Станислав Кукарека · Полна лента Байдена...

Хотите я вам честно скажу? Где то я то ли видел то ли слышал байку о том как чувак (негр даже вроде) пришел в магазин одежды и не смог заплатить за костюм. Хоть за какой-нибудь. И тогда хозяин магазина (или какой то менеджер) ему просто подарил разницу. Ну или в долг дал что в данной ситуации примерно один хрен. Патамушо чуваку тот самый костюм был нужен для собеседования на работу... Через 3 года этот самый чувак купил этот магазин. И потом обратно подарил его тому кто еще тогда дал ему костюм...
Если тебе нужно 100 рублей то тебе нужно 100 рублей. Ну или там долларов, юаней, не важно.... И 20 тебе не поможет. Ничем. Никак. Дать 20 вместо 100 это хуже чем ничего не дать. За 20 ты не купишь удочку (хотя возможно купишь рыбу), и значит завтра ты придешь просить еще раз. Это проблема. Это классическая проблема внешнеполовых сношений Украины и всех ее очильныкив. И это по итогу даже моя проблема.
Рядом есть Польша. Страна достаточно похожая по территории и населению. Во время второй волны экспансии Евросоюза Польша получила так или иначе че то вроде 200 млрд. Не за один раз конечно, и даже не за один год, но тем не менее. 200 млрд это солидно. Тем более тогда (сейчас это будет скорее 250, если не 300). И это им позволило хоть что то сделать. Провести какие то там реформы, и по итогу достаточно кспешно встроиться в экономику пусть даже ЕС если не мировую. Они знали что они делали. В свое время был план Маршалла, который касался в частности Германии (западной, ФРГ) и тоже денег там было достаточно немало, как на то время и тот курс. Что то достаточно похожее происходило и в Японии и в Южной Корее, и.т.д. Не факт что для этого нужно проиграть войну США (Польша вот например не воевала), но без конкретного бабла - никакие успешные реформы извините невозможны. Закон природы. ( Read more... )

=

якось не комільфо

Записки пасквілянта
У видатного юриста сучасності та адвоката від бога Масі Найєма трапилось прозріння. Ні, він не покаявся в тому, що в 2016 році організовував мітинги на підтримку поліцая Олійника, який вбив ні в чому не винуватого неповнолітнього хлопця Михайла Медведєва. І не розповів, як разом з адвокатесою Закревською умовляв батька померлої Катерини Гандзюк дати згоду на укладання угоди між нападниками та прокурором, що потягнуло мінімальне покарання для виконавців злочину. Виявляється, зірка сучасної юриспруденції хоча й вважає НАБУ осередком законності та правопорядку, трохи розчарований тим, що директор цієї поважної установи Артем Ситник разом зі своїм кумом Андрієм Калужинським бездарно сфальсифікував кримінальне провадження відносно компанії «Трейд Коммодіті».

З цього приводу Масі Наєм 9 листопада 2020 року розмістив допис на сторінці «Української правди» під назвою «НАБУ, ти мені друг, але істина дорожча». Але за ніч хтось пояснив пану Наєйму, що зізнаватись у дружбі з хабарниками, вимагачами та розкрадачами коштів «Укроборонпрому», де нужденно працює його брат, якось не комільфо. І на ранок Масі поміняв назву свого допису на «Відчуття справедливості змушує нас опонувати НАБУ та САП у справі «Трейд Коммодіті».
( Read more... )

-

Станислав Кукарека · Сага о противогазе

Само явление противогаза возникло на полях Первой Мировой, в условиях внезапного (и довольно масштабного) применения химического оружия. Что вроде бы как было абсолютной на тогда новеллой, и ультимативным (теоретически) военным аргументом. Но только вот нихера так оно не получилось как задумывалось. И реально применение химического оружия нихде и никогда ни разу так и не позволило добиться какого то совсем уже решительного стартегического успеха. Никому и никогда. Ну то есть самого смысла своего существования оно не оправдало по сути. Хотя жертв было много.
Еще в течении самой войны по сути все из воюющих держав успешно разработали некие средства защиты, в той или иной степени эффективные. Начиная с тех же противогазов. Причем не только для людей, но и для лошадей, и даже для волов (быков то есть) которые местами использовались в армии как тягловая сила. Поразительно тут то что все это произошло в течении войны. Которой там было всего то с 1914 по 1918 год. 4 года (грубо), но за это время были не только разработаны индивидуальные средства защиты, но и развернуто их производство. И даже в определенной степени насытить ими армию.
А потом война закончилась. А психоз только начинался. Если кто то помнит советское кино довоенной эпохи (или например книжки), то там тема противогаза просто везде. От "золотого теленка" где учебная химическая тревога позволила скрыться (временно) подпольному миллионеру от сына турецкоподданого, до фильма "трактористы" где пасаны в противогазах на тракторах пахали землю. Мне всегда вот было интересно, а смыслу вот пахать ту землю если ее залили химикатом? Что на ней вырастет если ее залили химикатом? И даже если вырастет, то как это дальше жрать? ( Read more... )

...ви мабуть не слідкували за подіями в політичному житті Вірмені

Алі Татар-заде
ви мабуть не слідкували за подіями в політичному житті Вірменії, але останнє, що встиг учнити Нікол Пашинян до початку війни (вона фактично почалась ще влітку) - це ну, вгадайте? це розпуск Конституційного Суду.
Парламент, який варчапет (прем'єр) не контролює, відхилив його поправку до Конституції, і тоді варчапет виставив це питання на референдум.
Лише ковідовірус зупинив (відстрочив на непевний строк) проведення плебісциту. Внаслідок чого Пашинян має запеклого і мотивованого ворога на чолі КС та в лиці КС. А тепер вже також - в лиці нахаґаха (президента, який між іншим досі є "гарантом"). А також - в обличчі багатьох партій (практично всіх, окрім своєї).
Його відставка може відбутись хоч сьогодні, але хто захоче взяти на себе відповідальність? Хто такий хоробрий? Поки бажаючих підтримати вчорашніх захопників парламенту немає - адже вони вимагали продовження війни, а хто в цій ситуації хоче очолити уряд, який розірве перемир'я? (Звісно, і це можна - але зі згоді й допомоги Москви).
Католікос також наїхав гнівною фетвою на лідерів Вірменії та фактично напівліквідованого "Арцаху". але йому легко казати, він не очолить військо, як середньовічний архієпископ.
Зараз Пашиняна проклинають майже всі. І не тільки за те, що підписав тепер - але й за те, що не підписав 10, 20, 30 днів тому. Адже тоді б умови були вигідніші! ( Read more... )

-

Borys Babin · Криваві корені Чорного Саду

Події на Південному Кавказі, після московської капітуляції Вірменії, вночі перейшли межу неповернення.
Азербайджан отримує практично усі окуповані території. Жодних зобов'язань перед Вірменією він з цього питання не матиме. Капітуляцію оформлене "заявою" трьох президентів, яка має мізерну юридичну вартість.
Для тих хто хоче про це поговорити, пропоную відповісти на просте питання - чи ратифікує ТАКЕ прикладом вірменський парламент. Захоплений зранку мітингарями.
Нагадаю що справжні договори про мир підлягають обов'язковій ратифікації.
Але саме Вірменією умови капітуляції будуть виконуватися бо вона нічим та ніяк не може захистити вірмен Карабаху. Зокрема й щодо окупації частини Вірменії росіянами.
Тому Карабах буде очищеним від збройних формувань, а дорога на Нахічевань - відданою під контроль росіянам.
Поки вірмени у Карабасі вони мають шанс пустити туди "миротворців".
Для Єревану починаються чорні часи очікуваної воєнно-кримінальної диктатури в умовах тепер повного російського контролю.
Програш вірмен був зумовлений популізмом. Бо популісти не витрачаються на оборону та зовнішні справи, а багато про це розмовляють у Мінську, зокрема й з ворогами.
Уряд Пашиняна дорозмовлялвся. ( Read more... )

Венедикт Венедиктов · Женщина в красном. 1

Много лет назад, когда деревья ещё были большими, при Советском Союзе в Луганске в магазине "Детский мир" было два этажа детских товаров: на первом находились игрушки, на втором - одежда.
Если накануне вечером мама мне говорила, что завтра идём в "Детский мир", у меня сердце начинало трястись, как бубен шамана; я знал - быть подарку; и пусть мама предупреждала, что: "идём только на второй этаж за нужной одеждой, обувью, тетрадкой, не вздумай просить походить по первому, у меня нет на это лишних денег", - я был уверен, на что-нибудь "ненужное" обязательно её раскручу.
С тех пор утекло много времени и от того магазина осталась только вывеска и воспоминания выросших детей; но и теперь, когда я прохожу мимо него, у меня бывает ёкает сердце.
Сегодня напротив него стоят две девушки: скрипачка и подружка.
Скрипачка в длинном черном пальто, таких же брюках, тяжёлых ботинках.
Отдельные пряди коротких ("мальчишеская" причёска) светлых волос покрашены в изумрудные тона.
На её подружке короткая красная куртка; волосы на контрасте с подругой - длинные рыжие, но с точно такими же прядями изумрудного цвета (это единственное, кажется, не считая молодости, что их роднит).
Такая окраска волос, кажется, называется мелированием. Впрочем, я не уверен. Я, плохо разбираюсь в каверзах женских фасонов, тем более вызывающих оторопь у неподготовленной части мужского населения.
Молодые малоотличимые друг от друга худенькие личики. Только у одной нос потолще, а у другой острее. И головы соответственно - кругленькое и вытянутое.
На асфальте перед музыкантшей стоит усилитель звука, он напоминает маленький радиоприемник, и развернутый, словно книга, футляр для скрипки. Помощница высыпает из кармана туда несколько монет и бумажек, символизирующих уже полученное подаяние. ( Read more... )

( Read more... )

-