don_katalan

11 липня 2023 р.
От ви кажете:
- Всі, хто їздив в Росію працювати, відпочивати, виступати під час війни, всі вони є колаборантами!
Я теж так кажу. Я теж готова їм очі видирати. Але іноді навіть не треба їздити в Росію під час війни. Можна служити в українському війську і...
... історію цю я вже розповідала, але у мене з того часу з'явилось багато нових читачів, серед них є і ті, що фронтом не цікавились аж до експансії 2022 року - не ображайтесь, це просто констатація, адже важливо, що ви цікавитесь фронтом зараз - тому, можливо, деякі речі в моїй історії вас здивують.
Але це історія фронту. Довга, дев'ятирічна (плюс кілька місяців) історія. Її бажано знати. Деякі її аспекти так точно важливі.
... був у нас серед друзів один воєнний. Красивий, і, відповідно, здоровенний. Спортсмен, спецназьор, все як годиться. В перших боях з 2014, на все власна думка, апломбу теж вистачало - а що ж, були б ви воєнним, красивим, здоровєнним, у вас би теж, можливо, була повна груть апломбу.
І якось його з його підрозділом кинули на охорону секретного об'єкту в Соледарі. Об'єкт називався СЦКК. Ви не знаєте, що воно таке - СЦКК? А, чую, хтось знає. Іншим я розповім.
СЦКК, дорогі мої, розшифровувалось як Спільний Центр Контролю й Координації вогню. Його створення ініціювала Росія в 2014 році, десь восени. Україна погодилась на таку дипломатичну місію.
Місія полягала в тому, що російські офіцери мали право жити й працювати на українському фронті і з української ж території контролювати й координувати вогонь.
Ще раз.
РОСІЙСЬКІ офіцери, числом від 40 до 70, званнями від капітана до генерала, жили і працювали на українському фронті, мали вільний виїзд по фронту - аж так, що навіть організація мала цілком тролінгову назву. КОНТРОЛЬ ТА КООРДИНАЦІЯ вогню. Координували власний вогонь по наших позиціях, ага.
Чи бачили вони українські позиції, чи могли наносити їх на карти, передавати координати? Тю. Смієтесь? Звичайно, могли. І, звичайно, робили це.
Чи була ця організація в чомусь корисною для України? Так, трохи. Вести переговори щодо полонених, яких тоді вже було чимало. Вести переговори з припинення вогню, щоб забрати тіла або відремонтувати інфраструктуру. В усьому іншому організація працювала як російська розвідслужба. До речі, представники ДНР та ЛНР теж входили до цієї організації і теж сиділи на українському фронті. Військові, особливо ті, що виповзли з Іловайську чи Дебальцевого - чманіли, побачивши, як під'їздить до їх позиції авто і як виходять з того автомобіля, рука об руку, російський та український генерали. А чи майори, чи полковники. Дехто з пацанів хапався за зброю. Тут підскакувала охорона дипломатичної місії і пацанам делікатно все пояснювала, після чого пацани чманіли ще більше.
Як?
В нас, на фронті?
Розвід місія з російських офіцерів?
В розпал нашої війни? Після Іловайську, Зеленопілля? Під час Дебальцевської битви?
Ага.
Це було оте саме "Зустрінемось посередині" і "Подивитись в очі ворогу, в них немає війни" - тільки вам про це ніхто не розповідав. А що не розказано, того неначе і немає.
Місію не надто приховували - але найкраще захованою вважається та річ, яка покладена на видному місці. Російська офіцерська, ФСБ-шна місія жила і працювала на українському фронті з 2014 по 2017 роки. Розташовувалась спочатку в Дебальцевому, з початком лютневих боїв 2015 року місія перебралась до Соледару, на той час затишного тилового містечка нашого фронту. Основна місія розташовувалась в профілакторії "Соляна симфонія". Частина місії була відправлена безпосередньо до Авдіївки, там російські офіцери жили і координували просто на території Коксохіму.
Бубочка на тортик. Утримання місії лягало на українську сторону. Тобто, годували, заправляли машини, гріли воду для миття й прання та сплачували інші комунальні забезпечення - за рахунок українського фронту.
Ні, я ще раз повторю. Україна годувала та утримувала російську розвідувальну місію на власній території. З 2014 по 2017 рік це утримання коштувало приблизно 5 млн гривень.
Іноді люди дивуються - і чому я так не терплю попередню українську владу, попередніх українських очільників фронту? Ну, що тобі особисто зробили Порошенко та Муженко, що ти їх так не терпиш.
А ось це. Встретимся на середине. Вони давно дивились в очі ворогу і не бачили там війни. Просто вам про це не розказували.
... повернемось до нашого воєнного, красівого, здоровєнного.
Участь в боях, загиблі друзі, в самого поранення. Поранення, завдані росіянами в боях. Агов. І одного разу, розвалившись на табуреті (цей величезний ведмедяка мав здатність розвалюватись, де б не присадив свою дупу), він мрійливо сказав:
- У нас генерали так собі. А от російський генерал це настоящій генерал.
- ЩООООО? - вирячили ми очі.
- Ну, понімаєте, я счітаю його настоящім воєнним, настоящім генералом. Того шо в нього завжди знайдеться сигарета для особового складу. І він завжди зайде, знайде час поговорить за жизнь. Розкаже, як воно воювалось в совєцкому союзі. А колись ми разом їхали на нулі...
- Що? Ти хочеш сказати, що російський генерал бував на наших нулях?
- Тю. Ви як діти. Конєшно шо буває, і регулярно. - засміявся наш воєнний. - Так от. Лопнуло в нас колесо. А водітєль молодий, неопитний, ніяк не міг поміняти. Тоді російський генерал сказав "Постой, сынок!", подвинув його в сторону і сам замінив колесо. Оце я понімаю, мужик. Оце справжній генерал!
І мрійливо закотив очі.
Йшла Дебальцевська епопея. Той російський генерал в той час був одним з керівників дебальцевського наступу на наші позиції. Вже вмирали в снігах наші оточені військові.
Але наш воєнний, красівий, здоровєнний, мрійливо закочував очі і освідчувався в повазі та любові до ворожого генерала.
Тому, коли вже в 2019 році український полковник Олексій Ноздрачов заявив, що українським і російським офіцерам буде легше всього зрозуміти одне одного, понять и прастить - я вже не здивувалась.
Цитата з промови українського полковника Олексія Ноздрачова, 2019 рік, січень:
=====" «Питання реінтеграції, це в першу чергу питання безпеки. Я вас хочу запевнити, що військовий наш і військовий росіянин, які проти нас воювали і продовжують воювати, і навіть ті військові, які є у формуваннях Донецької і Луганської областей, якщо буде прийнято політичне рішення і імплементоване, вони реінтегруються дуже швидко. Тому що, все ж, окрім національної ідеї існують військові традиції. І порозумітись військовим росіянам і військовим українцям, навіть якщо вони були ворогами, краще. Але не забувайте, що існують праворадикальні рухи, які не контролюються державою (не будемо вдаватися в деталі)»."=====
Розумієте, про що я...
Заховати певну річ дуже просто - варто всього-навсього покласти її на видне місце. Тоді її точно ніхто не побачить і не почує.
"Встретиться на середине и посмотреть в глаза врагу, там нет войны" - нам це вбивали до голів ще з 2014 року. З перших боїв нашого фронту.
І добре, що ми такі праворадикальні рухи, які не завжди контролюються державою. Але вивчати, як саме кладеться певна річ на видне місце, нам варто. Щоб ми могли завжди знайти цю річ. І вчасно закінчити з нею.
фото з гугл пошуку.
Нічого не приховувалось.
Російські офіцери на українському фронті поруч з українськими офіцерами.
Історія нашої війни...