Алі Татар-заде · невідомий консультант "Святого" Володимира.

[don_katalan]

Коли читати історію про хрещення Володимира, його жонитьбу та взяття Херсонеса окремо - це виглядає як казка, притча або малозрозуміла, малологічна історія.
Коли читати її в тому єдиному контексті, в якому він відбувався - у візантийському, тоді виникає зворотнє враження.
Це був вчинок дуже спритної, хитрої, далекоглядної і цинічної людини. Людини, яка лише дивом не стала сама візантийцем.
головним партнером Володимира був його колега - царгородський цісар.
В них багато спільного - починаючи від віку і практично одночасного приходу до влади.
Закінчуючи хрестильним іменем (Василь).
І в цій парі Василь виглядає жертвою,
а Володимир - безжальним хижаком.
Тим, хто може годинами сидіти у пастці, не ворухнутись чи придурятись частиною краєвида, а потім зхрумати - зробивши один блискавичний рух.
Василь візантийський отримав державу після Цімісхія, тільки що та була міцною - і раптом, вистачило банальної зміни влади - захиталась, як Вавилонська вежа.
З усіх дірок полізли претенденти.
А в кого на се не вистачило духу - а не вистачило або в зовсім лінивих, або в зовсім далеких - той негайно почав відділятися, намагаючись унести до своїх володінь частинку Візантії, як то кажуть, прирізати "на помідори".
Дійшло вже до того, що халіфи Єгипту і Багдаду - не самі впливові на той час фигури Сходу, скоріш номінальні владики - вже у своїх покоях вирішували за шахами, яку фигуру поставити замість Василя: цю чи он цю.
А там ще Європа із щойно відродженою "великою імпперією" Оттонів. І всі родичи василевсів та накидають оком на трон Царгороду.
А ще болгари, ця заноза в сідницях, які нахабно мають власного царя, власного патріарха і личать себе рівними до імперців.
І от як чорт з табакерки, появляється друг Володимир і каже: я тобі допоможу.
Легко, граючи, кількома тисячами ратників на короткий час, та і ті в оренду - вибиває собі такий статус, який болгарам лише сниться.
Допомогає проти всіх претендентів, а сам міцно тримає Василя за ... порфіру, скажемо так.
Взятий в облогу Херсон(ес) - то дрібничка, адже коли мінімум троє претендують на твою корону, і рахунок на терезах в кожного важить по кілька загонів - то "зачім мені домовлятись з тобою, якщо конкурент запропонує більше?"
Коротше, вибив з Василя все: дружину з короною, собі статус північного василевса, рівноапостольність (місто Царгород назване якраз в честь такого одного) та ще й повністю, як потім бачимо, незалежну церкву.
Одне лише питання: хто був консультант Володимира?
Ну не можна ж усе приписати якийсь звірячій інтуїції.
Це більше схоже на повну освідомленість, вичерпну поінформованість, може навіть більшу (не меншу) ніж в самого царгородського цісара.
За діями князя в контексті можна було б подумати, що сам він щойно із Візантиі, всіх там знає, рахує їхні кроки наперед, бо бачить наскрізь.
Але точно відомо, що ні.
Принаймні молодість вештався в Новгороді та в Шведах.
Отже, при дворі Володимира був якийсь візантолог.
В тому сенсі, як при американському президенті завжди був советолог.
Можу чисто теоретично припустити, що якийсь візантиєць втік від придворних, "сказався мертвим" та таємно консультував Володимира.
Таємно - бо колиб знали хто, то і дії Володимира стали б передабачувані.
Інша можливість - чудова розвідка.
Тобто ціла мережа, та ще й в її лояльності не було сумнівів, що не веде подвійну гру.
Така розвідка теоретично могла залишитись від Святослава;
слабке місце тут - чому ж вона не допомогла самому Святославові, що він, назвемо своїми словами, програв Візантиї.
цікаво, хто це. Егеж?
===
Eugene Vasyliev
Може хтось із варязької гвардії, знайомий з молодості? 🙂
---
Алі Татар-заде
в принципі, в Царгороді було повно варягів. Питання лише, наскільки вони розумілися на карколомній політиці греків, придворних інтригах, ресурсах провінцій