстон чи балет танцюють чи щирі українські люди, серед них навіть є яскраві й чесні патріоти України.
Ні, вони танцюють Камарінського.
Традиційний російський танок.

... ця жінка була волонтеркою. Щирою й чесною. Вона навіть колись відгукнулась на мій заклик в мережі і щедро поділилась з нами "цукорками". Її сторінки повнились постами з закликами донатити на армію України.
А одного разу вона дала пост, де страшні кадри з Маріуполю. Тіла на вулицях і в братських могилах. Сльози й біль українців.
Останніми рядками йшло наступне:
- Зате Маріуполь свого часу проголосував за Зевладу. От і вигріб за свій вибір.( Read more... )

( Read more... )

Отримав естетичну насолоду, читаючи репортаж з "антивоєнної демонстрації", що зранку середи пройшла у французькому місті Нім (на фото):
"Трохи більше сотні людей (*на мій погляд, судячи з їх власних фото, велике перебільшення) зібралися цієї середи наприкінці дня перед Maison Carrée у Німі (Гард). Демонстрація під прапорами Нескореної Франції, Французької комуністичної партії, CGT (Загальної конфедерації профспілок) та інших організацій, щоб засудити політику уряду на користь переозброєння.
"У нас є інші рішення, крім надання кредитів для фінансування війни", — каже 80-річний Антуан, комуністичний активіст із Німа. "Ми на пороховій бочці. Є інші пріоритети: фінансування охорони здоров’я, освіти…"
"Про що думає Макрон? Розв'язує війну з Росією? Він і його уряд грають у розпалювачів війни", - хвилюється 93-річна Колетт..."



Петро Олещук
У свіжій соціології, яку опублікував Центр Разумкова, є дуже цікава тенденція. Це ставлення українського суспільства до негідників, колаборантів та інших шкідників, які несуть загрозу країні.( Read more... )

Петро Олещук
В американців є гарна фраза: «все, що відбувається в Лас-Вегасі, залишається у Лас-Вегасі». Це, до речі, стосується і зовнішньої політики цієї країни. Там не прийнято виносити внутрішні справи країни за океан. А в Україні є Порошенко. І вчора цей політик так насолоджувався мінімальною увагою іноземного журналіста, що наговорив такого, з чого слідує, що в нашій державі нашим партнерам взагалі немає з ким говорити, окрім, звісно, Порошенка. Всі інші – диктатори. Але, Порошенко трошки заплутався: звинуватив владу у диктатурі, хоча особисто тиснув руку і обіймав диктатора путіна.
Трошки освіжу пам’ять Петра Олексійовича, бо вчора він казав геть протилежне тим заявам, які робив раніше.
Перше. Сьогодні, у важливий момент переговорів, Порошенко фактично підігрує путіну і на весь світ просуває російський наратив, що з українською владою не треба домовлятися – вона, нібито, недемократична. За логікою Порошенка, тут потрібна його участь. Бо він, наче, добре знає Трампа. Трамп теж його добре знає, але є нюанс: за Порошенка Україна потрапила в мегаскандал, коли НАБУшники з благословення тоді Президента Порошенка злили бухгалтерію Партії регіонів, де начебто фігурував керівник виборчого штабу Трампа Пол Манафорт. Трамп ледь не програв, а Манафорт пішов за грати.
Це втручання у вибори в США вдарило особисто по Трампу, а підтримка Петром Гіларі Клінтон та ігнорування Дональда Фредовича назавжди показали, на чиєму боці Порошенко, а відповідно і держава Україна, бо він її представляв.( Read more... )