![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВячеслав Ільченко
В допомогу тим, хто пише про "Дюну" - короткий путівник по джерелам і канонам. Безрозмірний пост, в двох частинах, але цікавий.
1. Herbertverse
Автором "Дюни" є американський письменник Френк Герберт, і зазвичай вважається, що це його єдина книга. Насправді це просто найбільш популярний і найбільш "досліджений" його роман, а точніше - цикл. Опубліковані практично всі чорновики, а також обидві першопочаткові версії. Їх цілих дві - повість "Планета пряності" та збірки варіацій окремих глав, які не увійшли до "Дюни" та її прямого продовження - "Месії Дюни".
Всього до циклу "Дюна" входить шість книг. Всього шість, ви не помилились. Детальніше читайте нижче, в розділі Duneverse.
Крім "всесвіту Дюни" Френк Герберт також написав цикл про "Конфедерацію Розумних [Видів]" (ConSentiency) - до нього входять два романи і два оповідання. Вона представляє собою дослідження феномену влади з іншого ракурсу. Якщо в "Дюні" йдеться про "політику та релігію в спільній упряжці", то в "ConSentiency" йдеться про бюрократію, яка розрослась до галактичного масштаба. А як і всяка бюрократія, вона схильна до забезпечення лише статус-кво, що веде до стагнації і тормозіння розвитку цивілізації. У якості контрольного елементу в Конфедерації існує "Бюро Саботажа" - задача якого полягає в тому, щоб... торпедувати уже ухвалені чергові "геніальні ініціативи" бюрократії, які виходили із благих намірів, але при здійсненні здатні обернутись катастрофою.
Також Герберт написав тетралогію "Пандора". Це своєрідна "анти-Дюна", причому у всіх сенсах цього слова. Дюна - пустельна планета, Пандора - водна. Масштаб "Дюни" - ціла Галактика протягом тисяч років, масштаб "Пандори" - одна планета протягом всього одного "цивілізаційного цикла". Це також спроба Герберта подивитись на одну із своїх ключових тем, екологію, під іншим кутом - планетарний океан Пандори є "живим", але не в сенсі "Соляріса", а в сенсі колективної свідомості, схожого на концепцію Геї. Саме її вирішили колонізувати люди під управлінням... схибленого штучного інтелекта, який мало того, що уявив себе божеством, так ще й поставив перед колоністами задачу... взяти участь в його бого-творінні (тобто, створенні образу і форми божественності).
Також Герберт написав ряд окремих романів, присвячених розкриттю окремих тем, які він зачіпав в своїх "великих" циклах. Особисто мене страшенно налякав "Мурашник Хеллстрома" - в ньому наочно розкривається, наскільки моторошно-ефективним може бути вуликове суспільство, складене із людей, позбавлених свободи волі.
Слід також розуміти, що Герберт... кгхм... завжди брався за теми такого масштабу, що його безумовно непересічного таланту не вистачало. Тому він часто або "тирив" шматки інших книжок, щоб закрити дірки у власних декораціях, або користувався допомогою ghost writers. Серед "гербертолюбів" надзвичайно популярні... гм... "спеціальні олімпіади":
- скільки в "Дюні" від "Сабель Рая" британської письменниці та мандрівниці Леслі Бланш, в якій описана біографія імама Шаміля, героя опору Північного Кавказа російським завойовникам. Практично всі читачі "Дюни" обов'язково підмічали, що старого барона Харконненна звати Владіміром, а фремени надзвичайно схожі на чи то кавказькі тейпи, чи то аравійські пустельні клани. Так от, це невипадковий збіг;
- скільки в "Дюні" від "Сіми стовпів мудрості" Томаса Лоуренса, британського же археолога, в яких описана історія повстання арабів проти Османської Імперії. Знову ж таки, імператора в "Дюні" звати Шаддам, а його система влади нагадує Османську Порту - це теж невипадковий збіг. Сардаукарчики, знову ж таки, надзвичайно нагадують яничар;
- скільки в "Дюні" від історії козацького спротиву Російській Імперії (хз, звідки Герберт "спер" цю частину - це іще необхідно з'ясувати). Знову ж таки, поселення фременів в оригіналі називаються sietch. В російських перекладах це слово перекладають "іноземним" словом "сієтч" (шоби ніхто не дагадался), а вимовляється це як знайоме нам з дитинства слово "січ". Це теж невипадковий збіг;
- яку роль зіграв письменник Білл Ренсом в "Пандорі". Дописував він лише другорядні шматки, чи є повноцінним соавтором? І якщо він був повноцінним соавтором, то кого іще залучав до роботи над своїми книжками Френк Герберт;
- скільки в "Зоряних Війнах" від "Дюни" і чи винен Джордж Лукас Герберту хоча б обід (як за легендою, сказав одного разу в приватній розмові сам Герберт). Параллелі між цими світами провести можна, але це все-таки зовсім різні всесвіти. Всесвіт Герберта - це квазіарабська цивілізація, а всесвіт Старої Галактичної Республіки та Галактичної Імперії - це парафраз Землі двадцятого століття. Поєднує їх хіба що Татуїн, який представляє собою "сильно полегшений" варіант планети Арракіс, а його мешканці - тускенські рейдери та джави - остаточно здичавілі фремени.
Все це представляє собою своєрідний Herbertverse, величезний обсяг дискусій, присвячених власне самому автору.
2. Duneverse
"Дюна" сама по собі ділиться на два великих субканони:
- "гербертівська Дюна", тобто, прижиттєво видана. Вона незакінчена і складається із шести книжок, які розпадаються на дві трилогії (друга незакінчена і обривається на найцікавішому) і один своєрідний "внутрішньосвітовий" філософський трактат, оформлений як роман;
- "брайанівська Дюна" - дописана сином, Брайаном Гербертом, за матеріалами батька сьома книга (видана як дві окремі книжки, бо дуже об'ємна вийшла) і величезна кількість приквелів.
Це різні книжки.
Френка Герберта "Дюна" цікавила як експериментальний простір, в якому він розглядав з різних ракурсів питання влади, релігії, взаємодії людей із мислячими машинами, можливості перетворення людей на форми мислячих машин, а також способи забезпечення виживання людства як виду в надзвичайно негостинній Галактиці. В якомусь сенсі "Дюна" представляє собою величезний постапокаліптичний гобелен, де насправді нічого крім постійного апокаліпсиса і не відбувається - власне, усвідомлення цього є однією із головних тем його романів - а всі його персонажі є хібакуся, вижившими і безнадійно травмованими самим буттям.
Брайана Герберта більше цікавило "накачування епіка і завертання простору і часу в трубочку" (останній вираз не перебільшення). Тому у нього ви знайдете купу галактичних пригод, величезну кількість невидимих та видимих війн, картини різних планет Відомого Космоса, а також final showdown в стилі Матриці (оскільки "сьома Дюна" Брайана Герберта вийшла в 2006-2007 році, я б не виключав запозичення ще й з неї).
До речі, в "брайанівській Дюні" є й позитивний Харконнен - Ксавьє (не плутати із професором Ксавьє із "Людей Ікс"), який свідомо йде на самопожертву, знаючи, що його змішають із багном і оголосять суперзлодієм. Проблема за Брайаном Гербертом якраз в тому, що Харконнени вирішили пишатися суперзлодійством і плекати саме його. Що, втім, надзвичайно схоже на одну знайому нам країну, з якої писали харконненську планету обидва Герберти...
Повертаючись назад до книжок...
Всі фільми про "Дюну" знімались на основі першої трилогії, до якої входять книжки "Дюна", "Месія Дюни" та "Діти Дюни". В ній розкривається доля Пауля Атрейдеса, останнього нащадка благородного дома Атрейдеса, затисненого в лещатах долі, яка робить його лідером галактичного джихада і майбутнім імператором Відомого Космоса. Фактично це один гігантський роман, розірваний на три величезні частини. Оскільки жодна форма - що повнометражна, що мінісеріальна - його не вмістить, то всі режисери намагались якимсь чином екранізувати першу книгу, але внести в сценарій елементи інших хоча б натяком. Детальніше про це ви прочитаєте в розділі Dune Cinematic Multiverse (це уже в наступному пості).
Після першої трилогії йде роман "Бог-Імператор Дюни". Це найбільш нудна книжка цикла, її слід читати окремо, тому що це своєрідний внутрішньосвітовий філософський трактат, оформлений як роман. Однак як ключова ланка між різними трилогіями він все-таки важливий, тому на перший раз я б рекомендував його прочитати по діагоналі - щоб усвідомити, яка конфігурація (а точніше, який бардак) склалась в Галактиці напередодні дій другої трилогії.
А друга трилогія складається із книжок "Єретики Дюни", "Капітул Дюни", "Мисливці Дюни" та "Піщані черви Дюни". Ви не помилились, це трилогія - просто сьомий том "Дюни" виявився таким непідйомним, що Брайан Герберт видав його двома окремими книжками. Як і перша трилогія, це насправді безрозмірний роман, розірваний на частини. Він розповідає процес розриву циклу апокаліпсисів, в якому замкнене людство, і утворення галактичної цивілізації, загалом, здатної на подальший розвиток, а не постійне ходіння по коліно в джихадах.
Френк Герберт цю трилогію НЕ закінчив, тому ми не знаємо, яким він бачив розрив циклу - судячи із опублікованих чорновиків "Дюни", він часто і кардинально змінював свої бачення, а фінальний варіант міг ну дуже сильно відрізнятись від першопочаткового (не вірите - спершу прочитайте "Дюну", а потім повість "Планета пряності" і відчуйте різницю).
Тому "Мисливці Дюни" та "Піщані черви Дюни" демонструють лише точку зору Брайана Герберта на цей розрив. Як я уже казав, в їх сюжеті простір і час закручуються в трубочку, епік нагромаджується вище галактичного ядра, а на великому останньому мордобитті Нео... пробачте, Дункан Айдахо видає всім неіллюзорних люлєй.
Крім цього всього, існує ще безрозмірний уже цикл "Легенди Дюни", який написав Брайан Герберт, розкручуючи всі ниточки, які звисають із велетенського гобелена "Дюни".
Його в принципі читати необов'язково. Це непогана пригодницько-фантастична література, яку можна почитати на дозвіллі, але це - не "Дюна", а фанфік на неї. Тому не очікуйте від неї чогось екстраординарного.
Українською мовою перекладена лише "гербертівська Дюна", переклад більше ніж адекватний. А із російськомовних перекладів я рекомендую "Дюну" читати в перекладі Павла Вязнікова, а решту книжок - в перекладі Анваєра.
(в другій частині читайте про фільми та ігри за мотивами "Дюни")
В допомогу тим, хто пише про "Дюну" - короткий путівник по джерелам і канонам. Безрозмірний пост, в двох частинах, але цікавий.
1. Herbertverse
Автором "Дюни" є американський письменник Френк Герберт, і зазвичай вважається, що це його єдина книга. Насправді це просто найбільш популярний і найбільш "досліджений" його роман, а точніше - цикл. Опубліковані практично всі чорновики, а також обидві першопочаткові версії. Їх цілих дві - повість "Планета пряності" та збірки варіацій окремих глав, які не увійшли до "Дюни" та її прямого продовження - "Месії Дюни".
Всього до циклу "Дюна" входить шість книг. Всього шість, ви не помилились. Детальніше читайте нижче, в розділі Duneverse.
Крім "всесвіту Дюни" Френк Герберт також написав цикл про "Конфедерацію Розумних [Видів]" (ConSentiency) - до нього входять два романи і два оповідання. Вона представляє собою дослідження феномену влади з іншого ракурсу. Якщо в "Дюні" йдеться про "політику та релігію в спільній упряжці", то в "ConSentiency" йдеться про бюрократію, яка розрослась до галактичного масштаба. А як і всяка бюрократія, вона схильна до забезпечення лише статус-кво, що веде до стагнації і тормозіння розвитку цивілізації. У якості контрольного елементу в Конфедерації існує "Бюро Саботажа" - задача якого полягає в тому, щоб... торпедувати уже ухвалені чергові "геніальні ініціативи" бюрократії, які виходили із благих намірів, але при здійсненні здатні обернутись катастрофою.
Також Герберт написав тетралогію "Пандора". Це своєрідна "анти-Дюна", причому у всіх сенсах цього слова. Дюна - пустельна планета, Пандора - водна. Масштаб "Дюни" - ціла Галактика протягом тисяч років, масштаб "Пандори" - одна планета протягом всього одного "цивілізаційного цикла". Це також спроба Герберта подивитись на одну із своїх ключових тем, екологію, під іншим кутом - планетарний океан Пандори є "живим", але не в сенсі "Соляріса", а в сенсі колективної свідомості, схожого на концепцію Геї. Саме її вирішили колонізувати люди під управлінням... схибленого штучного інтелекта, який мало того, що уявив себе божеством, так ще й поставив перед колоністами задачу... взяти участь в його бого-творінні (тобто, створенні образу і форми божественності).
Також Герберт написав ряд окремих романів, присвячених розкриттю окремих тем, які він зачіпав в своїх "великих" циклах. Особисто мене страшенно налякав "Мурашник Хеллстрома" - в ньому наочно розкривається, наскільки моторошно-ефективним може бути вуликове суспільство, складене із людей, позбавлених свободи волі.
Слід також розуміти, що Герберт... кгхм... завжди брався за теми такого масштабу, що його безумовно непересічного таланту не вистачало. Тому він часто або "тирив" шматки інших книжок, щоб закрити дірки у власних декораціях, або користувався допомогою ghost writers. Серед "гербертолюбів" надзвичайно популярні... гм... "спеціальні олімпіади":
- скільки в "Дюні" від "Сабель Рая" британської письменниці та мандрівниці Леслі Бланш, в якій описана біографія імама Шаміля, героя опору Північного Кавказа російським завойовникам. Практично всі читачі "Дюни" обов'язково підмічали, що старого барона Харконненна звати Владіміром, а фремени надзвичайно схожі на чи то кавказькі тейпи, чи то аравійські пустельні клани. Так от, це невипадковий збіг;
- скільки в "Дюні" від "Сіми стовпів мудрості" Томаса Лоуренса, британського же археолога, в яких описана історія повстання арабів проти Османської Імперії. Знову ж таки, імператора в "Дюні" звати Шаддам, а його система влади нагадує Османську Порту - це теж невипадковий збіг. Сардаукарчики, знову ж таки, надзвичайно нагадують яничар;
- скільки в "Дюні" від історії козацького спротиву Російській Імперії (хз, звідки Герберт "спер" цю частину - це іще необхідно з'ясувати). Знову ж таки, поселення фременів в оригіналі називаються sietch. В російських перекладах це слово перекладають "іноземним" словом "сієтч" (шоби ніхто не дагадался), а вимовляється це як знайоме нам з дитинства слово "січ". Це теж невипадковий збіг;
- яку роль зіграв письменник Білл Ренсом в "Пандорі". Дописував він лише другорядні шматки, чи є повноцінним соавтором? І якщо він був повноцінним соавтором, то кого іще залучав до роботи над своїми книжками Френк Герберт;
- скільки в "Зоряних Війнах" від "Дюни" і чи винен Джордж Лукас Герберту хоча б обід (як за легендою, сказав одного разу в приватній розмові сам Герберт). Параллелі між цими світами провести можна, але це все-таки зовсім різні всесвіти. Всесвіт Герберта - це квазіарабська цивілізація, а всесвіт Старої Галактичної Республіки та Галактичної Імперії - це парафраз Землі двадцятого століття. Поєднує їх хіба що Татуїн, який представляє собою "сильно полегшений" варіант планети Арракіс, а його мешканці - тускенські рейдери та джави - остаточно здичавілі фремени.
Все це представляє собою своєрідний Herbertverse, величезний обсяг дискусій, присвячених власне самому автору.
2. Duneverse
"Дюна" сама по собі ділиться на два великих субканони:
- "гербертівська Дюна", тобто, прижиттєво видана. Вона незакінчена і складається із шести книжок, які розпадаються на дві трилогії (друга незакінчена і обривається на найцікавішому) і один своєрідний "внутрішньосвітовий" філософський трактат, оформлений як роман;
- "брайанівська Дюна" - дописана сином, Брайаном Гербертом, за матеріалами батька сьома книга (видана як дві окремі книжки, бо дуже об'ємна вийшла) і величезна кількість приквелів.
Це різні книжки.
Френка Герберта "Дюна" цікавила як експериментальний простір, в якому він розглядав з різних ракурсів питання влади, релігії, взаємодії людей із мислячими машинами, можливості перетворення людей на форми мислячих машин, а також способи забезпечення виживання людства як виду в надзвичайно негостинній Галактиці. В якомусь сенсі "Дюна" представляє собою величезний постапокаліптичний гобелен, де насправді нічого крім постійного апокаліпсиса і не відбувається - власне, усвідомлення цього є однією із головних тем його романів - а всі його персонажі є хібакуся, вижившими і безнадійно травмованими самим буттям.
Брайана Герберта більше цікавило "накачування епіка і завертання простору і часу в трубочку" (останній вираз не перебільшення). Тому у нього ви знайдете купу галактичних пригод, величезну кількість невидимих та видимих війн, картини різних планет Відомого Космоса, а також final showdown в стилі Матриці (оскільки "сьома Дюна" Брайана Герберта вийшла в 2006-2007 році, я б не виключав запозичення ще й з неї).
До речі, в "брайанівській Дюні" є й позитивний Харконнен - Ксавьє (не плутати із професором Ксавьє із "Людей Ікс"), який свідомо йде на самопожертву, знаючи, що його змішають із багном і оголосять суперзлодієм. Проблема за Брайаном Гербертом якраз в тому, що Харконнени вирішили пишатися суперзлодійством і плекати саме його. Що, втім, надзвичайно схоже на одну знайому нам країну, з якої писали харконненську планету обидва Герберти...
Повертаючись назад до книжок...
Всі фільми про "Дюну" знімались на основі першої трилогії, до якої входять книжки "Дюна", "Месія Дюни" та "Діти Дюни". В ній розкривається доля Пауля Атрейдеса, останнього нащадка благородного дома Атрейдеса, затисненого в лещатах долі, яка робить його лідером галактичного джихада і майбутнім імператором Відомого Космоса. Фактично це один гігантський роман, розірваний на три величезні частини. Оскільки жодна форма - що повнометражна, що мінісеріальна - його не вмістить, то всі режисери намагались якимсь чином екранізувати першу книгу, але внести в сценарій елементи інших хоча б натяком. Детальніше про це ви прочитаєте в розділі Dune Cinematic Multiverse (це уже в наступному пості).
Після першої трилогії йде роман "Бог-Імператор Дюни". Це найбільш нудна книжка цикла, її слід читати окремо, тому що це своєрідний внутрішньосвітовий філософський трактат, оформлений як роман. Однак як ключова ланка між різними трилогіями він все-таки важливий, тому на перший раз я б рекомендував його прочитати по діагоналі - щоб усвідомити, яка конфігурація (а точніше, який бардак) склалась в Галактиці напередодні дій другої трилогії.
А друга трилогія складається із книжок "Єретики Дюни", "Капітул Дюни", "Мисливці Дюни" та "Піщані черви Дюни". Ви не помилились, це трилогія - просто сьомий том "Дюни" виявився таким непідйомним, що Брайан Герберт видав його двома окремими книжками. Як і перша трилогія, це насправді безрозмірний роман, розірваний на частини. Він розповідає процес розриву циклу апокаліпсисів, в якому замкнене людство, і утворення галактичної цивілізації, загалом, здатної на подальший розвиток, а не постійне ходіння по коліно в джихадах.
Френк Герберт цю трилогію НЕ закінчив, тому ми не знаємо, яким він бачив розрив циклу - судячи із опублікованих чорновиків "Дюни", він часто і кардинально змінював свої бачення, а фінальний варіант міг ну дуже сильно відрізнятись від першопочаткового (не вірите - спершу прочитайте "Дюну", а потім повість "Планета пряності" і відчуйте різницю).
Тому "Мисливці Дюни" та "Піщані черви Дюни" демонструють лише точку зору Брайана Герберта на цей розрив. Як я уже казав, в їх сюжеті простір і час закручуються в трубочку, епік нагромаджується вище галактичного ядра, а на великому останньому мордобитті Нео... пробачте, Дункан Айдахо видає всім неіллюзорних люлєй.
Крім цього всього, існує ще безрозмірний уже цикл "Легенди Дюни", який написав Брайан Герберт, розкручуючи всі ниточки, які звисають із велетенського гобелена "Дюни".
Його в принципі читати необов'язково. Це непогана пригодницько-фантастична література, яку можна почитати на дозвіллі, але це - не "Дюна", а фанфік на неї. Тому не очікуйте від неї чогось екстраординарного.
Українською мовою перекладена лише "гербертівська Дюна", переклад більше ніж адекватний. А із російськомовних перекладів я рекомендую "Дюну" читати в перекладі Павла Вязнікова, а решту книжок - в перекладі Анваєра.
(в другій частині читайте про фільми та ігри за мотивами "Дюни")