Концепція української історії
Jan. 21st, 2020 07:26 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
для мене кожна дискусія, навіть хайп та накид, про “концепцію української історії” - завжди нагода поділитися своєю.
Іноді я викладав її тезово, іноді - докладно.
Цього разу я розкажу на прикладі, конкретному, зі свого життя.
В мого друга була дівчина, яка поступала на гуманітарку. Їй треба було здати курс Історія України, в якому вона ні бум-бум (сама бо була технаркою, рускою і закінчившою напівсовітську школу, де на уроках історії всі спали, як на “Історії Магії” професора Бінза. Тобто шансів - ніяких. Хіба що списати чи дати на лапу.
Коротше, по чистому знайомству я взявся її “репетірувать” (я б сказав “репетувати”, але вийде гра слів, так що залишусь на цьому німецькоруському суфіксі).
Ми сиділи в парку, або на березі озера, або на набережній за кавою і сухариками і я їй коротко переказував історії.
-- Давай ще! - казала вона, але я говорив “продовження завтра”.
І вона не могла дочекатися завтра.
На моїх “курсах” вона здала вступні дуже добре, хоча цього від неї не вимагалося - вона йшла не на історфак, і той екзамен був скоріше для проформи.
А знаєте чому в неї вдалося?
Їй стало дуже інтересно.
А чому їй стало дуже інтересно - тому що мені вдалося так їй все викласти.
Отже, що я робив.
Як вже прочитали, я обривав свою розповідь на якомусь моменті - до завтра.
Цей момент завжди був - 1) або перемогою (гепі ендом), 2) або кульмінацією (гепі енд відлунав, але хмари згущаються).
Спосіб 2 - так сценаристи обривають серії в телешоу, ну ви це знаєте. І особливо намагаються в кінці сезону, щоби глядач та спонсори дали грошів на наступний сезон.
Спосіб 1 - ще давніший, це структура дитячої казки. Власне не тільки дитячої.
Так от, це і має бути покладене в основу кожного нашого підручника з історії.
Чому в українській історії ніколи не було так?
Я відповім відомим анекдотом.
Француз повернувся з Англії і каже:
-- Цікава країна, цікавий народ. Але трохи дивно.
-- Що дивно?
-- Ну ми називаємо наші вулиці на честь визначних перемог. А англійці - от диваки - називають об’єкти за іменами поразок!
-- Та ну!
-- Не вірите, моншер? Та клянуся! Трафальгарський Майдан, міст Ватерлоо...
-- Ну, дурні!
Так от, наші підручники писалися спочатку залежно, а потім відрухово від тих, хто переміг Україну.
Ну просто уявіть собі казку про добра молодця - очима Кащея і Баби Яги, і вам стане зрозуміло, чому в них мала бути депресія.
Хоч вони і безсмертні, але не усвідомлюють цього.
для мене кожна дискусія, навіть хайп та накид, про “концепцію української історії” - завжди нагода поділитися своєю.
Іноді я викладав її тезово, іноді - докладно.
Цього разу я розкажу на прикладі, конкретному, зі свого життя.
В мого друга була дівчина, яка поступала на гуманітарку. Їй треба було здати курс Історія України, в якому вона ні бум-бум (сама бо була технаркою, рускою і закінчившою напівсовітську школу, де на уроках історії всі спали, як на “Історії Магії” професора Бінза. Тобто шансів - ніяких. Хіба що списати чи дати на лапу.
Коротше, по чистому знайомству я взявся її “репетірувать” (я б сказав “репетувати”, але вийде гра слів, так що залишусь на цьому німецькоруському суфіксі).
Ми сиділи в парку, або на березі озера, або на набережній за кавою і сухариками і я їй коротко переказував історії.
-- Давай ще! - казала вона, але я говорив “продовження завтра”.
І вона не могла дочекатися завтра.
На моїх “курсах” вона здала вступні дуже добре, хоча цього від неї не вимагалося - вона йшла не на історфак, і той екзамен був скоріше для проформи.
А знаєте чому в неї вдалося?
Їй стало дуже інтересно.
А чому їй стало дуже інтересно - тому що мені вдалося так їй все викласти.
Отже, що я робив.
Як вже прочитали, я обривав свою розповідь на якомусь моменті - до завтра.
Цей момент завжди був - 1) або перемогою (гепі ендом), 2) або кульмінацією (гепі енд відлунав, але хмари згущаються).
Спосіб 2 - так сценаристи обривають серії в телешоу, ну ви це знаєте. І особливо намагаються в кінці сезону, щоби глядач та спонсори дали грошів на наступний сезон.
Спосіб 1 - ще давніший, це структура дитячої казки. Власне не тільки дитячої.
Так от, це і має бути покладене в основу кожного нашого підручника з історії.
Чому в українській історії ніколи не було так?
Я відповім відомим анекдотом.
Француз повернувся з Англії і каже:
-- Цікава країна, цікавий народ. Але трохи дивно.
-- Що дивно?
-- Ну ми називаємо наші вулиці на честь визначних перемог. А англійці - от диваки - називають об’єкти за іменами поразок!
-- Та ну!
-- Не вірите, моншер? Та клянуся! Трафальгарський Майдан, міст Ватерлоо...
-- Ну, дурні!
Так от, наші підручники писалися спочатку залежно, а потім відрухово від тих, хто переміг Україну.
Ну просто уявіть собі казку про добра молодця - очима Кащея і Баби Яги, і вам стане зрозуміло, чому в них мала бути депресія.
Хоч вони і безсмертні, але не усвідомлюють цього.
no subject
Date: 2020-01-21 12:22 pm (UTC)Манкурти
Date: 2020-01-21 02:35 pm (UTC)