Borys Babin · Проблеми перекладу
Nov. 19th, 2021 03:09 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanНещодавно у модерних соціальних мережах вирувало жваве обговорення - як вірно йменувати хмарочоси на тисячі "елітних апартаментів". У російській мові вже традиційно вживається запозичене з тамтешніх антиутопій термін "чєловєйнік". Наразі триває дискусія - чи варто запозичувати аналогії, прикладом англійською ("manthill") та українською ("людашник").
Але практика свідчить, що якесь слово для визначення цих пам'яток людській жадібності, недбалості та дріб'язкового марнославства все ж має бути. Особливо - якщо уважно подивитися кримські реалії. Особливо - у ширшому контексті.
Бо можна побачити паразитарний характер цих "архітектурних систем", які формуються, як правило за рахунок сформованої низкою поколінь урбаністичної інфраструктури та поступово її знищують. Звісно разом з екосистемами, тут узагалі без варіантів.
Один такий, здавалося б, цілком точковий феномен я вимушене досліджував більше десяти років "за місцем проживання", коли періодично доводилося чути про перспективи забудови євпаторійського парку біля озера Мойнаки.
До окупації ці наполегливі бажання "елітних забудовників" зупиняли дуже простим аргументом - а що, вам більше нема де у степу Західного Криму, навіть біля моря котлован рити? Чи обов'язково знищувати єдиний гай, вирощений людьми за двісті років наполегливих зусиль?
Примітно що навіть для найбільш епатажних владарів епохи "розвинутого Кучми" чи "внутрішнього Януковича" тут якісь червоні риси намацувалися. Жодне дерево до 2014 року там спиляно не було за будь-якої влади.
Та наразі справа не у тому, що окупанти звісно жодних берегів не бачать. Але й у тому, що реалізаторами злочинної забудови будуть ті самі материкові бенефіціари, що й "ходили через Саки на Мойнаки" десять років тому. Звісно у них є кримські обличчя, але є й київські. Та є й пітерські куратори.
І тому освоювати сорок мільярдів рублів на остаточному знищенні не просто останнього клаптика лісонасаджень західного Криму, але й двох санаторіїв, що до 2014 року мали унікальний успішний доробок у лікуванні церебральних паралічів та травм мозку для дітей усієї України, будуть не лише "сімферопольські бізнесмени", але й їх загальновідомі київські та пітерські "авторитетні" партнери.
Що мають величезний досвід девелопменту, яким вони навіть вихвалялися виданню "Форбс".
Дослідження цього цікавого родоплемінного кубла зробили експерти АРК, матеріал https://arc.construction/22755?lang=uk. І тут для мене є важливою навіть не якість гіпсокартону київських "Новопечерських липок" чи "Ocean Plaza", про яких пише Асоціація у цьому розслідуванні. Але й про те, що біографія кубла "володарів людашників" очевидно вкладається у лінійку підривної роботи відповідних служб Російської Федерації проти української державності протягом тридцяти років.
До речі цікаво чи є у мене читачі у відповідних київських житлових комплексах. Буду вдячний якщо вони поділяться враженнями від досвіду життя у людашниках. Збиратиму ці емоції звісно для подальших наукових досліджень
-
Але практика свідчить, що якесь слово для визначення цих пам'яток людській жадібності, недбалості та дріб'язкового марнославства все ж має бути. Особливо - якщо уважно подивитися кримські реалії. Особливо - у ширшому контексті.
Бо можна побачити паразитарний характер цих "архітектурних систем", які формуються, як правило за рахунок сформованої низкою поколінь урбаністичної інфраструктури та поступово її знищують. Звісно разом з екосистемами, тут узагалі без варіантів.
Один такий, здавалося б, цілком точковий феномен я вимушене досліджував більше десяти років "за місцем проживання", коли періодично доводилося чути про перспективи забудови євпаторійського парку біля озера Мойнаки.
До окупації ці наполегливі бажання "елітних забудовників" зупиняли дуже простим аргументом - а що, вам більше нема де у степу Західного Криму, навіть біля моря котлован рити? Чи обов'язково знищувати єдиний гай, вирощений людьми за двісті років наполегливих зусиль?
Примітно що навіть для найбільш епатажних владарів епохи "розвинутого Кучми" чи "внутрішнього Януковича" тут якісь червоні риси намацувалися. Жодне дерево до 2014 року там спиляно не було за будь-якої влади.
Та наразі справа не у тому, що окупанти звісно жодних берегів не бачать. Але й у тому, що реалізаторами злочинної забудови будуть ті самі материкові бенефіціари, що й "ходили через Саки на Мойнаки" десять років тому. Звісно у них є кримські обличчя, але є й київські. Та є й пітерські куратори.
І тому освоювати сорок мільярдів рублів на остаточному знищенні не просто останнього клаптика лісонасаджень західного Криму, але й двох санаторіїв, що до 2014 року мали унікальний успішний доробок у лікуванні церебральних паралічів та травм мозку для дітей усієї України, будуть не лише "сімферопольські бізнесмени", але й їх загальновідомі київські та пітерські "авторитетні" партнери.
Що мають величезний досвід девелопменту, яким вони навіть вихвалялися виданню "Форбс".
Дослідження цього цікавого родоплемінного кубла зробили експерти АРК, матеріал https://arc.construction/22755?lang=uk. І тут для мене є важливою навіть не якість гіпсокартону київських "Новопечерських липок" чи "Ocean Plaza", про яких пише Асоціація у цьому розслідуванні. Але й про те, що біографія кубла "володарів людашників" очевидно вкладається у лінійку підривної роботи відповідних служб Російської Федерації проти української державності протягом тридцяти років.
До речі цікаво чи є у мене читачі у відповідних київських житлових комплексах. Буду вдячний якщо вони поділяться враженнями від досвіду життя у людашниках. Збиратиму ці емоції звісно для подальших наукових досліджень
-