Diana Makarova · Нам пощастило.
Oct. 12th, 2022 12:07 amНас провели на свіжокинуті позиції ворогів. Здавалось, пакети з роспайками нещодавно розірвали в бажанні погризти те, що вони називають їжею. Гризнути перед втечею.
Здавалось, ватники були ще теплими - а це були реальні ватянки, пошив Китай.
- А тут вони жили. - сказав наш товариш.
Я підійшла і зазирнула.
Я не повірила, здивовано зиркнула на нього.
- Реально жили. Я сам не повірив. - відповів він мені, гидливо кривлячись. - Там каремати й спальники.
Я відійшла. Воняло.
... - Скажіть, вони реально такі тварини чи це все ж наша пропаганда вимальовує їх такими? - спитали в мене сьогодні.
Я зітхнула. Я і сама не розуміла цього. Я й досі не могла повірити.
- Розумієш... - сказала я. - Я бачила російську позицію і їхню располагу. Це було село, де вони обрали найгіршу хатину. Поруч стояла капітальна хата, цегляна, але вони туди не пішли жити. В старій хатині вони теж не жили.
- То де ж вони жили? - спитали в мене.
- Вони жили в свинарнику.
Вони жили в свинарнику. Найпоганішому і найбіднішому з усіх можливих сільських свинарників. Здавалось, там не чистилось роками. Можливо, там не чистилось з часів громадянської війни. Але там тримали свиней.
Туди прийшли росіяни, поклали каремати й спальники - і жили там. Там вони спали.
Це зрозуміти неможливо.
( Read more... )
І це вже нікуди не дінеться. Портрет росіянина, який обирає жити в свинарнику - він вже склався, цей портрет.
І все.

Здавалось, ватники були ще теплими - а це були реальні ватянки, пошив Китай.
- А тут вони жили. - сказав наш товариш.
Я підійшла і зазирнула.
Я не повірила, здивовано зиркнула на нього.
- Реально жили. Я сам не повірив. - відповів він мені, гидливо кривлячись. - Там каремати й спальники.
Я відійшла. Воняло.
... - Скажіть, вони реально такі тварини чи це все ж наша пропаганда вимальовує їх такими? - спитали в мене сьогодні.
Я зітхнула. Я і сама не розуміла цього. Я й досі не могла повірити.
- Розумієш... - сказала я. - Я бачила російську позицію і їхню располагу. Це було село, де вони обрали найгіршу хатину. Поруч стояла капітальна хата, цегляна, але вони туди не пішли жити. В старій хатині вони теж не жили.
- То де ж вони жили? - спитали в мене.
- Вони жили в свинарнику.
Вони жили в свинарнику. Найпоганішому і найбіднішому з усіх можливих сільських свинарників. Здавалось, там не чистилось роками. Можливо, там не чистилось з часів громадянської війни. Але там тримали свиней.
Туди прийшли росіяни, поклали каремати й спальники - і жили там. Там вони спали.
Це зрозуміти неможливо.
І це вже нікуди не дінеться. Портрет росіянина, який обирає жити в свинарнику - він вже склався, цей портрет.
І все.
