Спостерігаючи за Україною ззовні

Алі Татар-заде
вимушено живу поза політичною Україною та спостерігаю її ззовні.
Тобто, я не відчуваю на собі українського поточного життя (хіба що - байдужість держави щодо Криму), не бачу ціх всіх швидкоплинно-вічних речей, як-то комуналка, дороги, ціна хлібу і таксі, наразі навіть погано уявляю, 200 гривень це багато чи мало, етс.
Натомість, я вимушено споглядаю за Україною з боку.
Раніше я так відслідковував події в Румунії, Польщі, Словаччині, Чехії, Туреччині, Франції - читав регулярно їхні сайти бродкастингу, йшов за тематичними посиланнями, складав в умі враження про головне і другорядне, відмічав для себе, на що я звертаю увагу одразу, а мешканці тої країни - як на щось соте в списку.
Звичайно, при цьому я мінімально послуговуюсь росіянськими (і навіть по можливості російськомовними) мас-медіями, як завідомо такими, що не нададуть мені ані наближення до ситуації, ані вдумливої і глибокої аналітики, ані оригінального погляду на речі.
Яке враження складається при такому погляді від “вчорашнього українця”?
Україна постає дуже цікавою країною, в якій постійно відбуваються значимі процеси.
Особливо в культурі в широкому розумінні - від розвитку національної творчості до культури життя і культури політичного процесу.
Слідкувати за такими процесами - не обов’язково щодень, але не рідше за раз на тиждень - міг би будь-хто, навіть ніяк не пов’язаний з Україною. В цьому я вподобив би Україну до низки європейських країн, які можуть бути (і є) цікавими самі по собі.
Проте є одне “але”, і дуже просте. ( Read more... )

Про Авакова и его окружение

Сейчас Зорян Шкиряк, в унисон с Антоном Геращенко, озвучивает желание своего шефа Авакова устранить Муженко.
А кто он такой, Зорян Шкиряк? Герой Майдана? Да, крутился там возле сцены, когда было безопасно. Пытался влёгкую покомандовать, когда было безопасно. Потом прославил Украину спасательной операцией в Непале...
Почему я так далеко копнул? Да вот почему: 18 февраля 2014 года. Парубий организовывает так звану “Мирну ходу”. Именно в этот солнечный день в Киеве началась кровавая мясорубка. А точнее - в Ватутинском парке.
Со стороны дома Офицеров подходы к ВР были блокированы силовиками. Командовал ими генерал-майор Миколенко Николай Алексеевич. Вот он в начале событий, 18.02.2014:

Генерал, как старший по званию, руководил действиями ВВ в тот день в этом конкретном месте. Как известно, примерно в 14-00 в Мариинском началось кровавое побоище.( Read more... )

АЛЕКСАНДР ОНИЩЕНКО·28 ВЕРЕСНЯ 2017 Р.

Немножко текст по-дебильному написан - 10 лет!

Sergey Naumovich
Мы прозевали годовщину публикации самого эпичного видео украинского политикума. 27 сентября было ровно 10 лет! ))

Watch on YouTube

Это видео — про съемку политической рекламы одного их харьковских гопников — подарило всему постсоветскому пространству несколько крылатых фраз: "Немножко текст по-дебильному написан", "Это просто постная х_йня какая-то!", "Все х_йня, давай по новой!", "У тебя скучное лицо! Тебе денег никто не даст!" и т.д. Вот даже вчера вечером я в комментах пошутил в ходе дискуссии "...а где про скорые помощи???" :)
Эпичность видео заключается не только в крылатых фразах, а также в том, что кандидат даже примерно не в курсе, что написано в тексте его предвыборной речи, что он не может связать два простых предложения даже с "суфлёром", что кандидатом руководит его друг в сиреневом шарфике, в конце ролика видно, что толстая "программа" кандидата в виде огромной книги — это бутафория... и т.д. :)( Read more... )

(присутствует ненормативная лексика, если кто случайно не в курсе)

#сто_років_тому, 28 (15) вересня 1917

Алі Татар-заде
– Фінальне засідання З’їзду Народів. – Створення Ради Народів та Союзу Народів. – Теза про власні Установчі Збори. – Кримці та кубанці переймають федералізм. – Овації російського казацтва Грушевському. – “Вір мені! се буде, буде!”
____________________________
Вночі напередодні фінального засідання йшла робота бюро, названого Грушевським “сеньорей-конвентом”.
Грушевський:
«Багато дечого зісталось необговореного докладно, але що резолюції з'їзду малось на увазі проголосити на Демократичній нараді, через вибрану на те делегацію, треба було спішити, щоб захопити ще ту нараду.
Між різними питаннями, що все відкладалися з дня на день, і тепер буквально у дванадцятій годині нагадували про себе, було й становище супроти війни.
Для нас і білорусинів, ще більше для литовців, латишів і естів се було питання пекуче.
Але виступати з домаганням негайного припинення війни було небезпечно: могло статись роздвоєння серед самих делегатів, і по всій попередній агітації Тимч. уряду против противників війни можна було побоюватися, що се підітне національні постулати. ( Read more... )