найбільшого терориста сучасного світу бояться просто взяти і назвати терористом. Хоча б назвати

Петро Олещук
Після відомого теракту на російській території з'явилася цікава інформація про те, що його проведення керівництво держави попереджали представники спецслужб держав "Заходу". Зокрема, США. Вони казали, про те, що на росіян готується атака від "ІДІЛ", але ті, начебто, все проігнорували. Ну і це видавалося в якості свідчення "некомпетентності" російських спецслужб.
Сама історія з "попередженням" цікава як така. Як відомо, Держдеп певний час тому відмовився вносити росіян до списку "держав - спонсорів тероризму". Мотивація тоді була різна. І що це "не вплине ні на що", і що "партнери США матимуть через це проблеми", і що "не можна здійснювати ескалацію та заганяти у глухий кут ядерну державу" і все тому подібне.
У підсумку що ми маємо?
Найбільша терористична держава так і не має відповідного статусу серед цивілізованого світу. Хоча у світі немає більшого терориста, аніж держава, що ховається під абревіатурою рф.( Read more... )

А що в основі всього цього? А в основі те, що найбільшого терориста сучасного світу бояться просто взяти і назвати терористом. Хоча б назвати. Визнати, зафіксувати.
Що це не "складний партнер", що це не "альтернативна модель", що це "особлива душа", що це не "окрема цивілізація". Це терористи. Так їх треба називати, сприймати, так з ними треба взаємодіяти.
( Read more... )

Художнє кіно не може змагатися з відео з війни, особливо коли війна повсюди

Kyrylo Loukerenko
Фейсбук підкинув підбірку свіжих трейлерів. Останнім часом він все більше підсовує відео. Як правило, це якісь короткі епізоди, наповнені дією заради дії, часто без жодного сенсу. Я промотую ці відео, але інколи дивлюся трейлери, бо раніше любив кіно, алгоритм видачі явно в курсі.
Я залип на кількох відео від Rotten Tomatoes, і мені стало...
Першим був Alien Romulus, де швидкі хвостаті краби з «Чужих» кидалися на безстрашних підкорювачів простору. Коли в пізньому СРСР вперше зʼявилися «Чужі», ми дивилися їх як одкровення, відкриваючи для себе бутафорський комерціалізований страх. Це був солодкий, бажаний і контрольований страх, якому ми раділи, бо він приходив як розвага на місце тваринного жаху, що закачували в спинний мозок кількох поколінь ще з часів Леніна/Муравйова чи Сталіна/Берії. Сьогодні ж личинки чужих нагадали мені урухомлені пластикові щітки для миття спини (знаєте, такі з довгими ручками?) і викликали не страх, а легкий подив.
Іще був трейлер Furiosa, і він придавив мене своїм позерством, візуальним пафосом і намальованими велетенськими механізмами, що їх жбурляють, як порожні бляшанки.( Read more... )

Чи от відео падіння російської ракети на греблю Дніпрельстану. Коли бачиш ці кілька секунд через годину-дві після масивного ракетного обстрілу, то це сприймається зовсім інакше, ніж коли гортаєш у стрічці ретельно зрежисовані картинки. І одне діло, коли ця стрічка вплетена в звичайний порядок речей, зі звичайними щоденними ритуалами, комфортом і прокрастинацією, а зовсім інше – коли у тебе є кілька годин між відключеннями електрики, і треба швидко зметикувати, на що витратити цей час і ці ватти.
Ми тепер міряємо мистецтво з перспективи нашої спільної травми. Ми не можемо розбачити зруйновані будинки, тіла з головою накриті ковдрами, пробитий кулями памʼятник, обірвані електричні дроти, стріляні гільзи і сміття під ногами. У нас зʼявляється додатковий фільтр для визначення, що є реальністю, а що імітацією.
Дійство удаване програє діям, від яких залежить фізичне виживання. ( Read more... )

"піксельхантінг"

Вячеслав Ільченко
Перш ніж перейти до оглядів кінематографічних та ігрових всесвітів, створених за мотивами "Дюни", хотів би поділитись із вами терміном, який я маю намір часто вживати.
Йдеться про "піксельхантінг" - я ним і так користуюсь, але ніколи не пояснював, що за "піксель" і чому за ним необхідно полювати. А історія у цього слова така.
Як тільки з'явились телевізори, почались спроби перетворити його на ігровий пристрій. Одним із перших приладів, які використовували телевізор як дісплей, була приставка Atari 2600 - це було задовго до Nintendo та Sega, в далекому 1977 році.
Для свого часу це була просунута система - фактично міні-комп'ютер на основі 8-бітного мікропроцесора із замінюваним картриджем пам'яті. Оперативна пам'ять складала всього 128 байт. Не кілобайт, не мегабайт - а саме байт. Картридж пам'яті містив не більше 2 кілобайт і це вважалось, як ви розумієте, велетенським обсягом. Маленька була і роздільна здатність - 160 на 192 пікселі, які відображались на телеекрані.
Щоб написати гру для подібної приставки, необхідно бути буквальним віртуозом програмування. Таким і був Уоррен Робінетт, який працював в компанії Atari саме в дивізіоні розробки ігор.
Йому поставили задачу реалізувати для Atari гру Colossal Cave Adventure, яка тоді била всі рекорди розповсюдження. Це була текстова рольова гра із типовим фентезійним сюжетом, в якому персонаж мав мандрувати лабіринтом в пошуках скарбів. Проблема в тому, що створена вона була для мереж мейнфреймів і телетайпів (пам'ятаєте, я розповідав вам про систему Community Memory?), а основним її елементом була не графіка, а текст. Користувачу видавались повідомлення типу:( Read more... )

історія про те, як "рускій мір" пожирає колонізовані народи

Валерій Пекар
Половина слів у цьому дописі вам буде незнайома, але це неважливо.
Ця пронизлива історія про те, як "рускій мір" пожирає колонізовані народи, навіть за ціле покоління після отримання незалежності. Тут йдеться про Казахстан, але нескладно зробити проєкцію на Білорусь чи й досі невільні Татарстан, Калмикію чи Саха-Якутію. Або на Україну -- якби імперське керівництво у 2014 замість вторгнення обрало стратегію "задушити в обіймах", залити по самі вінця грошима й серіалами й "братньою дружбою" й "консультантами". Якщо воду підігрівати повільно, жабка не помітить і звариться. На щастя, імперія вже не мала часу. На щастя, наша жабка вже мала справну нервову систему.
-----
Ainash Kerney
Мен – қарындас, мен – әпке, мен – тәте, мен – апай, мен – қызым
Прочла у Ардак Букеева историю о том, как в Алматы старуха наорала на грузчика и продавца в овощном магазине за то, что они обратились к ней «Апа».
Эта чванливая старуха из «алматушечки», навсегда застрявшая в совке, орала: «Я тебе не апа! Понаедут из своих аулов и тащат в город свои привычки! Какая я тебе апа, ты мне не родственник! Ты кто такой, чтобы так ко мне обращаться?»
Ребята ошиблись. Она им – не апа. Нельзя пропитанную совком женщину считать близкой или достойной уважения. Нельзя абсолютно ментально чуждого человека называть столь дорогим словом.
Этикетные обращения у қазақов основаны на структуре общества, на истории формирования нации. Мы все знаем, что так или иначе все қазақи друг другу родственники: если не кровные, то қудалар; если не одного рода, то одного племенного объединения. Если не найдутся общие родственники до 21-го колена, то обнаружатся қандасы или бабалар, века назад сообща отстаивавшие независимость родины, что для қазақов равноценно родству.( Read more... )

Цікаві процеси відбуваються в Угорщині

Петро Олещук
Цікаві процеси відбуваються в Угорщині. Вперше за тривалий час щось поставило під сумнів непорушність режиму Орбана.
Необхідно підкреслити, що сам Орбан, не зважаючи на маніпулювання з нарізкою округів, розгроми "недружніх" університетів, товарищування з різними диктаторами, монополізацію медійного простору та ухвалення сумнівних законів, все ж не збудував в Угорщині режим, подібний до російського або білоруського.
В Угорщині є опозиція, яка, до речі, стабільно перемагає на виборах у Будапешті. Тому мер Будапешта - представник опозиційної щодо Орбана партії. І мітинги проти Орбана в Угорщині рідкістю не є. Але проблема у тому, що в Орбана все ж є міцна політична база, яка складається з консервативно-налаштованих мешканців угорської провінції, яким Орбан постійно розказує, як клятий Сорос зранку до ночі мріє їх знищити. І перелякані громадяни радісно підтримують Орбана. Відповідно, будь-які мітинги можна ігнорувати, розказуючи, що це все "витівки Сороса", і тривалий час це непогано працювало.
Але трапився несподіваний скандал, який завершився відставкою президентки Каталіни Новак та міністерка юстиції Юдіт Варга, котрі виявилися замішані у помилуванні обвинувачених у справі щодо ґвалтування неповнолітніх. Зрозуміло, що і президентка і міністерка представляли партію Орбана, і по партії цей скандал вдарив. Бо Орбан десятиліттями розказував виборцям про "захист сімейних цінностей", а завершилося все захистом гвалтівників дітей.
Але це був лише початок історії, бо раптом у гру вступив молодий та амбітний юрист та однопартієць Орбана Петер Мадяр - колишній чоловік Юдіт Варги. Він негайно у своєму фб оголосив про вихід з рад директорів двох державних кампаній на знак протесту проти всього, що відбувається у державі.( Read more... )

Синдром навченої безпорадності Уряду України та підготовка до зими 2024-2025

Olga Kosharna
З 22 березня 2024 року майже щоночі російські війська влаштовують комбіновані обстріли (шахеди та ракети різних модифікацій) енергетичної інфраструктури на всій території України.
За словами керівника ДТЕК Д.Сахарука, компанія втратила 80% встановлених потужностей, деякі енергоблоки ТЕС не підлягають відновленню. ДніпроГЕС, на який працювало ГЕС-1 та ГЕС-2 загальною встановленою потужністю 1578,6 МВт, пошкоджена та не виробляє електроенергію. Оцінити збитки керівництво Укргідроенерго поки що не може, бо розбирають руїни, але вже оголосило прогнозний строк відновлення – від 18 до 24 місяців. За дуже приблизними оцінками в наслідок обстрілів тільки 22 березня втрачено близько 30 % встановлених генеруючих потужностей в країні. Збільшився імпорт електроенергії із ЄС, в окремі доби – до 18 млн кВт-ч із використання більше 1500 МВт (із максимальних 1700 МВт) перетину мереж з ЄС.
Найгірша ситуація в Харкові. Влучання відбулися в обидві ТЕЦ, ключові трансформаторні підстанції, Зміївську ТЕС. І якщо постачання електроенергії поступово відновили за резервними схемами, але з обмеженнями за плановими графіками, то відновлення ТЕЦ-5 до осіннє зимового періоду, за словами її керівника, не можливо. Потерпають суттєво від щонічних обстрілів об’єкти енергетичної інфраструктури Одеси та Одеська область. Є загроза також втрати потужностей для опалювання міста в наступний ОЗП. Під загрозою опинитися без опалення зимою також Дніпро та Запоріжжя.( Read more... )

Трамп-Байден: два очень плохих выбора

Продолжаем рассматривать американские выборы под различными углами строительства новой системы безопасности.
Необходимо раскрыть 2 аспекта:
1. Характер управления:
Характер управления подразумевает собой способ принятия решений: личный либо коллективный.
1.1. Байден - "под тенью советников"
Байден характеризуется низким уровнем приверженности к "личной власти": он основные вопросы передает советникам, которым полностью доверяет в формировании политической позиции.
Это приводит к тому, что позиция Байдена не является самостоятельной и, по сути, становится полностью управляемой советниками.
С другой стороны, именно такой подход позволяет избегать принятия "реакционных и быстрых мер", основанных сугубо на эмоциональном восприятии.
1.2. Трамп - "гениям нужна лояльность: профессионализма хватает самому"
Трамп - это полная противоположность модели Байдена. Не имея фундаментальных знаний ни в одной политической области, он оценивает советников сугубо по признаку личной лояльности.
Трамп действует по модели Путина: "Решения принимаю я, а ваша задача - сгладить последствия". Поэтому Трамп чрезвычайно опасен: его политика полностью основана на личном отношении, завязанном на сумасшедшей импульсивности. ( Read more... )

Одно из самых страшных последствий этой войны - перегаженное будущее нескольких поколений.

С первых дней пытаюсь объяснить, что так, как раньше уже не будет никогда.
Когда бы и чем бы не закончилась война, изменения, произошедшие в мироустройстве, необратимо изуродовали мир и будущее.
Как для воюющих сторон, так и для тех, кто о войне только изредка читал в газетах.
Третья мировая война уже вовсю идет и неважно, что напрямую в ней задействовано только две страны. Последствия настолько масштабны, что на сегодня мало кто может их рационально оценить.
Для Украины (в каких бы границах она не закончила боевые действия) мир и восстановление экономики и разрушенных войной объектов не представляется до конца возможным. Само существование рядом России - это постоянная угроза обстрелов, разрушений и интервенции. Какие договоры не были бы подписаны, кто бы и какие гарантии безопасности нам не давал. Единственная гарантия ненападения РФ - это ее исчезновение с мировых карт. Но мы с вами люди взрослые и фантастические проекты не обсуждаем.
Россия в обозримом будущем есть и будет нашим соседом и постоянной военной и гуманитарной угрозой для существования Украины.
Восстановление промышленного потенциала Украины, исправление демографической ситуации и другие необходимые процессы, можно наладить только при помощи стран-партнеров и в условиях милитаризации государственного устройства.( Read more... )

При написанні цього посту жоден волонтерський організм не постраждав. Відносно

Diana Makarova
Ця історія дуже смішна. І особисто для мене надто показова. Ця історія особиста, але вона показує і масовий стан когорти, стосунок до якої я маю - когорти людей, причетних до фронту, тих самих людей, які йдуть цією війною вже дуже довго. А діло було так.
... я ж не представник середнього показнику по палаті олдових волонтерів. Я швидше одне з виключень. Бо жодного разу за час війни я НЕ:
- не ходила до психолога
- не приймала антидепресанти
- не приймала снодійні
- та й у психіатрії не лежала, а ви ж навіть не уявляєте кількості військових та олдових волонтерів, які пройшли через психушку.
От і не уявляйте, не треба
Капатись капалась, збивала тиск, отримувала укріпляючу терапію, але коли одного разу підмішали сибазон - я влаштувала страйк і практично вирвала ту крапельницю з руці білої.
- А як ти пройшла десять років? - здивується читач.
А якось так. Сама, сама заспокоювала збурені нерви, серце й душу, а також мозок. З вашою допомогою, до речі, за що завжди вдячна.
Та одна соломинка стає останньою. І моя спина отримала нарешті цю соломинку, і я зламалась.
Фізично все було норм, більш-менш, звичайний стан. Ну, іноді міастенічний криз, іноді підніметься тиск, я його тут же задушу до норми. Ну, втома, смертельна втома, але що ми, не бачили втоми? Тю, знайшли проблему.
Ні, тяжко було душі. Просто душі.
І прийшли мої рідні й друзі, і сказали:( Read more... )

Alexander Kovalenko · Ракетные удары по Украине – анализ террора за март

Вторая половина марта 2024 года стала периодом интенсивных комбинированных ударов российских оккупантов по энергетической инфраструктуре Украины. РОВ (российские оккупационные войска) применяли как дроны-камикадзе Shahed-136, так и всю номенклатуру ракетного вооружения, включая уникальную гиперзвуковую ракету 3М22 "Циркон".
Одиночные пуски по территории нашей страны враг осуществлял регулярно с начала марта, а вот во второй половине месяца начал наносить массированные и с ограниченным боекомплектом ракетные удары (начиная с 21 марта – по Киеву).
Основной компонентой пусков были ракеты Х-59 и, как ни странно, 9М723/728 ОТРК "Искандер-М"/KN-23.
Основными целями для ударов ракетами Х-59 были Днепропетровская и Одесская области, 9М723/728 ОТРК "Искандер-М"/KN-23 в течение марта направлялись преимущественно на Одесскую, Николаевскую и Донецкую области. Ввиду отсутствия в этих областях комплексов ПВО, способных перехватывать баллистические ракеты, результативность противодействия им была практически нулевая.
Стоит отметить, что ракеты со сложной траекторией на протяжении марта преимущественно применялись российскими оккупантами по тем регионам Украины, в которых средств противодействия им нет. Поэтому из 242 ракет разного типа было перехвачено 134. Также поступала информация о том, что минимум шесть ракет упали без последующей детонации.
Ракетная компонента( Read more... )

навіть в умовах демократії сторонам треба навчитися домовлятися

Валерій Пекар
В Туреччині, Угорщині, Словаччині та США -- скрізь бачимо одну й ту саму картину. Урбанізоване, краще освічене, а подекуди ще й в цілому молодше населення великих міст прагне розвитку й мріє про краще майбутнє, а малоосвічені, часом в середньому старші мешканці малих містечок і села прагнуть збереження традицій і мріють про краще минуле. Це призводить до постійного політичного "перетягування ковдри" між модерністами й традиціоналістами.
В умовах демократії нічого страшного в цьому нема, але тоді вибори виграє невеличка група switchers, "перекиданців", які тримають політичну "золоту акцію" й додають свої голоси то одному, то іншому табору, примушуючи політичну систему почергово тиснути то на одну, то на іншу педаль цього велосипеда й таким чином тримати баланс.
Але для того, щоб нічого страшного не сталося, треба зберегти демократію, передусім плюралізм в медіа. Інакше відбудеться "демократична консервація" за угорським зразком, така приваблива для певних українських політиків.( Read more... )

Ihor Lutsenko · Рубрика ''а я ж казав''

Нещодавно у телеграмі побачив фото російської роботизованої самохідної установки з автоматичним гранатометом.
Для мене це надзвичайно драматична історія. Тому що практично весь попередній рік намагався говорити з тими, хто розробляє автоматичні турелі і роботизовані платформи. Я кажу про необхідність інтеграції із автоматичним гранатометом.
Ідея в тому, щоб АГС міг стріляти самостійно з дистанційним коригуванням. Особливо для цього були б непогані іноземні гранатомети, котрі відрізняються від радянських у кращий бік в плані надійності.
Зараз все було б доречно, бо роботизовані наземні системи стають модними, і багато коштів вкладаються в розробку рішень на кшталт ''кулемет з дистанційним наведенням плюс гусенична платформа''.
Я ж наголошую на тому, що автоматичнмй гранатомет має ряд великих переваг над кулеметом в даній компоновці.
По-перше йому не потрібна пряма видимість для того, щоб стріляти по ворогу. Він практично може знаходитися будь-де на дистанції свого ураження, і стріляти навісом, будучи при цьому непомітний для противника. ( Read more... )

Партія Ердогана програла вибори вперше за 22 роки. Чому?

Yury Bogdanov
Якщо коротко: Ататюрк наступає, султан відступає. А тепер давайте докладніше.
Політична сила Ердогана – Партія справедливості і розвитку (ПСР) – зазнала поразки на місцевих виборах від опозиційної Республіканської народної партії (РНП), вперше з 2002 року. РНП зберегла за собою контроль над Стамбулом, Анкарою та здобула 15 посад мерів в інших ключових містах. РНП виграла вибори вперше за 47 років.
Такий результат - відображення тенденції останніх виборів. ПСР втрачала підтримку на місцевих виборах незважаючи на всі кроки Ердогана з побудови диктатури. 2014 ПСР набрала 43%, РНП - 26%, 2019 розрив скоротився до 12% - 42% на 30%. Вчора РНП набрала 37%, партія Ердогана - 36%.
Чому опозиція так додала? Рік тому - у травні 23 - Ердоган виграв другий тур президентських виборів 52 на 47. На тоненького. Але тоді він переміг непопулярного старого лідера РНП Камаля Киличдароглу (75 років). Але після програшу президентських виборів він пішов з посади керівника. Ще у листопаді 2023 РНП обрало новим лідером Озеля Озгюра (49 років), лідера парламентської опозиції.( Read more... )

Ні, цей не успіх на місцевих виборах ще не означає, що режим Ердогана чи його ідеологія приречені на поразку на парламентських і президентських виборах 2028. Тому що і ідеї все ще популярні (розрив мінімальний), і контроль за медіа (що набагато важливіше на національних виборах) нікуди не подівся, і адміністративні можливості переслідувати опозицію ще є. Але автократія в Туреччині дуже вразлива, це гарний сигнал.
===
Осман Пашаєв
1. Не існувало ніякої заборони для Імамоглу висуватися в президенти на минулих виборах. 2. Киличдароглу програв не через непопулярність, а саме тому що алєвіт - 48% це і так багато для суспільства де досі є тертя між сунітами та алєвітами( Read more... )