Borys Babin · Меморандуми не пахнуть?

[don_katalan]

20 липня, за підсумками моєї доповіді на Всесвітньому юридичному конгресі, який цього року відбувся в Нью-Йорку, обговорили прогноз у сфері глобальної та регіональної економіки та енергетики: як на них вплине російська агресія та пост-агресія і що з цим робити правникам з числа тих, хто у галузі «за гамбурзьким рахунком».
І хоча я звітував шановному зібранню насамперед про юридичні наслідки енергетики під час війни, від афер олігархів з «Севастопольенерго» та й іншими «енерго», до Запорізької АЕС, Каховської ГЕС та фейкової «націоналізації» «зеленої енергетики» окупованого Криму, все ж певні спільні речі вдалося сформувати.
Адже велика війна максимально загострює питання кінцевого бенефіціару. Юристи можуть ховати цю золоту голку у цілі пагорби сіна чи в елеватори зерна але вона все одно стає вирваною чекою, із невідворотними наслідками.
Що можна спостерігати на прикладі зернових угод та тих сотень мільярдів, які з ними пов’язані в різних вимірах.
Бо настільки очевидним є особистий приватний мільярдний інтерес окремих загальновідомих осіб у Москві та на батьківщині ангорських кішок, що нинішні «тримайте мене семеро» від агресора, хоча й мають криваві наслідки, виглядають саме як шантаж за недорогим сценарієм.
Чомусь бенефіціари завжди економлять саме на сценарістах.
Бо всі ці «суворі заяви» від російської мінагресії, демонстративні ракетні розстріли кораблів, витащених прямо з небуття «кримської весни», натужна гра у «доброго поліцая» від кремлівських «дипломатів» та «раптова згадка» про минулорічний напівфейковий меморандум «підписаний аж на три роки» із Cекретаріатом ООН, де слова «зокрема аміак» повторюються ВІСІМ разів, викликають рефлекторне «сідай, три з мінусом»
Я кажу про меморандум «напівфейковий», бо він укладений агресором не з ООН а саме з її Cекретаріатом, а тому його важко не лише вважати міжнародною угодою, але й нерозуміло – як в принципі Cекретаріат може легально, в рамках своїх повноважень, допомогти наближеним до кремлівського диктатора особам качати аміак з Тольятті до українського порту.
Надішле кудись наряд ООНівської поліції?
Випустить ООНівську поштову марку?
Якщо серйозно, це якраз угода про неможливе, а отже – вона про корупцію у чистому вигляді: політичну чи банальну побутову на пару ярдів – то вже інше питання, й добре що воно тут точно не до Києва.
Бо якраз Україна такі меморандуми не підписувала, це диво кремлівської фантазії суто двостороннє.
Найближче майбутнє покаже наслідки кремлівського шантажу й долю аміачного меморандуму; та, як я вже казав, для України головне й надалі публічно вимагати на продовження стамбульських домовленостей у яких слів «зокрема аміак» нема.
Втім той факт, що як раз у «публічній» фінансовій складовій зернових угод тиждень тому з’явився легкий запах тюльки, дозволяє дійти припущення, що наразі ми саме в антракті, а не у фіналі зернової епопеї
Навіть знаючи, що соsа pesce nostra ніколи не робить програшних інвестицій, галузеві прогнози робити важко, але чи вдасться окремим діячам бути водночас слугою багатьох бенефіціарів від загальновідомого А. до віденського Ф., та що буде робити агресор після краху його кривавого лібрето, обов’язково обговорить наступний Всесвітній юридичний конгрес, навіть й без моєї скромної участі.
Та й делегатів від України, упевнений, там вже буде більш ніж одна людина та ще й онлайн.
Кому цікаво про деталі конгресу та про те як він змінює світ https://arcrimea.org/uk/activity_ua/2023/07/21/vsesvitnij-yurydychnyj-kongres-rosijska-agresiya-energetychni-rynky-j-morska-bezpeka