Концепція української історії

Алі Татар-заде
для мене кожна дискусія, навіть хайп та накид, про “концепцію української історії” - завжди нагода поділитися своєю.
Іноді я викладав її тезово, іноді - докладно.
Цього разу я розкажу на прикладі, конкретному, зі свого життя.
В мого друга була дівчина, яка поступала на гуманітарку. Їй треба було здати курс Історія України, в якому вона ні бум-бум (сама бо була технаркою, рускою і закінчившою напівсовітську школу, де на уроках історії всі спали, як на “Історії Магії” професора Бінза. Тобто шансів - ніяких. Хіба що списати чи дати на лапу.
Коротше, по чистому знайомству я взявся її “репетірувать” (я б сказав “репетувати”, але вийде гра слів, так що залишусь на цьому німецькоруському суфіксі).
Ми сиділи в парку, або на березі озера, або на набережній за кавою і сухариками і я їй коротко переказував історії.
-- Давай ще! - казала вона, але я говорив “продовження завтра”.
І вона не могла дочекатися завтра.
На моїх “курсах” вона здала вступні дуже добре, хоча цього від неї не вимагалося - вона йшла не на історфак, і той екзамен був скоріше для проформи.
А знаєте чому в неї вдалося?( Read more... )

Stanislav Kukareka. Пра зраду

Зрады у нас все больше с каждым днем. Но тут я попрошу заметить при Зеленском ничего не изменилось и даже не усугубилось, по прежнему верен наш путь. И крепко держит руль чья то рука. Правда непонятно чья.

Если внимательно прочесть устав еще советской армии то там русским по белому написано что есть "победа", она же "поражение" как для другой стороны. Лишение врага воли и возможности к сопротивлению. Если почитать гребаный фейсбук, то тут наглядно видно каким именно образом это делается, и с каким чудовищным размахом.

Нам каждый день рассказывают ужасы какие-то. Что кто-то там где-то погиб, причем порою "новости" за какой-то 14 год или 16-й. И требуют репостов, лайков и такого прочего. Истошно. А иначе ты мол негодяй и бездушная скотина. В прошлую войну все абсолютно, и Сталин, и Гитлер и Черчиль с Рузвельтом - ведь не пропагандировали собственных потерь. Они пропагандировали там свои победы (пусть и редкие) и потери врага. Ибо считали это важным для морального состояния что войск что населения. Все они так делали. Мы делаем все с точностью до наоборот. Сознательно, настойчиво и энергично. Раньше это называлось подрывной пропагандой и этим занимались всякие спецслужбы на территории врага, у нас же это стало основным делом и задачей патриотической общественности и прочего "гражданского общества".
( Read more... )