Наша сила — у множинності
May. 14th, 2026 07:18 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВалерій Пекар
Якби наші вороги були розумні, вони би зараз тікали з України, кидаючи речі на дорогу. Бо якщо Україна змогла зробити те, що зробила, в умовах керівництва за допомогою ворожки, то страшно уявити, що Україна зробить в умовах керівництва за допомогою інших, сучасніших методів управління.
=====
Cyril Hovorun
Сьогодні поговорили із Victor Korenivskiy про початкові українські ідентичності, такі як Росія та Київська митрополія. А також як ці ідентичності походять з новоримської ойкумени-політевми, основною рисою якої був таксіс-порядок.
Якщо більш детально, то тези такі:
1. Візантійське походження назви «Росія»
Термін «Росія» — це грецька (візантійська) назва Русі. Вона існувала задовго до появи Москви і була нормативною в межах Східно-Римської (візантійської) ойкумени.
«Таксіс» (Порядок): Входження Києва до християнського світу означало включення в особливий візантійський порядок життя, де Київ став символічним центром, подібним до Константинополя.
2. Справжнє значення «Малої» та «Великої» Росії
Ці поняття мають церковно-адміністративне походження і спочатку були суто внутрішньоукраїнськими.
Мала Росія (мікра Росія): Це територія Галицько-Волинського князівства. Коли після монгольської навали центр політичного життя перемістився на захід, там було створено окрему Галицьку митрополію, яку греки назвали «Малою».
Велика Росія (мегалі Росія): Це історичні землі навколо Києва та всі інші єпархії, що підпорядковувалися київському митрополиту.
«Всія Росії»: Цей титул також виник як позначення єдності Київської та Галицької митрополій (фактично — всієї України), а не як претензія на московські землі.
3. Механізм «крадіжки» ідентичності Москвою
Москва побудувала свою імперську ідеологію через «всмоктування» (трансляцію) іноземних ідентичностей:
Від Візантії: вкрадено ідею Третього Риму та концепцію патріархату.
Від Києва: вкрадено назву «Росія», титул «Всія Русі» та ідентичність «Великої Росії».
Київські митрополити: Москва фізично перетягнула до себе кафедру київських митрополитів, а разом із нею — і право на спадкоємність давньої ідентичності.
4. Подвійна приналежність Києва: Візантія та Скандинавія
Київ одночасно належав до двох світів:
Південний вектор (Візантійський): шлях до універсальної культури, цивілізації («політеї») та християнства.
Північний вектор (Скандинавський): Київ був однією з нормандських столиць на рівні з Лондоном (за Кнута Великого) чи Палермо. Автор наголошує, що сучасна підтримка України країнами Скандинавії є продовженням цієї історичної тяглості.
5. Поняття «Політея» як цивілізаційний вибір
Київ, приймаючи християнство, долучився до «політеї» (грецький відповідник латинського res publica) — способу життя, що базується на законі, культурі та участі громади, а не лише на волі монарха.
Це те, що відрізняло Київську цивілізацію від тогочасного московського простору, де такої культури ще не існувало.
6. Сучасна ідентичність та майбутня
Ідентичність — це процес: вона постійно змінюється. Сучасна українська ідентичність формується через спротив агресії та спільні громадянські цінності (Майдани як прояв республіканського духу).
Інклюзивність: Автор застерігає від пошуку «дистильованої» істинної українськості. Наша сила — у множинності (Галичина, Волинь, Крим, Слобожанщина; різні етноси та релігії).
Повернення свого: Україні варто не відмовлятися від назв чи спадщини, які були вкрадені, а проводити «ревізію» і повертати свої історичні ідентифікатори (зокрема і термін «Росія» в його оригінальному київському значенні).
Вектор розвитку: Перехід від суто етнічної нації до громадянського суспільства та євроатлантичної ідентичності.
7. Київська митрополія
В умовах пульсуючої (зникаючої і наново виникаючої) державності наріжною константою була і є Київська митрополія. Її роль константи в пульсуючій державності — така сама, як Константинопольського патріархату в грецькому світі.
Якби наші вороги були розумні, вони би зараз тікали з України, кидаючи речі на дорогу. Бо якщо Україна змогла зробити те, що зробила, в умовах керівництва за допомогою ворожки, то страшно уявити, що Україна зробить в умовах керівництва за допомогою інших, сучасніших методів управління.
=====
Cyril Hovorun
Сьогодні поговорили із Victor Korenivskiy про початкові українські ідентичності, такі як Росія та Київська митрополія. А також як ці ідентичності походять з новоримської ойкумени-політевми, основною рисою якої був таксіс-порядок.
Якщо більш детально, то тези такі:
1. Візантійське походження назви «Росія»
Термін «Росія» — це грецька (візантійська) назва Русі. Вона існувала задовго до появи Москви і була нормативною в межах Східно-Римської (візантійської) ойкумени.
«Таксіс» (Порядок): Входження Києва до християнського світу означало включення в особливий візантійський порядок життя, де Київ став символічним центром, подібним до Константинополя.
2. Справжнє значення «Малої» та «Великої» Росії
Ці поняття мають церковно-адміністративне походження і спочатку були суто внутрішньоукраїнськими.
Мала Росія (мікра Росія): Це територія Галицько-Волинського князівства. Коли після монгольської навали центр політичного життя перемістився на захід, там було створено окрему Галицьку митрополію, яку греки назвали «Малою».
Велика Росія (мегалі Росія): Це історичні землі навколо Києва та всі інші єпархії, що підпорядковувалися київському митрополиту.
«Всія Росії»: Цей титул також виник як позначення єдності Київської та Галицької митрополій (фактично — всієї України), а не як претензія на московські землі.
3. Механізм «крадіжки» ідентичності Москвою
Москва побудувала свою імперську ідеологію через «всмоктування» (трансляцію) іноземних ідентичностей:
Від Візантії: вкрадено ідею Третього Риму та концепцію патріархату.
Від Києва: вкрадено назву «Росія», титул «Всія Русі» та ідентичність «Великої Росії».
Київські митрополити: Москва фізично перетягнула до себе кафедру київських митрополитів, а разом із нею — і право на спадкоємність давньої ідентичності.
4. Подвійна приналежність Києва: Візантія та Скандинавія
Київ одночасно належав до двох світів:
Південний вектор (Візантійський): шлях до універсальної культури, цивілізації («політеї») та християнства.
Північний вектор (Скандинавський): Київ був однією з нормандських столиць на рівні з Лондоном (за Кнута Великого) чи Палермо. Автор наголошує, що сучасна підтримка України країнами Скандинавії є продовженням цієї історичної тяглості.
5. Поняття «Політея» як цивілізаційний вибір
Київ, приймаючи християнство, долучився до «політеї» (грецький відповідник латинського res publica) — способу життя, що базується на законі, культурі та участі громади, а не лише на волі монарха.
Це те, що відрізняло Київську цивілізацію від тогочасного московського простору, де такої культури ще не існувало.
6. Сучасна ідентичність та майбутня
Ідентичність — це процес: вона постійно змінюється. Сучасна українська ідентичність формується через спротив агресії та спільні громадянські цінності (Майдани як прояв республіканського духу).
Інклюзивність: Автор застерігає від пошуку «дистильованої» істинної українськості. Наша сила — у множинності (Галичина, Волинь, Крим, Слобожанщина; різні етноси та релігії).
Повернення свого: Україні варто не відмовлятися від назв чи спадщини, які були вкрадені, а проводити «ревізію» і повертати свої історичні ідентифікатори (зокрема і термін «Росія» в його оригінальному київському значенні).
Вектор розвитку: Перехід від суто етнічної нації до громадянського суспільства та євроатлантичної ідентичності.
7. Київська митрополія
В умовах пульсуючої (зникаючої і наново виникаючої) державності наріжною константою була і є Київська митрополія. Її роль константи в пульсуючій державності — така сама, як Константинопольського патріархату в грецькому світі.
no subject
Date: 2026-05-14 09:04 am (UTC)