Вячеслав Ільченко
Як ми уже знаємо, директиву на їх побудову Гітлер підписав практично під звуки британських бомб, які хоч і були легкими, зате падали на Берлін абсолютно безкарно. Гітлерівські генерали може й були військовими злочинцями і маніяками, але дураками точно не були. Вони зробили рівно два ключових висновки:
- Перший і головний: Берлін досяжний і вразливий. І що найважливіше, генерали розуміли - такий же висновок зроблять в британському "RAF Bomber Command" (спеціальному окремому штабі Королівських Повітряних Сил, який відповідав за бомбардувальні рейди).
- Другий: існуюче ППО не справляється із великими бомбардувальними ескадрильями, особливо, якщо вони надто високо летять.
25 серпня 1940 року німцям круто пощастило - британські льотчики, побоюючись розрекламованої потужності берлінських ППО, бомби максимально розосередили по літаках - тому в ескадрильї було аж цілих 95 бомбардувальників, кожен із яких ніс буквально по парі-трійці бомб. Крім того, політ туди і назад мав бути без дозаправки, тому взяли найменші 18-кілограмові 40 lb GP/HE (40 фунтів - це і є 18 кг.), щоб максимально полегшити навантаження на мотор. Завдяки цьому льотчики також отримували змогу піднятись на висоту своєї "ефективної стелі", що за планом британських стратегів, також підвищувало шанси на виживання і успішне бомбометання.
Чому британці так сильно перестраховувалось? Ось приклад: в операції "Хеддок" (11-17 червня 1940 р.), в рамках якої планувалось бомбити слабко захищені Турин та Геную, брало участь 36 літаків. Із них до своїх цілей змогло долетіти лише 13, решта повернулась через погану погоду і нестачу пального.( Read more... )

Як ми уже знаємо, директиву на їх побудову Гітлер підписав практично під звуки британських бомб, які хоч і були легкими, зате падали на Берлін абсолютно безкарно. Гітлерівські генерали може й були військовими злочинцями і маніяками, але дураками точно не були. Вони зробили рівно два ключових висновки:
- Перший і головний: Берлін досяжний і вразливий. І що найважливіше, генерали розуміли - такий же висновок зроблять в британському "RAF Bomber Command" (спеціальному окремому штабі Королівських Повітряних Сил, який відповідав за бомбардувальні рейди).
- Другий: існуюче ППО не справляється із великими бомбардувальними ескадрильями, особливо, якщо вони надто високо летять.
25 серпня 1940 року німцям круто пощастило - британські льотчики, побоюючись розрекламованої потужності берлінських ППО, бомби максимально розосередили по літаках - тому в ескадрильї було аж цілих 95 бомбардувальників, кожен із яких ніс буквально по парі-трійці бомб. Крім того, політ туди і назад мав бути без дозаправки, тому взяли найменші 18-кілограмові 40 lb GP/HE (40 фунтів - це і є 18 кг.), щоб максимально полегшити навантаження на мотор. Завдяки цьому льотчики також отримували змогу піднятись на висоту своєї "ефективної стелі", що за планом британських стратегів, також підвищувало шанси на виживання і успішне бомбометання.
Чому британці так сильно перестраховувалось? Ось приклад: в операції "Хеддок" (11-17 червня 1940 р.), в рамках якої планувалось бомбити слабко захищені Турин та Геную, брало участь 36 літаків. Із них до своїх цілей змогло долетіти лише 13, решта повернулась через погану погоду і нестачу пального.( Read more... )
