Західний Донбас чекає доля Східного
Feb. 14th, 2017 09:17 amАлі Татар-заде
можливо, не всі знають, але Східного Донбасу вже не існує. Років останні 10 на теренах безпосередньо приукраїнських, в Ростобласті, планомірно і незворотньо ліквидуються гірницькі підприємства. Наш, Західний Донбас чекає та ж сама доля. Його довго консервували, надавали шалені ін'єкції в протез, включали в безліч схем - і політичних, і економічних. Крали безбожно, роздули до "половіни страни" статус самого Донбаса як ледь не державоутворюючої області, а з гірнякив зробили священу корову, яка ще й постійно мичала що нам можна а чого нєльзя. Економічний сенс донбаського вугілля був лише той, що він дуже дешевий. А дешевизна досягалась лише одним: повній відмові від безпеки та притомних умов роботи. Фактично це була плантація, тільки замість негрів працювали раби з паспортами, а замість монокультури - здобувалися дешеві копалини. Якщо все це було б справді модернізоване, а не викрадене на шляху до модернізації, то галузь перетворилась б на збиткову. В світі дохріна вугілля, і цінність нашого була в його низькій собівартості. Висока собівартість призвела б неминуче до того, перед чим ми тепер стоїмо.
Галузь слід зачинити. Надра - законсервувати. У скрутний час, можливо, нашим онукам знадобляться копалини, і вони готові будуть їх здобувати ціною супернових технологій, або віддати комусь в оренду.
Зачинити галузь елементарно. Достатньо припинити купувати в терористів будь-які "минерали". Окрім нас, вони нікому це не продадуть, хоч за скільки дешево. Вимушені будуть зачинити галузь самостійно. Поживуть трохи на дотації Росії, якій нафіг не потрібна та вугільна галузь, а потім збанкортяться разом з шефом.( Read more... )
Виморочені землі - спустілі міста-гиганти, роззявлені шахти, тліючі терикони - має залікувати природа. Нехай там будуть гигантські заповідники флори, фауни, історії. Туристичні об'єкти навколо курганів та місць боїв, реконструйовані будівлі та музеї під відкритим небом. Все, що дає урожай, має бути рекультивоване і віддано фермерам. Великі маєтки слід роздати ветеранам війни та їхнім спадкоємцям, хай будуть ковбоями і шерифами у відродженому наново Великому Степу, Біюк-Карачоль, Дешти-Кипчак, Половецькому Полі.
можливо, не всі знають, але Східного Донбасу вже не існує. Років останні 10 на теренах безпосередньо приукраїнських, в Ростобласті, планомірно і незворотньо ліквидуються гірницькі підприємства. Наш, Західний Донбас чекає та ж сама доля. Його довго консервували, надавали шалені ін'єкції в протез, включали в безліч схем - і політичних, і економічних. Крали безбожно, роздули до "половіни страни" статус самого Донбаса як ледь не державоутворюючої області, а з гірнякив зробили священу корову, яка ще й постійно мичала що нам можна а чого нєльзя. Економічний сенс донбаського вугілля був лише той, що він дуже дешевий. А дешевизна досягалась лише одним: повній відмові від безпеки та притомних умов роботи. Фактично це була плантація, тільки замість негрів працювали раби з паспортами, а замість монокультури - здобувалися дешеві копалини. Якщо все це було б справді модернізоване, а не викрадене на шляху до модернізації, то галузь перетворилась б на збиткову. В світі дохріна вугілля, і цінність нашого була в його низькій собівартості. Висока собівартість призвела б неминуче до того, перед чим ми тепер стоїмо.
Галузь слід зачинити. Надра - законсервувати. У скрутний час, можливо, нашим онукам знадобляться копалини, і вони готові будуть їх здобувати ціною супернових технологій, або віддати комусь в оренду.
Зачинити галузь елементарно. Достатньо припинити купувати в терористів будь-які "минерали". Окрім нас, вони нікому це не продадуть, хоч за скільки дешево. Вимушені будуть зачинити галузь самостійно. Поживуть трохи на дотації Росії, якій нафіг не потрібна та вугільна галузь, а потім збанкортяться разом з шефом.( Read more... )
Виморочені землі - спустілі міста-гиганти, роззявлені шахти, тліючі терикони - має залікувати природа. Нехай там будуть гигантські заповідники флори, фауни, історії. Туристичні об'єкти навколо курганів та місць боїв, реконструйовані будівлі та музеї під відкритим небом. Все, що дає урожай, має бути рекультивоване і віддано фермерам. Великі маєтки слід роздати ветеранам війни та їхнім спадкоємцям, хай будуть ковбоями і шерифами у відродженому наново Великому Степу, Біюк-Карачоль, Дешти-Кипчак, Половецькому Полі.