Але може піти й іншим шляхом - турецьким

Алі Татар-заде
від того, наскільки масовим буде "ізход" вірмен із Карабаху та окружних земель, залежить і перспектива регіону. Алієв обіцяв нікого не чіпати, говорив про "культурну автономію" вірмен, здивував навіть мене тим, що не торкнувся питання місцевий - приїжджий (адже є велика різниця, на мене, чи це вірменин який родом з Карабаху, чи це ліванський біженець, чи біженець з того ж Азербайджану, чи колонізатор з корінної Вірменії). Але йому схоже не повірили, бо мають історію взаємного геноциду 90-х.
Отже, в випадку масової втечі про партизанську війну не йдеться (її можна вести тільки з опором на місцеве населення), політичний статус також під питанням - автономії простіше вимагати з наявним населенням, а не еміграцією. Тому стратегічно, я гадаю, вірмени зроблять помилку, якщо масово імігрують у Вірменію. Очевидно, що це дасть тільки один вихід - жити, плекаючи надії реваншу, жорстокого удару в зручний час, геноциду "у відповідь".
Між тим, питання можна було б вирішити політично, одразу після закінчення військової фази.
Раніше я цього навіть не торкався, настільки здавалось "а коли це ще буде", а все так стрімко змінюється.
Для цього потрібні холодні голови і в Єревані і в Баку. ( Read more... )

Восени. Фантастичний трилер.

Петро Олещук
...Трейлер...
...У місті напередодні виборів мер починає серйозно хворіти. Його відвозять на лікування. Інформація про стан його здоров'я - суперечлива. Але політичні соратники запевняють, що він одужує.
Не зважаючи на випробування, на виборах його все ж обирають. Але на час інаугурації він не з'являється. Замість ного приходить... електронний лист.
У подальшому електронні листи починають надходити з усіх питань управління містом.
Першопочатково містяни радіють ефективним пропозиціям, викладеним у листах, які регулярно виголошують добре організовані соратники мера, але потім починають поволі розуміти страшну правду...
Дивіться у кінотеатрах. Восени. Фантастичний трилер.
ЕЛЕТРОННЕ ВРЯДУВАННЯ
===( Read more... )

українці не відчувають утиски російської мови

Igor Lutsenko
Навіть російські пропагандисти визнають, що народу байдужі їх крики про нібито утиски російської мови в Україні.
Так, нинішній спадкоємець утікача Царьова в парламенті Максім Бужанській скаржиться у своєму телеграм-каналі, що петиція про зміну мовного законодавства на користь русского язика залишається поза належною увагою широких мас.
''Эту петицию репостили многие телеграм каналы с совокупной аудиторией в сотни тысяч человек.
И просмотров, как я понимаю, она набрала сотни тысяч.". Але, станом на зараз, там 5 тисяч підписів, каже Максім.
А не дивно, бо попри майже щоденне штучне накачування мовного питання через величезну аудиторію проросійських телеканалів в Україні, українці не відчувають утиски російської мови.
За даними КМІС, навіть у буремному 2014 72% жителів південно-східних областей (!) України не погоджувалися, що в Україні порушуються права російськомовного населення; за даними Міжнародного республіканського інституту, лише 12% громадян погоджувалися з наявністю утисків російськомовних.
Про це свідчили й пізніші дослідження: у 2016 році Група "Рейтинг" з'ясувала, що навіть на Донбасі (підконтрольному) 82% не бачать в Україні жодних утисків за мовною ознакою і лише 11% підтримують російську версію реальності.( Read more... )

И снова про Николая Яновича Гетьманцева и эти его РРО

Igor Baryshev
Он как сказал? "Единственное, чего мы хотим, это чтобы предприниматель выдавал покупателю чек". И соврал. Потому что единственное, чего они хотят, это:
1. Чтобы предприниматель за свой счёт обеспечил им полный контроль за его, предпринимателя, продажами, вплоть до коробка спичек.
2. Чтобы результатом этого контроля стало наповнэння дэржбюджету, который они с каких-то радостей посчитали собственным ресурсом, который можно тратить на своё усмотрение, например, из бюджетных денег создать фонд борьбы с ковидом и потом пустить из него деньги не на борьбу с ковидом.
3. Не трогать налоги от витчызняного "крупного бизнеса", или, точнее говоря, монополий нескольких, с каких-то радостей, не в меру влиятельных гм..., условно скажем, предпринимателей, бо ж не то руки коротки, не то ещё что-то - из-под ковра не видно и не слышно.
Иными словами, всё то же, что и при кучме, ющенко, януковиче, порошенко. Один-в-один. Наповнэння дырявого ведра, у каждой дырочки которого удобненько и плотненько попристраивались персонажи в стиле "а ты, лох, хоть знаешь, с кем разговариваешь?", и те они же, если что не так, то сразу под клетчатое одеялко и рыдать о правах человека.( Read more... )

-

Костянтин Машовець · Н-да, маршала Баграмяна из них не выйдет...

Будет "очень смешно" если сейчас азербайджанские войска остановятся под Шушой, а на севере, спустяться с Мурова и возьмут впридачу к Шуше ещё и Агдере (Мартакерт)...
Честно сказать, я вообще не понимаю логику принятия решений армянским командованием... Тот факт, что ВС Азербайджана попрут резать лачинский коридор было понятно уже после Гадрута, так же как были известны заранее и основные "точки приложения усилий" азербайджанской армии на этом направлении... Чем занималось армянское военное командование полторы недели между этими событиями - приходиться только догадываться... (подозреваю, проводило в перманентном режиме "срочные и важные" совещания)
Я понимаю, что стрельба из ОТРК по мирным городам Азербайджана в сотне километров от линии фронта - очень важное с военно-политической точки зрения занятие... но позаботиться непосредственно в зоне наступления ВС Азербайджана о его усложнении с помощью каких-то заслонов, создать перед лачинской дорогой хотя бы подобие "полосы обеспечения" вполне было можно...
Вместо этого( Read more... )

-

Хоаким Бук. Сторонники локдауна и жажда доминирования

Судья Наполитано читал лекции в Университете Мизеса многие годы. И каждый раз в своей вступительной лекции он делал одно и то же пугающее окончание. И лишь после ужасов этого года меня осенило, что, возможно, его слова не были лишены смысла.
Уважаемый судья часто упоминал почти в шутку libido dominandi — желание доминировать или волю к власти, описание которой мы найдем еще у Аврелия Августина. Мы находим похожие идеи в главе “Почему худшие приходят к власти” в книге Хайека “Дорога к рабству” и, безусловно, в устрашающе актуальном произведении Роберта Хиггса.
Запоминающийся финал лекции Наполитано таков:

Я ожидаю, что умру, верный своим основным принципам… в своей постели, в окружении людей, которые меня любят. Некоторые из вас могут умереть, верные своим принципам, в государственной тюрьме. И некоторые из
вас могут умереть, верные своим основным принципам, на площади правительственного города под звуки государственной трубы.

Несколько раз мне посчастливилось слышать эти слова вживую, но они всегда казались мне неким преувеличением. В комнате воцарялась мертвая тишина, я чувствовал тошноту и мурашки бегали по моей коже. Но не могло же все быть так плохо, не так ли?
Безумие 2020 года заставило меня пересмотреть свое мнение.( Read more... )