don_katalan

Коли читати історію про хрещення Володимира, його жонитьбу та взяття Херсонеса окремо - це виглядає як казка, притча або малозрозуміла, малологічна історія.
Коли читати її в тому єдиному контексті, в якому він відбувався - у візантийському, тоді виникає зворотнє враження.
Це був вчинок дуже спритної, хитрої, далекоглядної і цинічної людини. Людини, яка лише дивом не стала сама візантийцем.
головним партнером Володимира був його колега - царгородський цісар.
В них багато спільного - починаючи від віку і практично одночасного приходу до влади.
Закінчуючи хрестильним іменем (Василь).
І в цій парі Василь виглядає жертвою,
а Володимир - безжальним хижаком.
Тим, хто може годинами сидіти у пастці, не ворухнутись чи придурятись частиною краєвида, а потім зхрумати - зробивши один блискавичний рух.
Василь візантийський отримав державу після Цімісхія, тільки що та була міцною - і раптом, вистачило банальної зміни влади - захиталась, як Вавилонська вежа.
З усіх дірок полізли претенденти.
А в кого на се не вистачило духу - а не вистачило або в зовсім лінивих, або в зовсім далеких - той негайно почав відділятися, намагаючись унести до своїх володінь частинку Візантії, як то кажуть, прирізати "на помідори".
Дійшло вже до того, що халіфи Єгипту і Багдаду - не самі впливові на той час фигури Сходу, скоріш номінальні владики - вже у своїх покоях вирішували за шахами, яку фигуру поставити замість Василя: цю чи он цю. ( Read more... )

Алі Татар-заде
історія про те, як поляни на теренах (як я розумію, частини сучасного) Києва платили дань хозарам, в ПВЛ описана в легенді про "обоюдогострий меч". Хозарський цар побачив данину мечами, порадився з мудрецями і ті йому сказали: "Це недобрий знак, це виклик: меч може разити в обидва боки".
У Біблії, яку на той час якраз ретельно вивчали хозарські юдеї-неофіти, справді є пасаж про мечі, саме в тому дусі. От тільки навряд чи поляни про те знали.
Натомість дослідники обходять увагою, що обставини, чому і з чого це поляни платять дані-виходи хозарам, обставлені тишею.
Ну платили і платили, мовляв. Он же, сусіди теж платили. Так, але і про сусідів ні слова, чого вони взялися виплачувати.
Є тільки статистика - вона наводить на думку, що данина та була слабка, вповні посильна.
Олегові, наступному "даннику", слов'яни так і казали, мовляв, ми вже платимо хозарам і нас це влаштовує. Тобто, не стогнали під ігом. І Олег демпингнув: "А я в вас візьму ще менше".
Так а за що платили?
Битв, які б примусили слов'ян до цього скоритися, історія не зберігла. Здається, археологія теж, ну, або не знає за що зачепитися.
Війни сусідів фіксуються візантийцями, та в них про це теж повна тиша.
Сумма ціх данних (чи радше нестачі данних) наводить мене на думку, що союз був цілком добровільний. ( Read more... )

Andrey Plakhonin
Історія з нібито заснуванням візантійським імператором Михайлом П'яничкою Київської області отримала несподіване анекдотичне продовження. Євген Букет, який і у випадку з Київською областю, був вічним двигуном (у гіршому визначенні цього терміну) процесу, вирішив що називається не відходячи від каси передатувати й заснування Києва.
Треба віддати йому належне, Євген росте на очах. На цей раз фальсифікат його авторства містить більшість необхідних інгредієнтів(які й видають його з головою):
Випадкова знахідка: Майже 50 років тому (дуже важливо, щоб було поменше живих, чи таких, що хоч щось пам'ятають очевидців) математики-ентузіасти на рятувальних археологічних розкопках (дуже важливо, щоб відкриття зробила стороння людина, щоб поставити під сумнів офіційний звіт експедиції, в якому і близько нема такої ахінеї, а з ним і добре ім'я археологів-спеціалістів, які побажали б здуру вв'язатися в дискусію) на київському Подолі в районі Житнього ринку знайшли поселення V століття. Копнули далі, а там взагалі ІІ століття! Уявляєте давньоримський Київ! Але тут прийшли будівельники метро, і все знищили (з фальшивками майже завжди так – в останній момент, перш ніж їх вдається дослідити, чи хоча б як слід скопіювати, їх хтось чи щось (влада, підступні вчені, що не люблять правду, стихійні лиха) знищує). Як докази залишилися лише кілька розмитих фото (додаються до посту), і авторитетне оповідання літньої (80+) "археолога" від математики (дай їх бог здоров’я, маразм трапляється і в істориків з археологами теж).
До неї питань немає. Сама пані Сита у пості 10-річної давнини на відміну від нашого краєзнавця щиро зізнається що геть не розуміється на археології: https://www.facebook.com/photo/?fbid=10203767425889893&set=a.2324758922193). - Щось не так зрозуміла, ну а потім фантазія плюс роки.( Read more... )

Ігор Мосійчук
Мої джерела підтверджують арешт та етапування в столицю 84-річного нардепа багатьох скликань, Героя України і екс-директора Запоріжської «Мотор-січі» Богуслаєва по підозрі в державній зраді…
Богуслаєв дійсно тісно співпрацював з росіянами але давно а тому дуже, дуже багатьом з колишніх «героїв» варто напрягтися…
=====
Victor Tregubov
Я тут нещодавно згадував одного з улюблених базилевсів - Іраклія. Він триумфально переміг Персію в останній персо-візантійській війні, яка мала масштаб світової, та в якій у Візантії, здавалося б, не було жодних шансів протистояти агресору.
Недобрі люди мені відразу нагадали, що відразу після цього відбулося арабське нашестя, яке повністю підкорило розбиту Персію та ополовинило потрьопану Візантію.( Read more... )
Ні, я й раніше знав, що Оля Значкова - рокова жінка.( Read more... )

Алі Татар-заде
ПВЛ (збиральна назва літописів) окрім історичної цінності містять широкий філософський текст.
Критики, встановивши "легендарність", "запозиченість", "пізні вставки" і прочі неминучі результати аналізу (коли розбирати велосипеда, то залишаться зайві деталі - доказ що його не створено на небесах), зазвичай проходять мимо історико-філософських концепцій.
Між тим, вони прямо під ногами валяються, не приховані, їх не треба витягувати мацаками.
Україна приймала все, що тут приживеться, і робила своїм, українським.
Сьогодні ти варяг, який-небудь Хельги Крива Сокира, а не моргнув оком - як вже твої дітки тайкома втікають з місцевими, грають в полянські ігри, потай беруть собі "позивні" зі слов'янської та вирощують онуків, які люблять Україну-Русь та готові за неї "з щитом або на щиті".
Китайці, яким ніколи не бракувало самооцінки, звуть це природним поглиненням.
Вони сприймають свій край як планету зі своїми законами і трохи інакшою фізикою. Той хто приперся в гори, став горцем в той час, коли зробив перший крок. Той хто поринає в океан - стає або амфібією, або кормом для рибок, так чи так єднається. Вчорашній тунгус у прадавній будьонівці обрастає шовком і починає калічити ножки донькам малесенькими туфельками, висолопивши язика виводить каракулі чорнилами на папірі.
Увірвались якісь чуваки, прокричали що вони варяги, русь, хто там ще. ( Read more... )

Можливо хтось ще пам’ятає трагікомічну ситуацію в Білорусі, коли за прояв громадської непокори у формі аплодисментів було затримане та засуджене однорукого інваліда. Тоді ця історія нагадувала на перший погляд якось вивернуте на кривавий виворіт східне прислів’я, та очевидна абсурдність ситуації нібито ставила у голові спостерігача головним питанням – «навіщо». Проблема у тому, що такі питання породжуються суто формальною логікою, та незастосовні для людей чи їх груп із зміненою свідомістю. Мова звісно не про нарко- чи алкозалежних, а про тих, хто є уособленням «сяючого диску» влади, та не вже не може відокремити своє фізичне існування від владного буття.
Одна ромейська повія, а за подальшим сумісництвом подружжя канонізованого Костянтина, імператриця Феодора, дуже чітко та назавжди сформулювала цей принцип – краще загинути страшною смертю від розлюченого народу, але загинути із царськими інсигніями на чолі. Та звісно значно краще для збереження на собі тих інсигній надати загинути тому самому народу, гуртом чи вроздріб, усьому, всім одноруким, двурушним чи багатодітним – цей варіант для таких «сяючих небесних драконів» майже ідеальний.( Read more... )

-

Алі Татар-заде
політичне мистецтво Візантії полягало, не в останню чергу, у вмінні вправити мізки "варварам". Тобто усім сусідам, близьким та далеким, а передовсім - послам і політичним емігрантам.
Таких упоротих, як Ольга з Святославом, були одиниці - що зветься, "млин комом".
А більшість не була непробиваємі.
В Х столітті германський посол Луітпранд описував, яке величезне враження на них справляли - навмисно - греки, старанно водячи їх по "дивах світу", зосереджених в одній столиці. ( Read more... )=====
Треба було на новій формі української збірної, написати "Putin khuylo". Хай би русню на шмаття порвало.

Історичні дописи від Рудої Пані
22-го листопада 1472 року в Успенському соборі Москви відбулося вінчання великого князя Московського Івана III Васільєвича (1440-1505) з візантійською "царівною" (насправді ні) Софією Палеологинею (бл.1455-1503).
Саме від цього шлюбу на Москві знесло даха відносно її історичної християнської місії в якості "третього Риму", як спадкоємиці Візантійської імперії, яку захопили османи 1453 року, і яка була "другим Римом" після самого Риму. Саме після свого шлюбу з візантійкою князь Іван почав називати себе в офіційних документах "царем", і тоді ж в новому гербі Московського царства з'явився типово візантійський двоглавий орел, яким московский князь декларував свої претензії на спадщину Константинополя.
Але справа в тому, що всі ці забаганки Москви (як і завжди), не мали під собою жодного не те що юридичного, ба навіть хоча б логічного обгрунтування, і вже навіть сучасниками сприймалися, щонайменш, з подивом.
По-перше, Софія Палеолог ніколи не була візантійською царівною. Її батько Хома (1409-1465), наймолодший з восьми синів імператора Мануіла II, на момент падіння Константинополя обіймав посаду деспота Мореії. Так, після загибелі під час штурму столиці Візантії в 1453 році османами свого старшого бездітного брата, останнього візантійського імператора Констянтина XI Палеолога, він мав всі законні права на престол Візантії, які визнавали всі європейські монархії того часу. Але, за зрозумілими причинами, Хома ніколи не був вінчаний на царство та ніколи не правив. Саме тому його донька ніколи не була царівною. Хоча, безумовно, Софія була представницею відомої правлячої династії Палеологів, які обіймали трон Константинополя два століття. ( Read more... )

-

В США очень много лет есть демократическая партия и не очень демократическая. В Англии - лейбористы и консерваторы ну и так далее. Во Франции кстати тоже, идеалы монархизма довольно долго сосуществовали с идеями республики и с ней соперничали, порой весьма кровавым способом. И собственно республика у них сейчас уже аж пятая по счету. То есть четыре предыдущих куда то таки делись по тем или другим причинам. Подобный дуализм - распространенное весьма явление и вовсе не случаен. И очевидно он является довольно важным элементом всей политической и государственной системы, как явления. Системам этим обеспечивая некоторые свойства полезные и вообще устойчивость.

А там где этого нету, там где провозглашается (и/или) достигается режим политической монополии - там все бывает очень ярко (обычно) но крайне недолго. И с тяжкими последствиями. Так было в той же Франции во времена якобинцев, так было в Германии при Гитлере, так было при большевиках всяких (не только при Сталине) и т.п. Не раз бывало, то такие режимы несмотря на иногда довольно яркие свершения - неминуемо погибали в довольно краткий (по меркам истории) срок. И от свершений тех обычно мало чего оставалось. Это закон природы и "историческая предопределенность".

И с этой точки зрения неплохо бы было взглянуть на братьев наших меньших, из-за поребрика.( Read more... )

Алі Татар-заде
И взбунтовался открыто Варда Фока и провозгласил себя царем в середу, день праздника Креста, 14 Айлуля (Сентября) 1298 (987), т. е. 17 Джумады I 377 хиджры и овладел страною греков до Дорилеи и до берега моря, и дошли войска его до Хрисополя. И стало опасным дело его и был им озабочен царь Василий по причине силы его войск и победы его над ним. И истощились его богатства и побудила его нужда послать к царю русов — а они его враги, — чтобы просить их помочь ему в настоящем его положениии.
И согласился он на это.
И заключили они между собою договор о свойстве и женился царь русов на сестре царя Василия, после того как он поставил ему условие, чтобы он крестился и весь народ его стран а они народ великий.
И не причисляли себя русы тогда ни к какому закону и не признавали никакой веры.
И послал к нему царь Василий впоследствии митрополитов и епископов и они окрестили царя и всех, кого обнимали его земли, ( Read more... )