![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanПетро Олещук
В американців є гарна фраза: «все, що відбувається в Лас-Вегасі, залишається у Лас-Вегасі». Це, до речі, стосується і зовнішньої політики цієї країни. Там не прийнято виносити внутрішні справи країни за океан. А в Україні є Порошенко. І вчора цей політик так насолоджувався мінімальною увагою іноземного журналіста, що наговорив такого, з чого слідує, що в нашій державі нашим партнерам взагалі немає з ким говорити, окрім, звісно, Порошенка. Всі інші – диктатори. Але, Порошенко трошки заплутався: звинуватив владу у диктатурі, хоча особисто тиснув руку і обіймав диктатора путіна.
Трошки освіжу пам’ять Петра Олексійовича, бо вчора він казав геть протилежне тим заявам, які робив раніше.
Перше. Сьогодні, у важливий момент переговорів, Порошенко фактично підігрує путіну і на весь світ просуває російський наратив, що з українською владою не треба домовлятися – вона, нібито, недемократична. За логікою Порошенка, тут потрібна його участь. Бо він, наче, добре знає Трампа. Трамп теж його добре знає, але є нюанс: за Порошенка Україна потрапила в мегаскандал, коли НАБУшники з благословення тоді Президента Порошенка злили бухгалтерію Партії регіонів, де начебто фігурував керівник виборчого штабу Трампа Пол Манафорт. Трамп ледь не програв, а Манафорт пішов за грати.
Це втручання у вибори в США вдарило особисто по Трампу, а підтримка Петром Гіларі Клінтон та ігнорування Дональда Фредовича назавжди показали, на чиєму боці Порошенко, а відповідно і держава Україна, бо він її представляв.
Друге. Щодо начебто наступу влади на демократію у вигляді Порошенка. Петро Олексійович у війну збагатився у 25 разів, увійшовши з другого десятку до першої трійки найзаможніших олігархів країни. Його невеличка фракція – найбагатша у парламенті. Він один заробляє більше, ніж усі 750 європраламентарів разом. Оце душать опозицію! Насправді, головні вороги Петра Олексійовича – солодке з мучним, а також жага до грошей, жадібність та постійне бажання щось вкрасти. В цьому «гетьман» собі ніколи не відмовляв.
Третє. Порошенко роздає поради, як нашим ЗСУ воювати. Обидва його сини призовного віку – ухилянти. Вони втекли до Лондона і ховаються там. В старшого вже арештували все майно, бо ігнорував повістки. Бо, за логікою Петра Олексійовича, не Порошенка діти мають воювати. А ваші. І він завжди готовий розповісти як правильно треба.
Четверте. Петро Олексійович щось радить по оборонці. Нагадаю, що цей «радник» разом зі Свинарчуками роздерибанили оборонпром, побудували (насправді, ні) з Яценюком потужну стіну на кордоні з росією. За його верховного головнокомандування вибухнуло 60% усього запасу боєприпасів України: Ічня, Калинівка, Балаклія, Сватове… мінімум 7 складів! Було повністю провалено будівництво фортифікацій на Донбасі.
П'яте. Скаржиться на санкції. Мовляв, незаконні. Тобто вкрасти з Медведчуком трубу, торгувати з ОРДЛО вугіллям, співпрацювати з рф у війну, возити літаками 38 млн євро (за даними ЗМІ) російського кешу на підкуп виборців за голосування у першому турі 2019 року – це все ок, а санкції не ок? Цікава логіка.
І шосте, моє улюблене. Порошенко вимагає вступ України до НАТО. А ось цитата ще представника партії Медведчука молодого нардепа Порошенка: «Уважаемые коллеги! Фракция СДПУ (о) решительно осуждает агрессивные действия НАТО». Ну і далі стандартна патетика про шкоду НАТО. Це вже про вступ України до НАТО чи ще ні?
Петро Олексійович мені все більше нагадує героїв фільму «Субстанція»: в ньому живе дві особи. Перший Порошенко – патріот і криголам, стратег і «державник», який роздає інтерв’ю іноземним ЗМІ. І наш, український справжній Порошенко: обіймальник путіна, партнер Медведчука, кум Свинарчука, батько двох дорослих синів-ухилянтів в Лондоні; торговець з ОРДЛО, бізнес-підданий рф, олігарх, який збагатів за пару років війни більше, ніж за десятки років до цього. І, звісно, «демократ».
В американців є гарна фраза: «все, що відбувається в Лас-Вегасі, залишається у Лас-Вегасі». Це, до речі, стосується і зовнішньої політики цієї країни. Там не прийнято виносити внутрішні справи країни за океан. А в Україні є Порошенко. І вчора цей політик так насолоджувався мінімальною увагою іноземного журналіста, що наговорив такого, з чого слідує, що в нашій державі нашим партнерам взагалі немає з ким говорити, окрім, звісно, Порошенка. Всі інші – диктатори. Але, Порошенко трошки заплутався: звинуватив владу у диктатурі, хоча особисто тиснув руку і обіймав диктатора путіна.
Трошки освіжу пам’ять Петра Олексійовича, бо вчора він казав геть протилежне тим заявам, які робив раніше.
Перше. Сьогодні, у важливий момент переговорів, Порошенко фактично підігрує путіну і на весь світ просуває російський наратив, що з українською владою не треба домовлятися – вона, нібито, недемократична. За логікою Порошенка, тут потрібна його участь. Бо він, наче, добре знає Трампа. Трамп теж його добре знає, але є нюанс: за Порошенка Україна потрапила в мегаскандал, коли НАБУшники з благословення тоді Президента Порошенка злили бухгалтерію Партії регіонів, де начебто фігурував керівник виборчого штабу Трампа Пол Манафорт. Трамп ледь не програв, а Манафорт пішов за грати.
Це втручання у вибори в США вдарило особисто по Трампу, а підтримка Петром Гіларі Клінтон та ігнорування Дональда Фредовича назавжди показали, на чиєму боці Порошенко, а відповідно і держава Україна, бо він її представляв.
Друге. Щодо начебто наступу влади на демократію у вигляді Порошенка. Петро Олексійович у війну збагатився у 25 разів, увійшовши з другого десятку до першої трійки найзаможніших олігархів країни. Його невеличка фракція – найбагатша у парламенті. Він один заробляє більше, ніж усі 750 європраламентарів разом. Оце душать опозицію! Насправді, головні вороги Петра Олексійовича – солодке з мучним, а також жага до грошей, жадібність та постійне бажання щось вкрасти. В цьому «гетьман» собі ніколи не відмовляв.
Третє. Порошенко роздає поради, як нашим ЗСУ воювати. Обидва його сини призовного віку – ухилянти. Вони втекли до Лондона і ховаються там. В старшого вже арештували все майно, бо ігнорував повістки. Бо, за логікою Петра Олексійовича, не Порошенка діти мають воювати. А ваші. І він завжди готовий розповісти як правильно треба.
Четверте. Петро Олексійович щось радить по оборонці. Нагадаю, що цей «радник» разом зі Свинарчуками роздерибанили оборонпром, побудували (насправді, ні) з Яценюком потужну стіну на кордоні з росією. За його верховного головнокомандування вибухнуло 60% усього запасу боєприпасів України: Ічня, Калинівка, Балаклія, Сватове… мінімум 7 складів! Було повністю провалено будівництво фортифікацій на Донбасі.
П'яте. Скаржиться на санкції. Мовляв, незаконні. Тобто вкрасти з Медведчуком трубу, торгувати з ОРДЛО вугіллям, співпрацювати з рф у війну, возити літаками 38 млн євро (за даними ЗМІ) російського кешу на підкуп виборців за голосування у першому турі 2019 року – це все ок, а санкції не ок? Цікава логіка.
І шосте, моє улюблене. Порошенко вимагає вступ України до НАТО. А ось цитата ще представника партії Медведчука молодого нардепа Порошенка: «Уважаемые коллеги! Фракция СДПУ (о) решительно осуждает агрессивные действия НАТО». Ну і далі стандартна патетика про шкоду НАТО. Це вже про вступ України до НАТО чи ще ні?
Петро Олексійович мені все більше нагадує героїв фільму «Субстанція»: в ньому живе дві особи. Перший Порошенко – патріот і криголам, стратег і «державник», який роздає інтерв’ю іноземним ЗМІ. І наш, український справжній Порошенко: обіймальник путіна, партнер Медведчука, кум Свинарчука, батько двох дорослих синів-ухилянтів в Лондоні; торговець з ОРДЛО, бізнес-підданий рф, олігарх, який збагатів за пару років війни більше, ніж за десятки років до цього. І, звісно, «демократ».