Borys Babin · Криваві корені Чорного Саду
Nov. 10th, 2020 03:04 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanПодії на Південному Кавказі, після московської капітуляції Вірменії, вночі перейшли межу неповернення.
Азербайджан отримує практично усі окуповані території. Жодних зобов'язань перед Вірменією він з цього питання не матиме. Капітуляцію оформлене "заявою" трьох президентів, яка має мізерну юридичну вартість.
Для тих хто хоче про це поговорити, пропоную відповісти на просте питання - чи ратифікує ТАКЕ прикладом вірменський парламент. Захоплений зранку мітингарями.
Нагадаю що справжні договори про мир підлягають обов'язковій ратифікації.
Але саме Вірменією умови капітуляції будуть виконуватися бо вона нічим та ніяк не може захистити вірмен Карабаху. Зокрема й щодо окупації частини Вірменії росіянами.
Тому Карабах буде очищеним від збройних формувань, а дорога на Нахічевань - відданою під контроль росіянам.
Поки вірмени у Карабасі вони мають шанс пустити туди "миротворців".
Для Єревану починаються чорні часи очікуваної воєнно-кримінальної диктатури в умовах тепер повного російського контролю.
Програш вірмен був зумовлений популізмом. Бо популісти не витрачаються на оборону та зовнішні справи, а багато про це розмовляють у Мінську, зокрема й з ворогами.
Уряд Пашиняна дорозмовлялвся.
Вірменія ставила на Росію. РФ дочекалася програшу вірмен та посилила режим їх окупації.
Європа абстрагувалася від проблеми узагалі, бо не бачила сенсу доппомагати черговим російським друзям.
А американські популісти були раді поговорити про вірменських популістів, не більше.
Азербайджан був прагматичним - бо переможців не судять. Й тепер ця країна буде більш проросійською, ніж раніше. Адже ситуація радикально змінилася. Вірменські окупанти залишають місце російським.
Туреччина на цьому етапі отримала все, що бажала. Поступово російські проксі будуть замінені у регіоні турецькими. Але не сьогодні.
Іран також отримав те, що бажав. А саме спільний з Азербайджаном великий бізнес у звільнених південних районах. Бо їх повернення насправді стало неминучим в той день, коли почав працювати азербайджано-іранський проект водосховищ на Араксі.
Справжній мир у багатостраждальному Карабасі настане не скоро.
Лише коли на могили та пам'ятки героям та жертвам нинішньої війни з обох сторін будут спільно покладати квіти президенти Вірменії та Азербайджану.
Азербайджан отримує практично усі окуповані території. Жодних зобов'язань перед Вірменією він з цього питання не матиме. Капітуляцію оформлене "заявою" трьох президентів, яка має мізерну юридичну вартість.
Для тих хто хоче про це поговорити, пропоную відповісти на просте питання - чи ратифікує ТАКЕ прикладом вірменський парламент. Захоплений зранку мітингарями.
Нагадаю що справжні договори про мир підлягають обов'язковій ратифікації.
Але саме Вірменією умови капітуляції будуть виконуватися бо вона нічим та ніяк не може захистити вірмен Карабаху. Зокрема й щодо окупації частини Вірменії росіянами.
Тому Карабах буде очищеним від збройних формувань, а дорога на Нахічевань - відданою під контроль росіянам.
Поки вірмени у Карабасі вони мають шанс пустити туди "миротворців".
Для Єревану починаються чорні часи очікуваної воєнно-кримінальної диктатури в умовах тепер повного російського контролю.
Програш вірмен був зумовлений популізмом. Бо популісти не витрачаються на оборону та зовнішні справи, а багато про це розмовляють у Мінську, зокрема й з ворогами.
Уряд Пашиняна дорозмовлялвся.
Вірменія ставила на Росію. РФ дочекалася програшу вірмен та посилила режим їх окупації.
Європа абстрагувалася від проблеми узагалі, бо не бачила сенсу доппомагати черговим російським друзям.
А американські популісти були раді поговорити про вірменських популістів, не більше.
Азербайджан був прагматичним - бо переможців не судять. Й тепер ця країна буде більш проросійською, ніж раніше. Адже ситуація радикально змінилася. Вірменські окупанти залишають місце російським.
Туреччина на цьому етапі отримала все, що бажала. Поступово російські проксі будуть замінені у регіоні турецькими. Але не сьогодні.
Іран також отримав те, що бажав. А саме спільний з Азербайджаном великий бізнес у звільнених південних районах. Бо їх повернення насправді стало неминучим в той день, коли почав працювати азербайджано-іранський проект водосховищ на Араксі.
Справжній мир у багатостраждальному Карабасі настане не скоро.
Лише коли на могили та пам'ятки героям та жертвам нинішньої війни з обох сторін будут спільно покладати квіти президенти Вірменії та Азербайджану.
no subject
Date: 2020-11-10 02:22 pm (UTC)Але це неочевидно, бо Алієву треба готуватися на вихід але спочатку це трапиться з Ердоганом.