Західний Донбас чекає доля Східного
Feb. 14th, 2017 09:17 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
можливо, не всі знають, але Східного Донбасу вже не існує. Років останні 10 на теренах безпосередньо приукраїнських, в Ростобласті, планомірно і незворотньо ліквидуються гірницькі підприємства. Наш, Західний Донбас чекає та ж сама доля. Його довго консервували, надавали шалені ін'єкції в протез, включали в безліч схем - і політичних, і економічних. Крали безбожно, роздули до "половіни страни" статус самого Донбаса як ледь не державоутворюючої області, а з гірнякив зробили священу корову, яка ще й постійно мичала що нам можна а чого нєльзя. Економічний сенс донбаського вугілля був лише той, що він дуже дешевий. А дешевизна досягалась лише одним: повній відмові від безпеки та притомних умов роботи. Фактично це була плантація, тільки замість негрів працювали раби з паспортами, а замість монокультури - здобувалися дешеві копалини. Якщо все це було б справді модернізоване, а не викрадене на шляху до модернізації, то галузь перетворилась б на збиткову. В світі дохріна вугілля, і цінність нашого була в його низькій собівартості. Висока собівартість призвела б неминуче до того, перед чим ми тепер стоїмо.
Галузь слід зачинити. Надра - законсервувати. У скрутний час, можливо, нашим онукам знадобляться копалини, і вони готові будуть їх здобувати ціною супернових технологій, або віддати комусь в оренду.
Зачинити галузь елементарно. Достатньо припинити купувати в терористів будь-які "минерали". Окрім нас, вони нікому це не продадуть, хоч за скільки дешево. Вимушені будуть зачинити галузь самостійно. Поживуть трохи на дотації Росії, якій нафіг не потрібна та вугільна галузь, а потім збанкортяться разом з шефом.
Так, наша вугільноспрживча галузь також зазнає струса. Бо ціна продукції, товарів та послуг, в яку закладена низька вартість вугілля, ніколи не розраховувала на конкуренцію в якості, лише в демпингу.
Ціни будуть поступово вирівнюватись зі світовими.
Наше вугілля буде лежати законсервоване. Терористи та окупанти, може, і вивезли б його собі, та не можуть, бо для цього треба працювати, воно не лежить нагорі, а все що було нагорі вони вже вивезли, аж до кришок на люки.
Можливо, нам вдасться ці надра закласти або навіть продати - іншим державам чи компаніям, яким вугілля треба не завтра, а після-після-завтра. А може, таких і не буде (хоча я гадаю на Китай та Японію).
Наша політика стосовно орділо, якщо убрати військовий аспект, має полягати в тому щоб "задушить костлявой рукой голода", вибачте ввести економічні санкції. Звідти на пмж приймати і інтегрувати, туди - зменшувати людський потік, всіляко заохочуючи людей які наших поглядів залишати тимчасово окуповане. Кримський досвід стане у нагоді.
Стіни, вали, рови з крокодилами, про які так багато писали, мають постати по лініям всіх ціх минсков 1,2,3. Після інтеграції, падіння всіх ціх ордо-орло, вони також не завадять, хай буде і перша і друга і третя протипехотні лінії. Отуди і треба інвестиції, це дуже важлива інвестиція, такий собі трампівський паркан.
Після втечі окупантів, галузь вугледобування і пов'язані з нею також краще не оновлювати. Люди мають припинити жити в якомсь басейні, де цінне тільки те що під землею. Це шлях гномів, яких створив могутній владика Аулє, але не людський.
Виморочені землі - спустілі міста-гиганти, роззявлені шахти, тліючі терикони - має залікувати природа. Нехай там будуть гигантські заповідники флори, фауни, історії. Туристичні об'єкти навколо курганів та місць боїв, реконструйовані будівлі та музеї під відкритим небом. Все, що дає урожай, має бути рекультивоване і віддано фермерам. Великі маєтки слід роздати ветеранам війни та їхнім спадкоємцям, хай будуть ковбоями і шерифами у відродженому наново Великому Степу, Біюк-Карачоль, Дешти-Кипчак, Половецькому Полі.
можливо, не всі знають, але Східного Донбасу вже не існує. Років останні 10 на теренах безпосередньо приукраїнських, в Ростобласті, планомірно і незворотньо ліквидуються гірницькі підприємства. Наш, Західний Донбас чекає та ж сама доля. Його довго консервували, надавали шалені ін'єкції в протез, включали в безліч схем - і політичних, і економічних. Крали безбожно, роздули до "половіни страни" статус самого Донбаса як ледь не державоутворюючої області, а з гірнякив зробили священу корову, яка ще й постійно мичала що нам можна а чого нєльзя. Економічний сенс донбаського вугілля був лише той, що він дуже дешевий. А дешевизна досягалась лише одним: повній відмові від безпеки та притомних умов роботи. Фактично це була плантація, тільки замість негрів працювали раби з паспортами, а замість монокультури - здобувалися дешеві копалини. Якщо все це було б справді модернізоване, а не викрадене на шляху до модернізації, то галузь перетворилась б на збиткову. В світі дохріна вугілля, і цінність нашого була в його низькій собівартості. Висока собівартість призвела б неминуче до того, перед чим ми тепер стоїмо.
Галузь слід зачинити. Надра - законсервувати. У скрутний час, можливо, нашим онукам знадобляться копалини, і вони готові будуть їх здобувати ціною супернових технологій, або віддати комусь в оренду.
Зачинити галузь елементарно. Достатньо припинити купувати в терористів будь-які "минерали". Окрім нас, вони нікому це не продадуть, хоч за скільки дешево. Вимушені будуть зачинити галузь самостійно. Поживуть трохи на дотації Росії, якій нафіг не потрібна та вугільна галузь, а потім збанкортяться разом з шефом.
Так, наша вугільноспрживча галузь також зазнає струса. Бо ціна продукції, товарів та послуг, в яку закладена низька вартість вугілля, ніколи не розраховувала на конкуренцію в якості, лише в демпингу.
Ціни будуть поступово вирівнюватись зі світовими.
Наше вугілля буде лежати законсервоване. Терористи та окупанти, може, і вивезли б його собі, та не можуть, бо для цього треба працювати, воно не лежить нагорі, а все що було нагорі вони вже вивезли, аж до кришок на люки.
Можливо, нам вдасться ці надра закласти або навіть продати - іншим державам чи компаніям, яким вугілля треба не завтра, а після-після-завтра. А може, таких і не буде (хоча я гадаю на Китай та Японію).
Наша політика стосовно орділо, якщо убрати військовий аспект, має полягати в тому щоб "задушить костлявой рукой голода", вибачте ввести економічні санкції. Звідти на пмж приймати і інтегрувати, туди - зменшувати людський потік, всіляко заохочуючи людей які наших поглядів залишати тимчасово окуповане. Кримський досвід стане у нагоді.
Стіни, вали, рови з крокодилами, про які так багато писали, мають постати по лініям всіх ціх минсков 1,2,3. Після інтеграції, падіння всіх ціх ордо-орло, вони також не завадять, хай буде і перша і друга і третя протипехотні лінії. Отуди і треба інвестиції, це дуже важлива інвестиція, такий собі трампівський паркан.
Після втечі окупантів, галузь вугледобування і пов'язані з нею також краще не оновлювати. Люди мають припинити жити в якомсь басейні, де цінне тільки те що під землею. Це шлях гномів, яких створив могутній владика Аулє, але не людський.
Виморочені землі - спустілі міста-гиганти, роззявлені шахти, тліючі терикони - має залікувати природа. Нехай там будуть гигантські заповідники флори, фауни, історії. Туристичні об'єкти навколо курганів та місць боїв, реконструйовані будівлі та музеї під відкритим небом. Все, що дає урожай, має бути рекультивоване і віддано фермерам. Великі маєтки слід роздати ветеранам війни та їхнім спадкоємцям, хай будуть ковбоями і шерифами у відродженому наново Великому Степу, Біюк-Карачоль, Дешти-Кипчак, Половецькому Полі.