Двоє дівчаток не потримають вже в долоньках ящірку

[don_katalan]

Diana Makarova ·
В нас в домі існують трибарометра.
Один барометр висить над письмовим столом мого чоловіка, він (чоловік, а не стіл) мріяв про справжній барометр все життя і все життя то жаба нас давила купувати, то де ти його візьмеш, справжній? А коли ми з Санді були біля моря, то приїхали спеціально в марину, знайшли там спеціальний магазинчик, підняли на вуха власника, що не знав ні англійської, ні української, а тільки грецьку - і змусили його витягнути на наші очі справжній барометр для яхти.
І купили, і привезли батьку, і подарували. І було йому щастя. Он стрілку крутить, тепер зміна погоди його не застане зненацька, не вирве буря штурвалу з рук. Нехай не слабнуть паруса його.
Друге барометральне угрупування в нас за вікном. Там годівниця для птахів і я регулярно їх розбещую - підсипаю туди корму. І от коли вони прилітають і починають жерти те насіння, знаю, знаю я, що буде зміна погоди на холод. А чи на дощ, коли ховаються смачні жирні комахи.
Третя барометральна банда наша на п'ять хвостів, 20 лап, десять вух і безліч вібрисів.
Так бо вони гуляють у саду, гасають за ящірками, бо мишей та кротів давно передушили, падлюки. Та й ящірки усі давно безхвості. А коли йде період злетків, то мені тільки встигай ловити цих морд і саджати під арешт.
Але коли вони товпляться біля дверей і втікають різнокольоровою рікою в хату - голова-хвіст-голова-хвіст - плине річка... то знаю я точно, що буде холод. Чи дощ. Чи сильний вітер.
А чи обстріл.
Бо обстріли вони чують за кілька годин. От якось чують.
... насправді я хотіла написати, що в нас ще тихо. Ми ж в селі. Тут літає, звісно, але поки що все повз. Ну, хіба іноді десь жахне.
Насправді я хотіла написати, що ви, кияни, це капець що переживаєте. І одесити. І запоріжці. І харків'яни. І вобщє.
Ну, крім фронту, звісно.
Я б, мабуть, не згодилась би в ночі обстрілів ночувати в Києві - хоча я ж ночувала на фронті в такі, знаєте, ночі обстрілів, що не приведи, боже.
Але я хотіла сказати, що на фронті - воно по-іншому. Там ще гучніше і страшніше, хто б сперечався, але не я. Але сприймається інакше.
А в місті. Тут діти, знаєте. Багато дітей.
... але відсьогодні вже менше.
Київ.
Два дитячих життя сьогодні.
Поки що з відомих. Ще не розібрали завали.
Двоє дівчаток не потримають вже в долоньках ящірку. Не обіймуть уві сні кота. Не вийдуть на набережну маріни. В якомусь прекрасному південному місті.
Двоє, і це лише сьогодні, і лише в Києві. І ще ж не розібрали завали.
Я не знаю, як це переживати.
Як ми всі це переживаємо...