don_katalan

Новости из Саудовской Аравии действительно звучат для Украины обнадеживающе. Не потому, что за раундом переговоров в Джидде последует перемирие, на это рассчитывать особо не приходится. Удалось сделать три важных вещи.
Первая: ситуация острого взаимного раздражения, выплеснувшаяся на исторической встрече в Овальном кабинете 28 февраля, может считаться преодоленной. Нет, большой любви и доверия сторон не будет, но и слава богу, обманываться на этот счет было бы лишним. Ни к чему иллюзии, жесткая реальность: США больше не союзник Украины, готовый помогать ей «столько, сколько потребуется», но на определенную помощь можно рассчитывать, скорее всего, на твердой коммерческой основе. Сделка, которая должна была быть подписана в феврале в Вашингтоне, будет таки подписана.
Вторая важная вещь: возобновлены приостановленные поставки вооружения и боеприпасов, а также снабжение ВСУ разведывательной информацией. Само по себе решение Трампа наказать Украину, остановив поддержку во время активной стадии боевых действий, вызвало нарекания даже у части республиканцев, настолько оно было низким и мстительным, явно продиктованным желанием поставить на место Зеленского, позволившего себе разговаривать с президентом США не самым почтительным тоном. Запрет снят, но осадочек остался. Для партнеров США это стало сигналом, что лучше полагаться на оружие собственного или неамериканского производства, чем на заказы, сделанные в Америке, поскольку есть прецедент остановки поставок или отключения важных функций, как произошло на поставленных Украине F-16. Пятно в истории и на деловой репутации стереть удастся нескоро.
И конечно, третье, то, о чем безуспешно пытался говорить в Белом доме Зеленский:( Read more... )=====
Zlaya Pechenka
Ребята и девчата, я смотрю тут многие надеются на переговоры, дескать война кончится, людей перестанут убивать, вопрос решится.
Это очень зря. Путин совершенно недоговороспособен, что он не один раз доказывал. Я следил за Минскими, там было так: много дней Путин талдычил свои хотелки по 8–10 часов подряд, не сдвигаясь ни на миллиметр. Ему приводили доводы, убеждали, объясняли. Кристально похер. Все остальные каждый день выходили и говорили что-то «ааааа... мы больше не можем... как он заебал...»
На этих переговорах он будет делать точно то же самое. Это 100%. Не предположение, а уверенность.( Read more... )

Це фото було зроблено десять років тому. Ось що говорить спеціаліст:
"10 лет назад, трофеи из Широкино. Мины 1996 года выпуска, российские. Взрывтели - 2007. Тогда производства 82 мм на территории Украины небыло, впрочим как иипоставок после 1992 года. Но тогда об участии восточных соседей не принято было говорить - официально мы воевали против неких войск ОРДЛО."
https://www.facebook.com/maxim.wolf.3/posts/pfbid0hc65cGSsrjpsoMUNbbyjjmrZLZpsyNgG5G6zsmHLQuh1UBKy8HRosVUTmd82PNzBl
Скажіть, коли ви розказуєте, що наша війна почалась три роки тому, коли ви кричите у гніві, що Росія напала на Україну три роки тому - чи уявляєте ви, скільки таких фото можуть вам показати наші військові?
Фото російських боєприпасів та зброї
російської важкої техніки
російських дронів - так-так, перші російські дрони зі скидами почали з'являтись на фронті чи не в 2015 році. А від когось я чула і про 2014.( Read more... )

Alexander Kovalenko
Президент Украины Владимир Зеленский, комментируя вопрос иностранных миротворцев в Украине, отмечал, что необходим стотысячный контингент, для гарантий безопасности. В свою очередь ни одна страна, тем более США, не подтвердила готовность отправлять в Украину контингент, способный хоть частично пополнить настолько существенную группировку. Но при этом, мало кто задается вопросом, а какой вообще смысл и каким будет функционал миротворцев? А точнее – какой КПД? Давайте разберемся.
Хочу заметить, что современная история показывает: ни один замороженный конфликт при наличии в стране миротворцев не привел к разрешению проблемы, а как раз наоборот - со временем только усугубил ее. В свою очередь миротворческие силы никогда не выполняли регулирующую роль с полномочиями, позволявшими им действовать в куда более широком формате, нежели бесправных наблюдателей.
Поэтому (сугубо на мой взгляд) любая миротворческая миссия - это попытка не излечить болезнь антибиотиками, а продлить мучения пациента чаем с ромашкой, с неизбежной фазой криза.
Но давайте все же рассмотрим приблизительный сценарий, по которому могут быть размещены в Украине миротворцы.
Вызовы белым каскам
Протяженность линии боестолкновений на сегодняшний день составляет более 1 200 км только в Украине. Это самая протяженная ЛБС из всех тех линий разграничения, с которыми когда-либо имели дело миротворческие силы ООН и не только. И первый вызов, с которым нужно будет столкнуться объединенным миротворческим силам в Украине – отсутствие объективного контроля по всей ЛБС.( Read more... )

Diana Makarova
Ihor Lutsenko написав про тіньовий військово-промисловий комплекс нашого фронту.
Здається, він першим про це написав, та й то завуальовано, хто знає, той зрозуміє, а хто не знає, тому й не треба. Але я вдячна, що він про це написав. Рано чи пізно про це прийдеться говорити і ось чому...
... Здається, немає на лінії фронту підрозділу, який би не мав свого заводу вироблення боєприпасів та дронів. Я бачила ці заводи. Це вражає. Крім того, що вражає - це вкладає в душу такий неймовірний оптимізм, що дай Боже й вам. Це можна назвати "Порятунок потопаючих - справа самих потопаючих", і така назва буде пошлою, бо хто це тут потопаючі? Хвилиночку! Ходи до нас, ми щось тобі покажемо.
Ти увійдеш і побачиш стрункі ряди принтерів
Гори готових в роботу болванок.
Ящики готових до роботи виробів.
Тебе познайомлять з майстрами - це зазвичай поранені й контужені легкотрудніки. Це також унікальні майстри, яких вдалось вичепити з полігонів. Видрати від невмолимої машини мобілізації, яка працює під гаслом "всі в піхоту!"
Якщо ти свій чи прийшов з хорошою рекомендацією - далі ти можеш побачити лісопилку. Бо хороший організм виходить на фронт, ВЖЕ маючи куплену лісопилку, а то і не одну. Куплене чи орендоване СТО. Там теж працюють майстри за профілем. Бо, доки десь у високих кабінетах ламають списи, куди відправити оцих викладачів, оцих автомеханіків, цих інженерів - в штурмовики чи піхоту - фронт давно вирішив це питання сам. Фронт вміє економити життя й роботу спеціалістів, потрібних для роботи цієї величезної машини, для її невпинних коліщаток і механізмів.
Машини фронту.
Це про лінію фронту, яка надовго.
Я бачила початок цього всього. Початок будувався від 2015 до 2022. Потім перший шок. Перший відступ, коли кидалось все напрацьоване, набуте...
А потім всі якось озирнулись навколо.( Read more... )

Viktor Kevliuk
Суспільство жваво обговорює арешт бригадного генерала Юрія Галушкіна (екс командувач оперативно-тактичного угруповання «Харків»), генерал-лейтенанта Артура Горбенка (командир 125-ї окремої бригади ТрО) і полковника Іллі Лапіна (командир 415-го окремого стрілецького батальйону 23-ї окремої механізованої бригади).
Одразу почнемо з розвінчування міфів: жодних «законів воєнного часу» в Україні не існує.
У період 2-ї світової війни багато країн запроваджували воєнний стан. В СРСР були видані Указ Президії ВР СРСР «Про воєнний стан» (1941). У наш час положення воєнного стану запроваджується, зазвичай, на конституційному рівні чи спеціальним законодавством. Наприклад, у Франції це Закон про положення облоги (1849, 1878), Закон про встановлення надзвичайного стану (1955), у США – Закон про національний надзвичайний стан (1976), у Великій Британії – Закон про надзвичайні повноваження (1920, 1964).
І ось всі ці документи є підставою для підвищення відповідальності громадян в специфічних умовах воєнного стану. В СРСР спеціалізоване правосуддя військового часу запроваджувалося Положенням про військові трибунали (1941), постановами командування та рішеннями командувачів фронтами, арміями, наказами органів воєнного управління тощо. В нашій країні запровадження положення воєнного стану нічого такого не передбачає.
Але ж ми – про судочинство на війні, як таке.( Read more... )

B Фiнляндiї пpoдoвжyєтьcя cyд нaд кaцaпoм з нaциcтcькoгo yгpyпyвaння «pycич». Яни, якшo чecнo здивyвaли - вчeпилиcя в кaцaпa нa cтiльки, шo дитя pociйcькиx єбєнєй тyпo ввiмкнyлo зaдню i тeпep взaгaлi кaжe пpo тe, шo я нe я i xaтa нe мoя, я пpocтo мiмo пpoxoдiв i т д
Фiнcькa пpeca пишe пpo тe шo oбвинyвaчeний y вiйcькoвиx злoчинax тopдeн вжe вepeщить в cyдi пpo тe, шo в бoю yчacтi нe бpaв yчacтi i взaгaлi нe зpoбив жoднoгo пocтpiлy
Для тиx, xтo нe в тeмi: тopдeн, вiн жe Ян пєтpoвcкiй, oбвинyвaчyєтьcя в п'яти вiйcькoвиx злoчинax нa cxoдi Укpaїни y вepecнi 2014 poкy. Згiднo зi cлiдcтвoм, 5 вepecня 2014 poкy нaциcтcькe yгpyпoвaння «pyciч» poзcтpiлялa 22 yкpaїнcькиx coлдaтiв i cepйoзнo пopaнилa чoтиpьox.( Read more... )
Тopдeн poзпoвiв cпeцпpoкypopy Лiльє Лiмiнгoя, щo вiн пpиєднaвcя дo "Pycичa" нaпpикiнцi чepвня 2014 poкy, кoли пpибyв дo Лyгaнcькa з Нopвeгiї. Зa йoгo cлoвaми (мaмoй клянycь, блять), вiн нe пpoxoдив жoднoї вiйcькoвoї пiдгoтoвки, тiльки кypc iз нaдaння пepшoї мeдичнoї дoпoмoги, бo, нa твepдe пepeкoнaння пєтpoвcкoгo, кoжeн гpoмaдянин зoбoв'язaний мaти бaзoвi знaння пpo цe.
Тaкoж вiн poзпoвiв, щo «cepб» xoтiв зpoбити з Тopдeнa вepбyвaльникa, пpoтe нe зiйшлиcя xapaктepaми
Щoдo пoдiй 5 вepecня, в дeнь cкoєння вoєннoгo злoчинy, пєтpoвcкiй вигaдaв випpaвдaння poкy - вiн зaявив шo пpocтo бyв oдягнeний y вiйcькoвy фopмy, aлe нe cтpiляв, xoчa i мaв збpoю( Read more... )
Eпiлoг aбo для чoгo цe вce нaпиcaнo.
Щoб нe cпycтити пpeцeдeнт з кaцaпoм нa гaльмax
Щoб oтpимaти вiдпoвiдi нa пpocтi зaпитaння
Щoб cycпiльcтвo, з чиcлa yкpaїнцiв тa iнoзeмниx жypнaлicтiв, пpиєднaлocя дo oбгoвopeння тeми
Щoб cпpичинити тиcк i нa МЗC Укpaїни, i нa cyдoвy cиcтeмy Фiнляндiї, якi мaють дaти чiткi вiдпoвiдi, зa yмoви шo cycпiльcтвy бyдe цiкaвo дiзнaтиcя шo ж нacпpaвдi cтaлocя. Якщo жoднiй з cтopiн нeмaє чoгo пpиxoвyвaти, звicнo
I тaк, кaцaп вжe пoплив. Пoтpiбнo лишe дoтиcнyти йoгo. Тoмy нaм i кapти в pyки( Read more... )

Ceгoдня дeнь пaмяти зaщитникoв ДAПa - мecтa, гдe ЗCУ пoкaзaли вceмy миpy, шo pyccкyю apмию мoжнo yбивaть кaк cкoт и нe пapитьcя o тoм шo тaм ceбe кaцaпы пpидyмaли пpo caмиx ceбя.
Pycню пpocтo yничтoжaли кaк cкoт тaм. Дaжe пиздeц кaкoй кpyтoй -вымпeл- кaцaпcкий выгpeб cтoлькo шo pyccкиe гeнepaлы yмoляли нaшиx пaцaнoв дaть paзpeшeниe зaбpaть тpyпы. Дa, в итoгe c пoмoщью пoдлocти (никaкaя этo нe вoeннaя xитpocть), aэpoпopт пaл, нo cвoю миccию oн выпoлнил - миp yвидeл шo pyccкaя apмия нe тaкaя cтpaшнaя, кaк пытaeтcя кaзaтьcя (в ЛAПe oбoccaнaя pycня вooбщe тpи дня пycтoй aэpoпopт oбcтpeливaлa, ecли ктo зaбыл).
Миф o pyccкoм cyпep пyпep cпeцнaзe был paзpyшeн. Paзницa мeждy кaцaпcкими cпeцнaзoвцaми и мecтным мяcoм зaключaлacь лишь в тoм, шo кoллaбopaнтoв oтпpaвляли впepeд, нa выявлeниe oгнeвыx тoчeк, a pycня шлa cзaди, зa cпинaми, в нaдeждe шo cнaчaлa yбьют мecтнoгo (т - тaктикa, блять)
Oглядывaяcь нaзaд, cмoтpя вooбщe нa caмo cтpoeниe ДAПa, я личнo дo cиx пop пoнять нe мoгy тo, кaк, блядь, тaм мoжнo былo вooбщe cидeть cтoлькo? Этo ж нe бeтoннoe здaниe ни paзy, c кyчeй oкoн и пoдъeздныx пyтeй, pacпoлoжeннoe нa виднoм мecтe + никyдa oнo двигaтьcя нe мoжeт - бepи cнocи apтиллepиeй и нe пapьcя, кyдa тaм пpилeтит, плюc-минyc 100 мeтpoв дocтaтoчнo
Лaднo, нe cидeть - дepжaть oбopoнy, тaк пpaвильнee звyчит, coглaceн. Нo кaк тaм мaxaлиcь пaцaны для мeня дo cиx пop зaгaдкa: тaк нe бывaeт, я xyй знaeт из чeгo oни cдeлaны. И вooбщe я чeткo пoнимaю шo я б тaк нe cмoг - этo пиздopeз нa гpaни вoзмoжнoгo и нeвoзмoжнoгo. Пo кpaйнeй мepe, мнe тaк, co cтopoны цивильнoгo, кaжeтcя( Read more... )

11 липня 2023 р.
От ви кажете:
- Всі, хто їздив в Росію працювати, відпочивати, виступати під час війни, всі вони є колаборантами!
Я теж так кажу. Я теж готова їм очі видирати. Але іноді навіть не треба їздити в Росію під час війни. Можна служити в українському війську і...
... історію цю я вже розповідала, але у мене з того часу з'явилось багато нових читачів, серед них є і ті, що фронтом не цікавились аж до експансії 2022 року - не ображайтесь, це просто констатація, адже важливо, що ви цікавитесь фронтом зараз - тому, можливо, деякі речі в моїй історії вас здивують.
Але це історія фронту. Довга, дев'ятирічна (плюс кілька місяців) історія. Її бажано знати. Деякі її аспекти так точно важливі.
... був у нас серед друзів один воєнний. Красивий, і, відповідно, здоровенний. Спортсмен, спецназьор, все як годиться. В перших боях з 2014, на все власна думка, апломбу теж вистачало - а що ж, були б ви воєнним, красивим, здоровєнним, у вас би теж, можливо, була повна груть апломбу.
І якось його з його підрозділом кинули на охорону секретного об'єкту в Соледарі. Об'єкт називався СЦКК. Ви не знаєте, що воно таке - СЦКК? А, чую, хтось знає. Іншим я розповім.
СЦКК, дорогі мої, розшифровувалось як Спільний Центр Контролю й Координації вогню. Його створення ініціювала Росія в 2014 році, десь восени. Україна погодилась на таку дипломатичну місію.
Місія полягала в тому, що російські офіцери мали право жити й працювати на українському фронті і з української ж території контролювати й координувати вогонь.
Ще раз.
РОСІЙСЬКІ офіцери, числом від 40 до 70, званнями від капітана до генерала, жили і працювали на українському фронті, мали вільний виїзд по фронту - аж так, що навіть організація мала цілком тролінгову назву. КОНТРОЛЬ ТА КООРДИНАЦІЯ вогню. Координували власний вогонь по наших позиціях, ага.
Чи бачили вони українські позиції, чи могли наносити їх на карти, передавати координати? Тю. Смієтесь? Звичайно, могли. І, звичайно, робили це.( Read more... )

Війна - це така штука, в якій брешуть всі.
От коли ми це зрозуміємо, то будемо правильно читати і наші, і ворожі зведення, і аналітику спостерігачів зі втомленими думками чолами. Думками - як би поелегантніше збрехати?
Тут нічого не зробиш і нічого робити не треба. Бо брехня під час війни є одним з видів зброї під час війни, і це таки непогана зброя, якщо нею витончено користуватись.
Але є у війні одна річ, яка не бреше.
Карти.
Карти ведення бойових дій.
Цю карту я зловила в інтернеті і одразу в неї не повірила. Здавалось би, чому? Адже фронтові волонтери, які не знають карти - це якісь неправильні фронтові волонтери. А може, навіть і не дуже фронтові волонтери.
Я поясню.
Ми польові.
Ми прикладні.
Ми точкові.
Для нас втрата відрізка Карлівка - поворот на Селідове, отам, де домік - це так страшно, неначе ми втратили половину фронту.
А відчайдушне:
- Які вулиці ми ще контролюємо?
або:
- Що переправи? Обидві зразу?
це більше, ніж тисячі кілометрів ВЖЕ взятої території.( Read more... )

Мені треба було сказати коротку промову перед підрозділом. Це була звична справа. Я десять років казала промови перед цим підрозділом. Я знала внутрішні жарти і меми, я розуміла, про що говорю в кожній своїй промові. Я знала позивні, я мала право говорити зменшувально - Ваня... Русланчик...
Я вийшла перед підрозділом і одразу була враженою. Рік тому я проводжала підрозділ на фронт. Там стояли міцні хлопці, готові до бою. Зараз же переді мною стояв проріджений ряд людей. В польовій, навіть не випраній формі. Відсторонені погляди, втомлені обличчя. І їм пофіг було на те, що говорила я, оратори до мене і після мене.
Я сипнула жартами. Я кинула дрів пафосу.
А потім зрозуміла, що нічого цього не треба. І я просто сказала, що вірна їм. Та їм і цього не було потрібно.
Стояв стрій людей битих, коцаних, втративших найсильніших і найслабших, і середніх втративший. Стояв обнулений кілька разів підрозділ. Стояла жменька людей замість підрозділа. І думали лише про одне - ні про що. Бо що тут вже думати. Просто відіспатись і далі йти у бій.
... так я стою зараз.
Мій підрозділ вийшов в 2014 році таким яскравим, таким активним і місцями веселим, місцями істеричним, а загалом пафосним і готовим до бою строєм.
А зараз ми стоїмо, хитаючись, втомлені до скону, дірки в ряду.
Ми обнуляємось. Звичайно, ми з роками обнуляємось.
Одинадцять років на війні і з війною. Ви уявляєте наші особисті цвинтарі? Ви уявляєте кількість вогнищ і відроджень наших душ і пір'їнок?( Read more... )