Нікого нічого ніколи не вчить
Mar. 13th, 2020 01:29 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanОльга Даненко до Спротив незаконній забудові на Макарівській
13 березня 1961 року сталася ця страшна Куренівська трагедія, жертвами якої стало більше тисячі людей! І це все було зовсім поряд з нами, як це дуже добре видно на цій карті. Ця трагедія в радянські часи ретельно замовчувалася, і про неї я з великим подивом і страхом дізналася вже тільки коли пішла на свою першу в житті роботу від співпрацівниць, які самі стали свідками цього жаху, їдучи в той страшний ранок на роботу і все це бачили своїми очима. Звісно що той, хто попав в епіцентр, не врятувався і вже не міг нічого розказати, а тим, хто зміг врятуватись надовго закрила рота "рідна і дбайлива комуністична партія". Кількість загиблих була засекречена, й досі ніхто не знає скільки ж там насправді загинуло людей. А директор того заводу потім навіть покінчив з життям. А вже пізніше на отій глині з кістками владою були побудовані ті п'ятиповерхівки - мабуть щоб якомога скоріше забули.
А з протилежного боку, вже на нашій горі був красивий яблуневий сад, який ми називали "полянка". На отій полянці я і виросла!.. Але потім цей сад забрав Водоканал і побудував на ньому величезне підземне водосховище. А ще потім і ще забрав, і ще одне побудував. І тепер там отих водних резервуарів поряд з нами цілих аж два під землею!.. А дерева ці з полянки тоді не спиляли, ні - їх викопали з коренями і кудись вивезли, і я пам'ятаю як йшла до школи і бачила своїми очима велику вантажівку, яка повезла ці дерева кудись, викопані разом з коренями. Отак колись робилося, не те що зараз - вжик, вжик бензопилою і все живе знищене вщент, а якщо щось під ногами ще і залишилося, то й те добите бульдозерами...
Але ж як звісно, нікого нічого ніколи не вчить і люди як навіжені забувши минуле через десятки років знову і знову кидаються на ті ж самі граблі, мріючи про якесь "віртуальне житло в 40 поверхів" на цих же самих небезпечних пагорбах, де більше 3-5 поверхів ніколи будувати не дозволялося, і навіть комісія на чолі з самим Брежневим була тут і дуже хотіла будувати, і нічого не побудувала, а їм все це до лампочки, і готові вони навіть через наші трупи лізти сюди заради грошей, щоб цю свою безглузду мрію здійснити!..
То сьогодні ж 13 березня - 59 років від дня Куренівської трагедії - пам'ятаймо про це!.. І робимо висновки, і боремося, щоб такого ніколи більше не повторилося!
=====
Про Куренівську трагедію 1961
13 березня 1961 року сталася ця страшна Куренівська трагедія, жертвами якої стало більше тисячі людей! І це все було зовсім поряд з нами, як це дуже добре видно на цій карті. Ця трагедія в радянські часи ретельно замовчувалася, і про неї я з великим подивом і страхом дізналася вже тільки коли пішла на свою першу в житті роботу від співпрацівниць, які самі стали свідками цього жаху, їдучи в той страшний ранок на роботу і все це бачили своїми очима. Звісно що той, хто попав в епіцентр, не врятувався і вже не міг нічого розказати, а тим, хто зміг врятуватись надовго закрила рота "рідна і дбайлива комуністична партія". Кількість загиблих була засекречена, й досі ніхто не знає скільки ж там насправді загинуло людей. А директор того заводу потім навіть покінчив з життям. А вже пізніше на отій глині з кістками владою були побудовані ті п'ятиповерхівки - мабуть щоб якомога скоріше забули.
А з протилежного боку, вже на нашій горі був красивий яблуневий сад, який ми називали "полянка". На отій полянці я і виросла!.. Але потім цей сад забрав Водоканал і побудував на ньому величезне підземне водосховище. А ще потім і ще забрав, і ще одне побудував. І тепер там отих водних резервуарів поряд з нами цілих аж два під землею!.. А дерева ці з полянки тоді не спиляли, ні - їх викопали з коренями і кудись вивезли, і я пам'ятаю як йшла до школи і бачила своїми очима велику вантажівку, яка повезла ці дерева кудись, викопані разом з коренями. Отак колись робилося, не те що зараз - вжик, вжик бензопилою і все живе знищене вщент, а якщо щось під ногами ще і залишилося, то й те добите бульдозерами...
Але ж як звісно, нікого нічого ніколи не вчить і люди як навіжені забувши минуле через десятки років знову і знову кидаються на ті ж самі граблі, мріючи про якесь "віртуальне житло в 40 поверхів" на цих же самих небезпечних пагорбах, де більше 3-5 поверхів ніколи будувати не дозволялося, і навіть комісія на чолі з самим Брежневим була тут і дуже хотіла будувати, і нічого не побудувала, а їм все це до лампочки, і готові вони навіть через наші трупи лізти сюди заради грошей, щоб цю свою безглузду мрію здійснити!..
То сьогодні ж 13 березня - 59 років від дня Куренівської трагедії - пам'ятаймо про це!.. І робимо висновки, і боремося, щоб такого ніколи більше не повторилося!
=====
Про Куренівську трагедію 1961
no subject
Date: 2020-03-14 12:39 am (UTC)Будем завжди пам’ятати і не прощати!