Дощ - рідкий гість у цих краях
Oct. 13th, 2022 08:08 amIhor Lutsenko
Дощ - рідкий гість у цих краях. Південніше Донецька лісостеп закінчується, і починаються малозаселені степи. Вони відносно недавно в нашій історії стали польовими угіддями, а до того слугували кочовим племенам і переходили в осідлі землі греків лише коло Азовського моря.
Справжніх дощових днів, коли у нашій роботі були тривалі паузи через погоду, за все літо тут було 2-3, та й нині за осінь їх трапилося не більше.
В один із таких днів до нас, заколисаних дощем і спокоєм на фронті, донеслися звуки якоїсь незрозумілої метушні.
Виявилося, що у суцільній стіні дощу заблукали і напоролися на наші позиції четверо російських бензовозів.
Вони встигли від'їхати з півкілометра від краю, де закінчуються московські укріплення, як наша піхота відкрила потним вогонь.
Бензовози намагалися розвернутися, деяким це майже вдалося, але жоден з них не встиг втікти. З одного боку вони були затиснені густою посадкою, з іншого - чорноземним полем, слизьким і підступним.
Тому шофери, зрозумівши безнадійність маневру, розумно вибрали втечу
Двоє з бензовозів згоріли зразу, решта майже цілими лишилася стояти між позиціями двох сторін.
Чому їх ніхто не зупинив, і як так сталося, що вони поїхали майже на смерть - достеменно не відомо.
Можливо, їх підвела географія Донбасу, вони переплутали підконтрольний нам Вугледар із окупованим Вуглегірськом.
***
( Read more... )

Дощ - рідкий гість у цих краях. Південніше Донецька лісостеп закінчується, і починаються малозаселені степи. Вони відносно недавно в нашій історії стали польовими угіддями, а до того слугували кочовим племенам і переходили в осідлі землі греків лише коло Азовського моря.
Справжніх дощових днів, коли у нашій роботі були тривалі паузи через погоду, за все літо тут було 2-3, та й нині за осінь їх трапилося не більше.
В один із таких днів до нас, заколисаних дощем і спокоєм на фронті, донеслися звуки якоїсь незрозумілої метушні.
Виявилося, що у суцільній стіні дощу заблукали і напоролися на наші позиції четверо російських бензовозів.
Вони встигли від'їхати з півкілометра від краю, де закінчуються московські укріплення, як наша піхота відкрила потним вогонь.
Бензовози намагалися розвернутися, деяким це майже вдалося, але жоден з них не встиг втікти. З одного боку вони були затиснені густою посадкою, з іншого - чорноземним полем, слизьким і підступним.
Тому шофери, зрозумівши безнадійність маневру, розумно вибрали втечу
Двоє з бензовозів згоріли зразу, решта майже цілими лишилася стояти між позиціями двох сторін.
Чому їх ніхто не зупинив, і як так сталося, що вони поїхали майже на смерть - достеменно не відомо.
Можливо, їх підвела географія Донбасу, вони переплутали підконтрольний нам Вугледар із окупованим Вуглегірськом.
***


