![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanOleksii Stepura
Друг Деркача Шустер уповноважений заявити:
Президент Украины Владимир Зеленский использует военное положение для подавления оппозиции и «затыкания» СМИ. В этом он вдохновляется первым премьер-министром Сингапура Ли Куан Ю, пишет The Wall Street Journal в рецензии на книгу корреспондента Time Саймона Шустера. За время президентства Зеленского его предшественника Петра Порошенко обвинили в госизмене и лишили возможности встречаться с американскими чиновниками; помощников генерала Залужного допрашивали и отстраняли от власти; оппоненты лишались гражданства.
=====
Петро Олещук
Дуже весело дивитися за нашим актуальним політичним дискурсом, у якому останнім часом усі зусилля кинуті на доведення тези "усі тварини рівні, але деякі - рівніші". І рівність цих тварин визначається виключно попередніми їх інвестиціями у власну підтримку.
Раніше у нас дуже любили говорити про "деолігархізацію". Нічого не робили з цього приводу, але говорили багато. Але у таких розмовах ніколи не було занадто багато конкретики. Бо "олігархи" - вони "десь там".
А тут жодних олігархів немає. Бо кожен олігарх, варто на нього звернути увагу, перетворюється на поважного бізнесмена, філантропа, інвестора.
У нас, до речі, зараз модно критикувати "марафон". І я розумію, за що. Там справді багато сумнівних речей. Але всі так пафосно говорять про це, забуваючи, а що було до "марафону"? А до "марафону" у нас було виключно олігархічне телебачення, яке функціонувало виключно з метою реалізації політичних та бізнес-інтересів своїх власників. І якби воно залишилося, то воно б виконувало ті самі задачі - розпалювало б політичні конфлікти, просуваючи потрібних власникам політиків через ток-шоу, забезпечувало б інформаційну підтримку потрібним приватизаціям та іншим формам привласнення майна. І щось мені важко уявити, що від цього комусь була б велика суспільна користь у період війни за збереження держави і нації.
Власне, деякі олігархічні медіа-холдинги продовжують функціонувати і зараз. Поза "марафоном". По якості їхньої продукції ви можете цілком оцінити перспективи, які на нас чекали.
У цьому контексті масова істерія довкола Мазепи виглядає дуже типовою для "старих" часів. Та сама логіка. "Поважні" люди мобілізують свої інформаційні інвестиції, і інформаційні інвестиції працюють. Хоча працюють не дуже. Бо аргументи в стилі "Мазепа - прізвище, яке не люблять москалі" - це, даруйте, повна халтура. Так само як і намагання кричати про те, що "справа стосується подій 10-річної давнини", що не правда - досить трохи вивчити питання і почитати матеріали, доступні у мережі. Хоча, власне, якби і стосувалася? Що це глобально змінює? Типу Янукович уже не винуватий за все, що зробив 10 років тому?
Не знаю, чим вся ця історія завершиться. Очевидно, у інвестбанкіра все буде прекрасно як з адвокатами, так і з суспільною підтримкою. Хоча сам він, чомусь, не сильно в це вірив і поспішав залишити Україну (це, до речі, до питання про розміри застави). Але все це дуже показово.
У нас всі хочуть "боротьби з корупцією". Але де ця корупція існує? Якісь негідні чиновники самі по собі якоюсь корупцією займаються, чи, можливо, вони корумпуються у тісній зв'язці з поважними бізнесменами? Які у такий спосіб суттєво підвищують привабливість власного бізнесу? Ну, тобто, якщо хтось "краде" землю у місті, то опиняється вона ж не у коморі депутата міськради або навіть мера, а у конкретного поважного забудовника, який, звісно, теж стовп вітчизняного бізнесу. І чи можна щось робити з першими без других? Навіть якщо мова йде про найбільш поважних філантропів та інвесторів, у яких, звісно, багато захисників серед "активістів"?
Друг Деркача Шустер уповноважений заявити:
Президент Украины Владимир Зеленский использует военное положение для подавления оппозиции и «затыкания» СМИ. В этом он вдохновляется первым премьер-министром Сингапура Ли Куан Ю, пишет The Wall Street Journal в рецензии на книгу корреспондента Time Саймона Шустера. За время президентства Зеленского его предшественника Петра Порошенко обвинили в госизмене и лишили возможности встречаться с американскими чиновниками; помощников генерала Залужного допрашивали и отстраняли от власти; оппоненты лишались гражданства.
=====
Петро Олещук
Дуже весело дивитися за нашим актуальним політичним дискурсом, у якому останнім часом усі зусилля кинуті на доведення тези "усі тварини рівні, але деякі - рівніші". І рівність цих тварин визначається виключно попередніми їх інвестиціями у власну підтримку.
Раніше у нас дуже любили говорити про "деолігархізацію". Нічого не робили з цього приводу, але говорили багато. Але у таких розмовах ніколи не було занадто багато конкретики. Бо "олігархи" - вони "десь там".
А тут жодних олігархів немає. Бо кожен олігарх, варто на нього звернути увагу, перетворюється на поважного бізнесмена, філантропа, інвестора.
У нас, до речі, зараз модно критикувати "марафон". І я розумію, за що. Там справді багато сумнівних речей. Але всі так пафосно говорять про це, забуваючи, а що було до "марафону"? А до "марафону" у нас було виключно олігархічне телебачення, яке функціонувало виключно з метою реалізації політичних та бізнес-інтересів своїх власників. І якби воно залишилося, то воно б виконувало ті самі задачі - розпалювало б політичні конфлікти, просуваючи потрібних власникам політиків через ток-шоу, забезпечувало б інформаційну підтримку потрібним приватизаціям та іншим формам привласнення майна. І щось мені важко уявити, що від цього комусь була б велика суспільна користь у період війни за збереження держави і нації.
Власне, деякі олігархічні медіа-холдинги продовжують функціонувати і зараз. Поза "марафоном". По якості їхньої продукції ви можете цілком оцінити перспективи, які на нас чекали.
У цьому контексті масова істерія довкола Мазепи виглядає дуже типовою для "старих" часів. Та сама логіка. "Поважні" люди мобілізують свої інформаційні інвестиції, і інформаційні інвестиції працюють. Хоча працюють не дуже. Бо аргументи в стилі "Мазепа - прізвище, яке не люблять москалі" - це, даруйте, повна халтура. Так само як і намагання кричати про те, що "справа стосується подій 10-річної давнини", що не правда - досить трохи вивчити питання і почитати матеріали, доступні у мережі. Хоча, власне, якби і стосувалася? Що це глобально змінює? Типу Янукович уже не винуватий за все, що зробив 10 років тому?
Не знаю, чим вся ця історія завершиться. Очевидно, у інвестбанкіра все буде прекрасно як з адвокатами, так і з суспільною підтримкою. Хоча сам він, чомусь, не сильно в це вірив і поспішав залишити Україну (це, до речі, до питання про розміри застави). Але все це дуже показово.
У нас всі хочуть "боротьби з корупцією". Але де ця корупція існує? Якісь негідні чиновники самі по собі якоюсь корупцією займаються, чи, можливо, вони корумпуються у тісній зв'язці з поважними бізнесменами? Які у такий спосіб суттєво підвищують привабливість власного бізнесу? Ну, тобто, якщо хтось "краде" землю у місті, то опиняється вона ж не у коморі депутата міськради або навіть мера, а у конкретного поважного забудовника, який, звісно, теж стовп вітчизняного бізнесу. І чи можна щось робити з першими без других? Навіть якщо мова йде про найбільш поважних філантропів та інвесторів, у яких, звісно, багато захисників серед "активістів"?