![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanЦі слова 2008 року, які цитуються нижче, тодішнього першого заступника голови КМДА Дениса Басса КМДА за часів Черновецького дають ключ до розуміння того, чому практично готова у 1996 році станція «Львівська брама» так упродовж 26 років так і не відкрилася для пасажирів.
В інформації офіційного веб-порталу Київської міської влади від 14.04.2008 щодо того, що столична влада розконсервувала будівництво станції метрополітену «Львівська брама», містилося, зокрема, наступне:
«За його словами, частково буде змінено проект реконструкції Львівської площі. «Запланована торгівельно-розважальна частина, а також транспортна розв’язка. Ми будемо намагатися вирішити транспортні проблеми максимально, а ВСІ виходи зі станції зробити через торгівельний комплекс. До речі, це один з перших об’єктів, до якого ми додали інвестиційну складову, що дало нам можливість залучити додаткове фінансування», — сказав перший заступник голови КМДА».
Тобто він офіційно озвучив те, що для багатьох уже тоді і зараз є таємницею Полішинеля.
А саме, що у цій проблемі стирчать вуха бізнес-інтересів та на додаток управлінська неміч та безгосподарність міської влади, завдяки чому кияни, які потребують тут метро, стали заручниками комерційної структури, яка забажала, щоб УСІ виходи з метро були лише прямо в їх торговельні ряди, а сам торговельний комплекс так і не спромоглася звести.
Нагадаю історію питання.
Повернімося у 1996 рік. На його початок підземна частина станції була практично готова. Залишилося вийти на поверхню. Були вагання, де це краще зробити. До того я щойно видав розпорядження про реконструкцію усієї площі з метою її впорядкування. Треба було це все узгодити у архітектурному плані і в інтересах мешканців.
11 січня я відвідав будівництво цієї ділянки метро. Зокрема, прямо на площі, там де клумба по центру, під якою планувався касовий зал цієї станції, радились, як раціональніше спланувати виходи. Я схилявся до думки, що наземний павільйон тут взагалі недоречний. Краще, як на Майдані, зробити вихід прямо в підземний перехід, а з нього 2-3 по різні боки площі. До будинку торгівлі, Воровського тощо.
Архітектори попросили час, тим часом, що виникло ще й питання перенесення інженерних мереж та комунікацій, яке потрібно було теж прорахувати.
Я погодився на коротку паузу, щоб до кінця року все узгодити й спланувати, а поки йти на Лук‘янівку, а Львівську браму ввести наступного року.
Це була єдина причина. Брак коштів — це вигадка.
На січень 1996 року основні будівельні конструкції підземної частини станції «Львівська брама» були виконані у складі будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції «Золоті ворота» до станції «Лук'янівська».
Її готовність складала десь 80%. Навіть стіни тоннелю мармуром були облицьовані. Залишились лише деякі опоряджувальні роботи, ескалатори, вхід і вихід.
На 1996 рік потреба в коштах проходження до «Лук‘янівської» оцінювалась приблизно у 8 трлн крб. На початок року ми вже знайшли 4 з гаком трлн, інші були в роботі і вони були би обов’язково забезпечені. Ці цифри по результатом наради, про яку йшла мове вище, оприлюднювали тоді ЗМІ, вони не є таємницею. Ми вміли вирішувати ці питання. Тож ті крихти 20% залишкових робіт по «Львівській брамі» на фоні загальних витрат по пусковій дільниці «Золоті ворота» — «Лук'янівська» взагалі не складали проблеми, якщо б було потрібно.
Що було далі?
За 4 місяці, в травні 1996-го, виконавча влада в Києві змінилася незаконно внаслідок так званого «перевороту на Хрещатику», і це питання стало новим міським керманичам нецікавим.
Від тих пір вже 27-й рік станція на вимушеній паузі.
Вже п´ята відтоді адміністрація, а віз і нині там. Усі постійні обіцянки запустити її виявилися порожнім звуком.
У 2004 році частину площі передали інвестору «Зубр ЛТД» в обмін на обіцянку добудувати виходи зі станції. Вартість називалася в межах 140 млн грн. Не виконали.
Відтоді і тривають оці ритуальні танці з інвесторами.
У 2007 році інвестор помінявся. Він зажадав, як йшлося раніше, щоб всі виходи зі станції зробили б, хто би сумнівався, через торгівельний комплекс, що гарантуватиме високу відвідуваність, а отже, і прибутки. І йому пообіцяли.
Утім виходів зі станції як не було, так немає і дотепер.
Метрополітенівські посадовці неодноразово заявляли, що терміни початку реконструкції «Львівської брами» відсуваються через те, що інвестор ТОВ «Коніка» з 2007 року не може врегулювати земельне питання, без чого проектувати і будувати вихід зі станції метро не можна. І що так і не вирішено питання комплексної реконструкції Львівської площі (26 років виявилося замало для цього) й інвестор ТОВ «Коніка» не погодив місце розташування підземного вестибюля станції «Львівська брама» і входів (виходів), що стримує початок робіт з проектування та будівництва об'єкта.
Ще в 2007 році прийнятний вихід з ситуації, що склалася, запропонував тодішній керівник метрополітену. А саме про відокремлення будівництва станції й інвестиційного проекту, і що місто має самостійно будувати вихід зі станції.
Минуло 15 років, і далі слів діло так і не йшли. Постійно казали про якісь перепони та й величезні компенсації у разі розірвання договору з інвесторами.
І ось стало відомо, що врешті схоже пішли таким шляхом. Київський метрополітен оголосив відкриті торги на проєктні роботи «Будівництво станційного комплексу «Львівська брама» з будівництвом входу». Зовнішній вхід (вихід) станції, передбачено у місці, обмеженому вулицею Січових стрільців, Кудрявським узвозом та вулицею Кудрявською. Вартість такого комплексу виросла до 1,15 морд грн.
Я вітаю, що наважилися на такий крок. Але місце вибрано не дуже вдало.
Ніщо не заважає здійснити те, що початково задумувалося нами, а саме вихід в межах Львівської площі. Касовий зал під клумбою в центрі. Без наземного павільйону. Вихід в підземний перехід, з нього по різні боки площі на поверхню. Це буде значно дешевше і зручніше.
Перепон для цього немає. Посилання на рішення Київської міської ради від 14.10.2010 № 88/4900 «Про введення мораторію на нове будівництво та відведення земельних ділянок в межах Львівської площі» є недоречним. Я вже про це писав. Можна прийняти, якщо потрібно, спеціальне рішення.
До того ж Департамент містобудування та архітектури у відповіді мешканцям № 055-399 від 12.01.18. : «Для будівництва лише входів-виходів станції метрополітену «Львівська брама» в межах червоних ліній — розроблення та затвердження детального плану території не потрібно».
І чомусь жодні мораторії не завадили встромити на місці колишнього басейну, що був частиною системи кондиціонування прилеглих споруд, торговельний комплекс.
Але хай вже вирішують хоч де. Головне розірвати залушливі обійми інвестора і кінець-кінцем пробити вихід на поверхню та відкрити майже готову ще з 1996 року станцію для людей.
фото с https://www.mirmetro.net/kyiv/cruise/03/15_lvivska_brama
В інформації офіційного веб-порталу Київської міської влади від 14.04.2008 щодо того, що столична влада розконсервувала будівництво станції метрополітену «Львівська брама», містилося, зокрема, наступне:
«За його словами, частково буде змінено проект реконструкції Львівської площі. «Запланована торгівельно-розважальна частина, а також транспортна розв’язка. Ми будемо намагатися вирішити транспортні проблеми максимально, а ВСІ виходи зі станції зробити через торгівельний комплекс. До речі, це один з перших об’єктів, до якого ми додали інвестиційну складову, що дало нам можливість залучити додаткове фінансування», — сказав перший заступник голови КМДА».
Тобто він офіційно озвучив те, що для багатьох уже тоді і зараз є таємницею Полішинеля.
А саме, що у цій проблемі стирчать вуха бізнес-інтересів та на додаток управлінська неміч та безгосподарність міської влади, завдяки чому кияни, які потребують тут метро, стали заручниками комерційної структури, яка забажала, щоб УСІ виходи з метро були лише прямо в їх торговельні ряди, а сам торговельний комплекс так і не спромоглася звести.
Нагадаю історію питання.
Повернімося у 1996 рік. На його початок підземна частина станції була практично готова. Залишилося вийти на поверхню. Були вагання, де це краще зробити. До того я щойно видав розпорядження про реконструкцію усієї площі з метою її впорядкування. Треба було це все узгодити у архітектурному плані і в інтересах мешканців.
11 січня я відвідав будівництво цієї ділянки метро. Зокрема, прямо на площі, там де клумба по центру, під якою планувався касовий зал цієї станції, радились, як раціональніше спланувати виходи. Я схилявся до думки, що наземний павільйон тут взагалі недоречний. Краще, як на Майдані, зробити вихід прямо в підземний перехід, а з нього 2-3 по різні боки площі. До будинку торгівлі, Воровського тощо.
Архітектори попросили час, тим часом, що виникло ще й питання перенесення інженерних мереж та комунікацій, яке потрібно було теж прорахувати.
Я погодився на коротку паузу, щоб до кінця року все узгодити й спланувати, а поки йти на Лук‘янівку, а Львівську браму ввести наступного року.
Це була єдина причина. Брак коштів — це вигадка.
На січень 1996 року основні будівельні конструкції підземної частини станції «Львівська брама» були виконані у складі будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції «Золоті ворота» до станції «Лук'янівська».
Її готовність складала десь 80%. Навіть стіни тоннелю мармуром були облицьовані. Залишились лише деякі опоряджувальні роботи, ескалатори, вхід і вихід.
На 1996 рік потреба в коштах проходження до «Лук‘янівської» оцінювалась приблизно у 8 трлн крб. На початок року ми вже знайшли 4 з гаком трлн, інші були в роботі і вони були би обов’язково забезпечені. Ці цифри по результатом наради, про яку йшла мове вище, оприлюднювали тоді ЗМІ, вони не є таємницею. Ми вміли вирішувати ці питання. Тож ті крихти 20% залишкових робіт по «Львівській брамі» на фоні загальних витрат по пусковій дільниці «Золоті ворота» — «Лук'янівська» взагалі не складали проблеми, якщо б було потрібно.
Що було далі?
За 4 місяці, в травні 1996-го, виконавча влада в Києві змінилася незаконно внаслідок так званого «перевороту на Хрещатику», і це питання стало новим міським керманичам нецікавим.
Від тих пір вже 27-й рік станція на вимушеній паузі.
Вже п´ята відтоді адміністрація, а віз і нині там. Усі постійні обіцянки запустити її виявилися порожнім звуком.
У 2004 році частину площі передали інвестору «Зубр ЛТД» в обмін на обіцянку добудувати виходи зі станції. Вартість називалася в межах 140 млн грн. Не виконали.
Відтоді і тривають оці ритуальні танці з інвесторами.
У 2007 році інвестор помінявся. Він зажадав, як йшлося раніше, щоб всі виходи зі станції зробили б, хто би сумнівався, через торгівельний комплекс, що гарантуватиме високу відвідуваність, а отже, і прибутки. І йому пообіцяли.
Утім виходів зі станції як не було, так немає і дотепер.
Метрополітенівські посадовці неодноразово заявляли, що терміни початку реконструкції «Львівської брами» відсуваються через те, що інвестор ТОВ «Коніка» з 2007 року не може врегулювати земельне питання, без чого проектувати і будувати вихід зі станції метро не можна. І що так і не вирішено питання комплексної реконструкції Львівської площі (26 років виявилося замало для цього) й інвестор ТОВ «Коніка» не погодив місце розташування підземного вестибюля станції «Львівська брама» і входів (виходів), що стримує початок робіт з проектування та будівництва об'єкта.
Ще в 2007 році прийнятний вихід з ситуації, що склалася, запропонував тодішній керівник метрополітену. А саме про відокремлення будівництва станції й інвестиційного проекту, і що місто має самостійно будувати вихід зі станції.
Минуло 15 років, і далі слів діло так і не йшли. Постійно казали про якісь перепони та й величезні компенсації у разі розірвання договору з інвесторами.
І ось стало відомо, що врешті схоже пішли таким шляхом. Київський метрополітен оголосив відкриті торги на проєктні роботи «Будівництво станційного комплексу «Львівська брама» з будівництвом входу». Зовнішній вхід (вихід) станції, передбачено у місці, обмеженому вулицею Січових стрільців, Кудрявським узвозом та вулицею Кудрявською. Вартість такого комплексу виросла до 1,15 морд грн.
Я вітаю, що наважилися на такий крок. Але місце вибрано не дуже вдало.
Ніщо не заважає здійснити те, що початково задумувалося нами, а саме вихід в межах Львівської площі. Касовий зал під клумбою в центрі. Без наземного павільйону. Вихід в підземний перехід, з нього по різні боки площі на поверхню. Це буде значно дешевше і зручніше.
Перепон для цього немає. Посилання на рішення Київської міської ради від 14.10.2010 № 88/4900 «Про введення мораторію на нове будівництво та відведення земельних ділянок в межах Львівської площі» є недоречним. Я вже про це писав. Можна прийняти, якщо потрібно, спеціальне рішення.
До того ж Департамент містобудування та архітектури у відповіді мешканцям № 055-399 від 12.01.18. : «Для будівництва лише входів-виходів станції метрополітену «Львівська брама» в межах червоних ліній — розроблення та затвердження детального плану території не потрібно».
І чомусь жодні мораторії не завадили встромити на місці колишнього басейну, що був частиною системи кондиціонування прилеглих споруд, торговельний комплекс.
Але хай вже вирішують хоч де. Головне розірвати залушливі обійми інвестора і кінець-кінцем пробити вихід на поверхню та відкрити майже готову ще з 1996 року станцію для людей.
фото с https://www.mirmetro.net/kyiv/cruise/03/15_lvivska_brama