Diana Makarova · ПРО СКАНДАЛ НА БЛОКПОСТІ І ЧОМУ ЛУНАЮТЬ АПЛОДИСМЕНТИ

Скандал на блокпості. Відео. Ок чи не ок?
Ну, знаєте, звичайно, не ок. Хіба ж це добре, коли роди військ одного війська починають гризтись між собою?
Але чому ж тоді ми стиха аплодуємо Кракенам, які, задовбавшись слухати придирки блок-чатових ментів - налетіли на блок і поклали його пиками в асфальт?
Ви не аплодуєте? Тоді ви не проходили блокпости. Тоді ви не дивились в оці скляні ментівські очі і не слухали:
- Нічо не знаю. Може, й волонтерська допомога, а може, й ні. Вивалюйте все, будемо перевіряти. І чеки на все викладайте.
Ну, буває всяко. Частіше всі все розуміють і посмішка у відповідь на посмішку. А часом включається внутрішній мент:
- Нічо не знаю. Ми пропускаємо тілько офіційних валантьорів.
Скандал на блоці мене порадував ще й тим, що показав (вкотре показав!) неготовність наших постів до нападу ДРГ, які вони ж і повинні перехоплювати. Показав повний параліч блокпосту перед наскоком озброєних людей.
Слиш, пацани, вам показали. Ну, робіть же висновки, пацани.
Втім, показували це не раз...
... наші фронтові історії бувають неймовірними. І в найправдивіші з них іноді не вірять, кажуть, що ми вигадали. Та господь з вами, що тут вигадувати. Життя на фронті підкидує такі випадки, що жодної фантазії не вистачить це вигадати.
Ми їхали через Врубівку, потім Комишуваха, потім Попасна і вже звідти на Бахмут. За/під путєпроводом стояв блок, ми його знали і зарані всміхались, передбачаючи зустріч.
Зустріч мала відбутись приблизно так. Ось ми під'їжджаємо, до нас підходять чатові, а ми, па-масковскі акаючи, питаємось:
- Ви нє скажитє, как праєхать в Данєцк?
- Та злазьте, ........ки, ви вже приїхали. - кажуть чатові.( Read more... )

Алі Татар-заде · ретроспектива.

Коли "Сербія вставала з колін" при Мілошевічі, вона в першу чергу хотіла повернути ... всі югославські республіки.
Хорватія їй здавалася самим легким етапом, - це тепер, знаючи чим скінчилося, можна в це не повірити.
А тоді все здавалось логічно: 1) одін язик, 2) ми іх многократно білі, 3) отрежем шматок - виставимо ультиматум, самі прибіжуть на переговори.
В Белграді були впевнені, що в Сербії живуть серби, а в Хорватії - сербохорвати.
Швидко переможемо Хорватію - і вийдемо на всі "бунтівливі окраїни"
Республіка, яка найбільше викликала злобу у "встаючих з колін", до початку війни - була Словенія.
Мілошевіч ще в компартії очолив шовіністичний блок, який нарікав на "аномальну кількість словенців у ЦК", вимагав почистити партію для простих честних сербів, прибрати словенців з керівних посад, порівнював останніх з євреями.
Словенія благополучно відсиділася за плечима Хорватії.
Тепер, коли бачимо Угорщину, Словаччину - точніше їхні уряди - що прямо граничать з Україною і в притул не бачать для себе московитської загрози - ми дивуємось наново, ( Read more... )

Алі Татар-заде · правінцыя у моря, як казав їхній всьо ХХ століття.

Приїхало в окупований Крим чергове кіночюдо з Московії, і от навколо нього запопадливо в'ється мєстнає, кримскає ТВ.
Це ж цілий москвічь прієхал, щаз даст інтервью про то як йому Крим сподобався.
Очікування стандартні - потриндить щось про прєкрасную пріроду, прєкрасную пагоду і "люді такієжэ", розійдуться задоволені.
А тот - ніхріна.
В Криму відпочив, в якомусь журі посидів, хабарів настріг, починаючих актріс і режисьорок потрахал, сідіт - нєдавольний.
- Чєм вам запомнілса фєстіваль?
- Тєм чьто я в нём учяствывал, - состріл москвічь
і тутже додав в типово московській манері: - Шучю.
це був початок розмови( Read more... )

=====
Алі Татар-заде · поговоримо про "хороших композиторів" як частний прояв питання "х.р."
не Чайковскій посилаєт ракєти - це стало слоганом х.р. з першого дня захвату Херсону, бомбіжки Києва, різунства в Бучі та Ізюмі.
не Пушкін, не Мусоргскій, не Рімскій-Корсаков вбили ціх людей.
Все ХІХ століття Московія ділила свою еліту на два відомі табори - славянофілов і западніков.
Протистояння "Могучєй Кучькі" (Мусоргскій, Корсаков, Бородін ітд) і Чайковского проходило якраз по цій лінії. ( Read more... )

Поможет ли Северная Корея россии избежать снарядного кризиса

В марте, апреле и частично мае 2022 года, российские оккупационные войска могли себе позволить совершить от 60 до 80 тысяч артиллерийских выстрелов в сутки, что создавало по ряду направлений их наступления эффект огневого вала. Российская армия, впитавшая в себя практически все качества советской, так же имела очень жёсткую привязку к артиллерии, без поддержки которой не могла ни наступать, ни вести эффективную оборону.
И после того как ежесуточный отстрел стал опускаться ниже 50 тысяч выстрелов, стал утрачиваться и наступательный потенциал российских оккупационных войск (РОВ). По началу, это была не столько проблематика отсутствия снарядов, сколько логистики. Ведь уже ко второй половине 2022 года снаряды приходилось вести с отдалённых уголков россии, например, с арсенала хранения с Гонготе, Забайкальского края, или 1063 центра МТЗ, что в Уссурийске, Приморского края, Восточного ВО.
На тот момент снарядов со времён ещё СССР хватало, но логистика вносила свои коррективы и для сокращения сроков доставки боеприпасов россия стала масштабно эксплуатировать склады Беларуси. Так, в течение 2022 года со складов 1405, 1398, 1886 и 25, 43, 46 арсеналов хранения в Беларуси было вывезено более 130 тыс тонн боеприпасов. Но склады Беларуси не бесконечные и в какой-то момент даже марионеточный Лукашенко не смог поддерживать российскую артиллерию. И снарядный голод стал обретать всё более отчётливые контуры.( Read more... )

Українську Історію врятує новий "гранд наратив"

Алі Татар-заде,
кримський історик Сергій Громенко каже, що Українську Історію врятує новий "гранд наратив" (пер. з лат. - "велика писанина") приблизно в 10 томів.
Не буду сперечатися щодо кількості томів (на мене, так і більше, але нехай).
Розгляну технічні можливості соціуму, держави та окремих творчих індивидів.
Почну з того, що багатотомник - підтримую, і навіть як засіб врятувати У.І. - теж.
Далі зазначу, що це лише перший етап, не самі ліки, а лише рецептура.
Що потім - розповім потім, а спочатку - як підготуватися до тих 10 томів.
Держава і спільнота - можуть разом, може хтось один - засновує науково-популярний альманах.
Назва десь така за змістом:
"Матеріали для Першого тому Історії України: Палеоліт і Мезоліт".
"Матеріали для 25 тому: час поміж двома Майданами"
ітд.
редакційна політика проста: брати всі тексти, що відповідають поняттям АБО наукові, АБО науково-популярні;
крім того, вставляти саме туди нові переклади і публікації джерел.
Тепер поясню як це працює і навіщо треба.( Read more... )

Білорусь також хоче в Гаагу або трохи про дітей

Прочитав сьогодні коментар МЗС України щодо намірів Білорусі організувати поїздку іноземного дипломатичного корпусу до депортованих українських дітей
Цитую: ( Read more... )

Якшо чесно, то я трохи прихуїв від того, шо прочитав - виявляється, білоруси хочуть і в Гаагу, і просто бути проклятими за співучасть у викраденні кацапами дітей з України.
Але прокляття, як би не звучало, не дуже діють - набагато краще працюють вироки судів або просто ліквідація тих, хто є причетними до скоєння злочинів, пов'язаних з викраденням неповнолітніх.
Особисто я не знаю, як станеться у підсумку з білорусами, які допомагали рф здійснювали злочини. Чи зможе міжнародна судова система та і взагалі правові інститути вдруге за неповні 100 років зіткнутися з відвертим нацизмом? Поняття не маю.
Але, дивлячись на те, як світ мовчки дивиться півтора року на геноцид українського народу, а перед вторгненням він же (світ) спокійно дивився на Крим, який окупували кацапи, а також похуїстичне відношення "занепокоєних"на бойові дії на сході України, починаючи з 2014 року, в мене немає ілюзій щодо дій збоку союзників - нам треба буде робити все самим. ( Read more... )

Vladimir Dubrovskiy · О врагах упрощенки (лонгрид)

Во всех отношениях некрасивая история с фискализацией микробизнеса и прочими попытками выхолостить упрощенку, кроме чисто экономически-лоббистского имеет и другую, еще более неприглядную, «политико-философскую» сторону. Фактически, в то время, как вся Украина отчаянно борется с "русским миром" на поле боя, дух этого отвратительного явления успешно прокладывает себе дорогу в тылу, руками вполне себе украинских лоббистов крупного бизнеса, "державников", евро- (на самом деле - карго-) интеграторов и, даже, экспертов МВФ.
Ведь дух "русскаго міра" вовсе не в русском языке, как пытаются нас убедить последователи Ирины Фарион, а в сути иерархических отношений в обществе. А именно, в "вертикали власти", основанной на страхе и рабской покорности вышестоящему в неформальной иерархии "патрону", "крыше" - в отличие от европейского сюзерена, с которым у вассалов был формальный контракт, в числе прочего защищавший и их права, или наших козаков и наследников шляхты, которые всегда ценили права и свободы.
Не случайно, именно в россии "уважение - род страха", бога - боятся ("богобоязненный"), плохо работают - "страх потеряли", а государственный служащий называется не public servant (буквально - слуга народа), а "начальник". Не стоит особо обольщаться: страны бывшей российской империи тоже недалеко ушли от этого, и в украинском языке многие подобные фразы тоже прижились.
Но Украина, как убедительно показала Революция Достоинства, не приемлет такую культуру отношений. Янукович и его верный пес Азаров были отвергнуты и свергнуты, прежде всего, не за то, что они грабили страну и помогали это делать своей банде, а за то, что "ломали об колено" (например – дали приказ со зверской жестокостью разогнать сугубо мирный тогда Евромайдан), стремясь внушить подданным тот самый русский животный страх, который позволил империи продержаться столько веков. ( Read more... )

Vassyl Trylis · ПРО ДВІ РУСЇ

А. Толстой, коли працював над романом «Петр Первый» (1940 р.), написав таке:
«Есть две Руси. Первая, Киевская, имеет свои корни в мировой, а по крайней мере в европейской культуре. Идеи добра, чести, свободы, справедливости понимала эта Русь так, как понимал их весь западный мир. А есть еще другая Русь – Московская. Это – Русь Тайги, монгольская, дикая, звериная. Эта Русь сделала своим национальным идеалом кровавую деспотию и дикую жестокость. Эта московская Русь издревле была, есть и будет полнейшим отрицанием всего европейского и яростным врагом Европы».
Зрештою, все це слова, слова... Термінологія... А по сутї Толстой висловив глибоку й важливу правду. Київська та московська "русї" таки існують, співіснують і дедалї чіткіше вимальовують свою несумісність. Обидві давно втратили свою культурну сутність, переходять, кожна по-своєму, від одної метаморфози до іншої.
А от природну сутнїсть (перша – землероби, друга – кочівники) зберігають обидві. І якщо говорити чесно, то нїхто не знає й не відає, чиє буде зверху. Але кожному достойно боротись за СВОЄ, і вся плутанина виникає тільки з того, що люди розучилися впізнавати й розрізняти СВОЄ й ЧУЖЕ. Розучилися впізнавати й розрізняти ПРИРОДНІ властивостї свого й чужого, які завжди лежать і основі всїх серйозних конфлїктів.

Alexandr Kochetkov · ПРО КЛІПОВО-СЕРІАЛЬНУ РЕФЛЕКТОРНІСТЬ

Ви помітили, що зараз різко зросла популярність авторів, які на початку війни були не в авторитеті, тому що не пророкували нашу швидку перемогу? І не соромилися вказувати на наші помилки.
Я запитував у фахівців, які ведуть таку статистику: дійсно, інтерес до подібних «песимістичних» авторів останнім часом зростає кратно.
Так що, українське суспільство втрачає віру в перемогу? Ні, віру у більшості своїй не втрачає. А от чіткого алгоритму досягнення цієї перемоги не бачить. Особливо, на тлі того, що реальній наступ ЗСУ виявився значно складнішим, кривавішим і поступовишим, ніж це було в анонсах можновладців.
І це не прорахунки «інформаційної роботи» — настирлива пропаганда, яка побудована не на фактах, а на емоціях, працює 24 на 7. Це проблема нашої влади, яка не здатна запропонувати дієву стратегію і переконливу перспективу, які б суспільство сприйняло. І пішло би за них воювати добровільно, як на початку вторгнення.
Я називаю цю проблему рефлекторним кліпово-серіальним способом взаємодії з реальністю.
Щодо рефлекторності: це мимовільне реагування на подію виключно, коли вона вже відбувається. Не заздалегідь, передбачаючи хід подій, а тоді, коли не реагувати вже не виходить. Але якщо все ж таки вдалося якось перетерпіти і не відреагувати, то можна вважати, що подразника взагалі не було. А було вороже ЦІПСО.
Наприклад, кожному з незаплющеними очима, було зрозуміло, що повністю базуватися на озброєнні і боєприпасах наших союзників — це утопія. Яка до того ж ставить нас у ситуації цілковитої залежності і буде мати катастрофічні наслідки при «втомі Заходу від війни», а також зміні політичного керівництва в основних країнах-союзниках. І було безліч пропозицій щодо відродження українського ВПК.
Але влада трималася.( Read more... )

Уже почти девять лет справляюсь с худшим

Benedict Venediktov
Сегодня по дороге на Центральный рынок Луганска меня остановил молодой человек и вручил рекламную визитку.
Скользнув по ней взглядом, я не обнаружил для себя ничего полезного: фирма предлагает установить окна. И уже собираясь отправить ее в мусорное ведро, зачем-то перевернул. Ух ты. А там вот такое:
"Чтобы стать лучшим, нужно уметь справляться с худшим".
Уже почти девять лет справляюсь с худшим, за это время мне уже пора стать, если не ангелом, то каким-то, пусть местного значения, святым.
На всякий случай, проходя мимо витрины магазины, глянул на отражение. Увы, ни нимба над головой, ни крыльев за спиной.
Сколько же еще мне надо справляться с худшим? О-хо-хо, никто не ответит. Может вернуться назад к зазывале и попросить еще одну рекламку? Может она даст ответ?
А между тем в российской экономике, сколько не пыжится российский диктатор, мне кажется, происходят тектонические сдвиги. И для меня, лакмусовой бумажкой является, курс доллара. Сегодня, в луганских обменниках его впервые продавали по 101 рублю. То ли еще будет.🤩 Близится то благословенное время, когда за рубль, как за порченный товар, будут давать в морду.


( Read more... )