![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanМда...
Поліція лоханулась як ніколи... ніколи такого не було і от знову.
Жалко пацанів та дівчат, які дійсно несуть відчайдушно свою службу, які гинуть, захищаючи ввірений їм народ. Ви не повірите, але такі є. От їх, загиблих і живих, жалко. Бо честь мундиру ніхто не відміняв, навіть коли ця честь ефемерна.
Поліція має вибачитись і сильно покарати отих бігунів, це зрозуміло, інакше біда тобі, поліція, бути тобі мусорами довго й непреклонно.
... насправді ефемерна честь мундира - це таки дійсно для когось важливо. Переді мною поліція вибачалась двічі. І поміж офіційних вибачень найдорожчими для мене були вибачення від рядових ментів, які дзвонили і перепрошували за своїх колег. Ну, це були знайомі менти.
Вперше це сталось, коли ми їхали рейсом, ми мчали в боях, і яблучко-пісню тримали в зубах. Це був дійсно хвацький рейс махновського наскока. Бо з нами тоді спеціально поїхав товариш, задачею якого було розвідувати, рознюхувати сліди контрабанди на фронті. І я спланувала рейс-по-розвідках. Бо розвідка, знаєте, це така штука. От наприклад, коли до нас в гості їде розвідка, то крапочку краще не давати. Розвідка крапочці не повіре і вирішить зайти з тилу. І там вже точно заблукає, а ти скачи в машину і їдь шукай ту розвідку. Тому коли до тебе їде суто розвідка, краще не ризикуй, не випускай труби з руки і веди розвідку по крокам, це вона вміє:
- Ліворуч буде зламаний каштан, а праворуч згодом розвалена автобусна зупинка. Потім кіоск, от після нього ліворуч!
(тут варто кілька разів повторити - ліворуч, ліворуч, сіно, сіно - бо часто плутають)
- Ага. І рівно чотириста метрів. Стоп.
(метри відбивати розвідка вміє)
Все це не тому що розвідка тупа, а тому що вони живуть і діють по Кропиві. Дав би ти їм крапочку в Кропиві, все було б ок. Та звідки в тебе, цивільної особи, Кропива, хе-хе...
Так от, ми їхали шагом, ми мчали в боях, і навіть не знали тоді, що головний бій попереду - бо треба було опитувати розвідку, а чого-чого, а шляхи контрабанди розвідка якраз знає найкраще, а то і споживає.
Ну, і коли ти мчиш таким хвацьким наскоком, то сподіватись, що ніхто з розвідки на тебе не стукне, смішно. На нас стукнули і вирішили покарати.
Карати нас було доручено спецзагону одного такого главмента тих країв на ймення В'ячеслав. Хто знає, той зрозуміє. І загін цей був з окупованого міста Г., особиста гвардія мента В'ячеслава. Любимця Арсена, за якого ми з дєцтва.
Нас зупинили на трасі і оголосили шмон.
Ну, шмон і шмон, хто не знає повних шмонів на дорогах АТО й ООС - той не був на дорогах АТО й ООС. Якщо в бекграунді вас жодного разу не клали пикою в асфальт, то й добре. Нас не клали, бо ми завжди були чемними. Оголошено шмон, то й ладно, велкам до салону. І тільки зірко слідкуй, аби нічого не підкинули, ці вміють.
Тому на шмон ми чемно згодились, попросили лишень про одне - відключити "люстри" на ментовських машинах. Проблискові маячки по-їхньому.
Ми пояснили, що в екіпажі людина з епілепсією, а маячки можуть спровокувати епі припадок.
Менти почали реготати. Маячки не виключили і з цікавістю спостерігали. Закономірно припадок почався, в нас від "люстри" це миттєво. І людина провалилась спочатку в легкий напад, тобто, глибоке осідання, виглядає як непритомність. Ми почали бігати навколо людини, закрили очі шапкою, але маячок є маячок, він пробиває навіть так, навіть через закриті повіки. І людину почали судомити.
Менти з цікавістю спостерігали і реготали.
Ну, інтернет працював в тих краях добре і миттю три добровольчих батальйона були готові їхати і робити война-война ментам. Я аж злякалась і обрала один з батів.
По інтернету вже йшли тисячні репости.
Ментам зателефонували, менти люстру швиденько виключили, але ми вже везли хвору дівчину до реанімації. Далі нас супроводжували наші військові.
Власне, це було катування. Оцей процес: "ану позиримо, чи ж правда, буде приступ, о, прикольно, точно приступ, гля, як її вивертає" - це було цілком в стилі того спецзагону з певного міста, і загін цей підчинявся певному менту, хто знає, той зрозумів.
Наступного дня до мене подзвонили поліцейські, з якими ми працювали в Дебальцевому. Вони вибачались, вони казали, що їм соромно. Пояснювали, які падлюки ті їхні колеги. М'яко дорікали, що я не набрала одразу їх.
Серед тисяч коментів були й такі, які захищали ментів:
- Вони робили все по інструкції, нічого з епілепсією їздити, та ще й на фронт, сиди вдома!
такий був темник, так спустили на нас "небайдужих громадян", а ідіоти, які і слова темник не знали, підхоплювали і волали:
- Да, нічого оце на нашу славну поліцію гнати! Чого ти на фронт поперлась з епілепсією?
Власне, темники на таких ідіотиків і розраховані. Ти напой, боярін, а ми подхватім!
... вдруге діло було вже під Києвом. Ми нічого не порушили, нас просто зупинили для перевірки документів. В машині був наш пес. Коли поліцай сунувся до салону, пес гаркнув. Поліцейський тоді схопився за зброю і почав кричати, що він зараз застрелить пса і нас постріляє.
Реакція теж була миттєвою. Інтернет не спить, а Геращенко завжди реагував на такі скандали. Тому щодо ментів-хвацьких-стрілків почали внутрішнє розслідування. А до мене зателефонували поліцейські, з якими ми разом гасали фронтовими дорогами - і почали вибачатись за своїх грьобаних колег. Поросказували цікавого про цих колег теж.
ТОБТО, Я ПИШУ ПРО ЧЕСТЬ МУНДИРА - ефемерну й невловиму річ, особливо після всіх подібних "подвигів" нашої славної поліції. Іноді славної, іноді бесславної.
До речі, про стрільбу.
Був і третій випадок. Я сиділа в кабінеті, в будинку Ф.О.Н.Д.у на Борщагівці (ми його орендували), вже давно точилась війна, але про війну в Києві ще тоді ніхто не думав - і раптом почулись постріли.
Я заорала фондерам, щоб відійшли від вікон - це було перше, що я зробила. Друге - вхопила телефон і почала накручувати 102.
Мій виклик записали.
Пройшло дві години.
Постріли лунали час від часу, я знову кричала про це ментам, паралельно вела репортаж в інтернеті. Тут знову на сцену виходить Геращенко, я навіть не знаю, що сказати з цього приводу, мабуть, Антон просто не боїться моніторити інтернет, чи що. Але робити рішучі вчинки він теж ніколи не боявся, це я вам точно кажу - бо він тут же набрав, поцікавився реальністю події і поліція прибула так миттєво, неначе стояла на сусідній вулиці.
Але перед цим пройшло дві години, протягом яких вдень на вулиці міста періодично лунали постріли.
Виходило так, що до поліції тоді зателефонувала лише я.
Тому, після гірких вражень від смерті людей в прямому ефірі, та що там говорити, просто від смерті безневинних людей!
Після вражень від драпаючих поліцейських.
Третім грандіозним враженням було одне з відео, де група людей спостерігають бійню з вікна квартири (з вікна, Карл! перестрілку, Карл! ідіоти, Карл!) - і коментують, спілкуючись одне з одним.
Між коментами:
- Ахрєнєть!
- Ахрєнєть!
лунає несміливе:
- Может, позвонить в полицию, или там Скорую?
МОЖЕТ!
ви це чули?
Может, пазваніть, а может, нє пазваніть. А што нам, больше всєго нада? - Приблизно так я розшифровую цей діалог.
Подзвонити.
Першим чином не квакать "Ахрєнєть!" - а телефонувати, викликати, і чим більше буде таких дзвінків, тим швидше приїде та бісова поліція.
І може, хтось з поліцейських не втече.
І зробить те, чого таки вимагає честь мундира.
Заплямована вчора надовго, чи не назавжди - ця сама честь.
Заплямовані імена загиблих колег.
Ось ці плями деяким вчорашнім поліцейським треба змити. Ви знаєте, чим таке змивають...
Скріни з Вікі, це лише початок списків. Повні списки (насправді неповні) тут
===
Мария Олейник
Щось пішло не так. Завжди в захваті від ваших постів, а тут чи поліцію сильно ненавиджу, чи люди змінилися за війну. "Ахрєнєть!" кричать із великим задоволенням. Щось заплуталася зовсім. Одне знаю то не поліція, то зграя відгодованих тупих не бажаючих виконувати свою роботу. В совєтські часи участковий знав все, всіх жителів, їх родовід і попробували б хтось жить не по людські. Розбирався сам. Без компьютера, без нагрудної камери, без шикарного автомобіля і т.д.
===
Юлія Загородня Романовська
Найбільше винні ті, хто знимав події з вікна ???
...Цікаво, що про поліціянтів, що накивали п'ятами та залишили 11-річного хлопчика буквально під кулями (на відео є кадри, коли в метрі від хлопчика падає вбита людина) - було відомо ще вчора. Ще до бріфінгу Клименка біля броневика... Але Клименко про цих "хероїв" ВЧОРА нічого не сказав. А був вишушений сказати лише сьогодні, коли це відео поширилося найбільшими телеграм-каналами. Тобто ті, хто знімав втечу поліціянтів з вікна - дійсно "винні" - не знимали б - громадскість нічого не взнала би - зам'яли б як завжди. Які "негідники", ті хто знимав ! ;(
P.S. Сумно... Підтримую комент Марії Олійник про те що, завжди Ваші пости були адекватними, але конкретно в цьому пості "щось пішло не так"...
===
John Shepard
Додам від себе: колись був дотичний до цієї структури, але добробат то добробат. Були в мене і знайомі з патрульки і з добробатів, майже всі вони пішли на фронт, багато хто з них загинув.
Залишились тут в своїй більшості обісранці, які навіть не знаю нащо їм видали пістолети. Якби ці два дебіла застрелили того мудака з карабіном, то не загинуло б ще 5 людей. Я вже мовчу про те, що вони кинули людину на призволяще.
Тепер буду при нагоді тицяти їх всіх носом в цю історію, коли вони "героїчно" зупиняють щоб перевірити чи я не ухилянт.
===
Евгений Карпенко
Читав я вчора всі ці стоячі хвилі обурення вчора.. десь надвечір в мене з'явилося тверде відчуття моменту:
" пиздесь зафіксовано. Зараз почнуть РОБИТИ ХУЙНЮ".. державна машина в моменти зафіксовано пиздецю завжди переходить в режим "РОБИТИ ХУЙНЮ. ТЕРМІНОВО ". І треба памятати , що будь яка перелякана бюрократична машина ЗАВЖДИ вибирає найбільш тупе і людоїдське рішення. Тож чекаємо, що вони народять.
ПС. Взагалі якийсь місячник бюрократичних реакцій.
Он, наш військовий облбудвумен несе хуйню з такими чесними очима, що ти розумієш що її взяли в заручники і тримають на прицілі, вона навіть моргнути не може. От тут буде так само.
ППС. Коли дебіли десятиріччями ігнорують спецперевірки на допуск, дозвіл, посаду "антинародними дідівськими методами" на користь картонной дурілкі під назвою поліграф поліграфович - то суспільство отримує виключно поліграф поліграфічні наслідки.
===
Yulya Belochkina
Ну зроблю камінгаут - дзвонити в поліцію не буду бо не маю друзів які якщо відмажуть. А я знаю, що того хто викликав завжди перевіряють чи він не в справі, це по протоколу. І якщо він виявиться зручним підозрюваним, то він і буде... Отака х...ня, малята.
Поліція лоханулась як ніколи... ніколи такого не було і от знову.
Жалко пацанів та дівчат, які дійсно несуть відчайдушно свою службу, які гинуть, захищаючи ввірений їм народ. Ви не повірите, але такі є. От їх, загиблих і живих, жалко. Бо честь мундиру ніхто не відміняв, навіть коли ця честь ефемерна.
Поліція має вибачитись і сильно покарати отих бігунів, це зрозуміло, інакше біда тобі, поліція, бути тобі мусорами довго й непреклонно.
... насправді ефемерна честь мундира - це таки дійсно для когось важливо. Переді мною поліція вибачалась двічі. І поміж офіційних вибачень найдорожчими для мене були вибачення від рядових ментів, які дзвонили і перепрошували за своїх колег. Ну, це були знайомі менти.
Вперше це сталось, коли ми їхали рейсом, ми мчали в боях, і яблучко-пісню тримали в зубах. Це був дійсно хвацький рейс махновського наскока. Бо з нами тоді спеціально поїхав товариш, задачею якого було розвідувати, рознюхувати сліди контрабанди на фронті. І я спланувала рейс-по-розвідках. Бо розвідка, знаєте, це така штука. От наприклад, коли до нас в гості їде розвідка, то крапочку краще не давати. Розвідка крапочці не повіре і вирішить зайти з тилу. І там вже точно заблукає, а ти скачи в машину і їдь шукай ту розвідку. Тому коли до тебе їде суто розвідка, краще не ризикуй, не випускай труби з руки і веди розвідку по крокам, це вона вміє:
- Ліворуч буде зламаний каштан, а праворуч згодом розвалена автобусна зупинка. Потім кіоск, от після нього ліворуч!
(тут варто кілька разів повторити - ліворуч, ліворуч, сіно, сіно - бо часто плутають)
- Ага. І рівно чотириста метрів. Стоп.
(метри відбивати розвідка вміє)
Все це не тому що розвідка тупа, а тому що вони живуть і діють по Кропиві. Дав би ти їм крапочку в Кропиві, все було б ок. Та звідки в тебе, цивільної особи, Кропива, хе-хе...
Так от, ми їхали шагом, ми мчали в боях, і навіть не знали тоді, що головний бій попереду - бо треба було опитувати розвідку, а чого-чого, а шляхи контрабанди розвідка якраз знає найкраще, а то і споживає.
Ну, і коли ти мчиш таким хвацьким наскоком, то сподіватись, що ніхто з розвідки на тебе не стукне, смішно. На нас стукнули і вирішили покарати.
Карати нас було доручено спецзагону одного такого главмента тих країв на ймення В'ячеслав. Хто знає, той зрозуміє. І загін цей був з окупованого міста Г., особиста гвардія мента В'ячеслава. Любимця Арсена, за якого ми з дєцтва.
Нас зупинили на трасі і оголосили шмон.
Ну, шмон і шмон, хто не знає повних шмонів на дорогах АТО й ООС - той не був на дорогах АТО й ООС. Якщо в бекграунді вас жодного разу не клали пикою в асфальт, то й добре. Нас не клали, бо ми завжди були чемними. Оголошено шмон, то й ладно, велкам до салону. І тільки зірко слідкуй, аби нічого не підкинули, ці вміють.
Тому на шмон ми чемно згодились, попросили лишень про одне - відключити "люстри" на ментовських машинах. Проблискові маячки по-їхньому.
Ми пояснили, що в екіпажі людина з епілепсією, а маячки можуть спровокувати епі припадок.
Менти почали реготати. Маячки не виключили і з цікавістю спостерігали. Закономірно припадок почався, в нас від "люстри" це миттєво. І людина провалилась спочатку в легкий напад, тобто, глибоке осідання, виглядає як непритомність. Ми почали бігати навколо людини, закрили очі шапкою, але маячок є маячок, він пробиває навіть так, навіть через закриті повіки. І людину почали судомити.
Менти з цікавістю спостерігали і реготали.
Ну, інтернет працював в тих краях добре і миттю три добровольчих батальйона були готові їхати і робити война-война ментам. Я аж злякалась і обрала один з батів.
По інтернету вже йшли тисячні репости.
Ментам зателефонували, менти люстру швиденько виключили, але ми вже везли хвору дівчину до реанімації. Далі нас супроводжували наші військові.
Власне, це було катування. Оцей процес: "ану позиримо, чи ж правда, буде приступ, о, прикольно, точно приступ, гля, як її вивертає" - це було цілком в стилі того спецзагону з певного міста, і загін цей підчинявся певному менту, хто знає, той зрозумів.
Наступного дня до мене подзвонили поліцейські, з якими ми працювали в Дебальцевому. Вони вибачались, вони казали, що їм соромно. Пояснювали, які падлюки ті їхні колеги. М'яко дорікали, що я не набрала одразу їх.
Серед тисяч коментів були й такі, які захищали ментів:
- Вони робили все по інструкції, нічого з епілепсією їздити, та ще й на фронт, сиди вдома!
такий був темник, так спустили на нас "небайдужих громадян", а ідіоти, які і слова темник не знали, підхоплювали і волали:
- Да, нічого оце на нашу славну поліцію гнати! Чого ти на фронт поперлась з епілепсією?
Власне, темники на таких ідіотиків і розраховані. Ти напой, боярін, а ми подхватім!
... вдруге діло було вже під Києвом. Ми нічого не порушили, нас просто зупинили для перевірки документів. В машині був наш пес. Коли поліцай сунувся до салону, пес гаркнув. Поліцейський тоді схопився за зброю і почав кричати, що він зараз застрелить пса і нас постріляє.
Реакція теж була миттєвою. Інтернет не спить, а Геращенко завжди реагував на такі скандали. Тому щодо ментів-хвацьких-стрілків почали внутрішнє розслідування. А до мене зателефонували поліцейські, з якими ми разом гасали фронтовими дорогами - і почали вибачатись за своїх грьобаних колег. Поросказували цікавого про цих колег теж.
ТОБТО, Я ПИШУ ПРО ЧЕСТЬ МУНДИРА - ефемерну й невловиму річ, особливо після всіх подібних "подвигів" нашої славної поліції. Іноді славної, іноді бесславної.
До речі, про стрільбу.
Був і третій випадок. Я сиділа в кабінеті, в будинку Ф.О.Н.Д.у на Борщагівці (ми його орендували), вже давно точилась війна, але про війну в Києві ще тоді ніхто не думав - і раптом почулись постріли.
Я заорала фондерам, щоб відійшли від вікон - це було перше, що я зробила. Друге - вхопила телефон і почала накручувати 102.
Мій виклик записали.
Пройшло дві години.
Постріли лунали час від часу, я знову кричала про це ментам, паралельно вела репортаж в інтернеті. Тут знову на сцену виходить Геращенко, я навіть не знаю, що сказати з цього приводу, мабуть, Антон просто не боїться моніторити інтернет, чи що. Але робити рішучі вчинки він теж ніколи не боявся, це я вам точно кажу - бо він тут же набрав, поцікавився реальністю події і поліція прибула так миттєво, неначе стояла на сусідній вулиці.
Але перед цим пройшло дві години, протягом яких вдень на вулиці міста періодично лунали постріли.
Виходило так, що до поліції тоді зателефонувала лише я.
Тому, після гірких вражень від смерті людей в прямому ефірі, та що там говорити, просто від смерті безневинних людей!
Після вражень від драпаючих поліцейських.
Третім грандіозним враженням було одне з відео, де група людей спостерігають бійню з вікна квартири (з вікна, Карл! перестрілку, Карл! ідіоти, Карл!) - і коментують, спілкуючись одне з одним.
Між коментами:
- Ахрєнєть!
- Ахрєнєть!
лунає несміливе:
- Может, позвонить в полицию, или там Скорую?
МОЖЕТ!
ви це чули?
Может, пазваніть, а может, нє пазваніть. А што нам, больше всєго нада? - Приблизно так я розшифровую цей діалог.
Подзвонити.
Першим чином не квакать "Ахрєнєть!" - а телефонувати, викликати, і чим більше буде таких дзвінків, тим швидше приїде та бісова поліція.
І може, хтось з поліцейських не втече.
І зробить те, чого таки вимагає честь мундира.
Заплямована вчора надовго, чи не назавжди - ця сама честь.
Заплямовані імена загиблих колег.
Ось ці плями деяким вчорашнім поліцейським треба змити. Ви знаєте, чим таке змивають...
Скріни з Вікі, це лише початок списків. Повні списки (насправді неповні) тут
===
Мария Олейник
Щось пішло не так. Завжди в захваті від ваших постів, а тут чи поліцію сильно ненавиджу, чи люди змінилися за війну. "Ахрєнєть!" кричать із великим задоволенням. Щось заплуталася зовсім. Одне знаю то не поліція, то зграя відгодованих тупих не бажаючих виконувати свою роботу. В совєтські часи участковий знав все, всіх жителів, їх родовід і попробували б хтось жить не по людські. Розбирався сам. Без компьютера, без нагрудної камери, без шикарного автомобіля і т.д.
===
Юлія Загородня Романовська
Найбільше винні ті, хто знимав події з вікна ???
...Цікаво, що про поліціянтів, що накивали п'ятами та залишили 11-річного хлопчика буквально під кулями (на відео є кадри, коли в метрі від хлопчика падає вбита людина) - було відомо ще вчора. Ще до бріфінгу Клименка біля броневика... Але Клименко про цих "хероїв" ВЧОРА нічого не сказав. А був вишушений сказати лише сьогодні, коли це відео поширилося найбільшими телеграм-каналами. Тобто ті, хто знімав втечу поліціянтів з вікна - дійсно "винні" - не знимали б - громадскість нічого не взнала би - зам'яли б як завжди. Які "негідники", ті хто знимав ! ;(
P.S. Сумно... Підтримую комент Марії Олійник про те що, завжди Ваші пости були адекватними, але конкретно в цьому пості "щось пішло не так"...
===
John Shepard
Додам від себе: колись був дотичний до цієї структури, але добробат то добробат. Були в мене і знайомі з патрульки і з добробатів, майже всі вони пішли на фронт, багато хто з них загинув.
Залишились тут в своїй більшості обісранці, які навіть не знаю нащо їм видали пістолети. Якби ці два дебіла застрелили того мудака з карабіном, то не загинуло б ще 5 людей. Я вже мовчу про те, що вони кинули людину на призволяще.
Тепер буду при нагоді тицяти їх всіх носом в цю історію, коли вони "героїчно" зупиняють щоб перевірити чи я не ухилянт.
===
Евгений Карпенко
Читав я вчора всі ці стоячі хвилі обурення вчора.. десь надвечір в мене з'явилося тверде відчуття моменту:
" пиздесь зафіксовано. Зараз почнуть РОБИТИ ХУЙНЮ".. державна машина в моменти зафіксовано пиздецю завжди переходить в режим "РОБИТИ ХУЙНЮ. ТЕРМІНОВО ". І треба памятати , що будь яка перелякана бюрократична машина ЗАВЖДИ вибирає найбільш тупе і людоїдське рішення. Тож чекаємо, що вони народять.
ПС. Взагалі якийсь місячник бюрократичних реакцій.
Он, наш військовий облбудвумен несе хуйню з такими чесними очима, що ти розумієш що її взяли в заручники і тримають на прицілі, вона навіть моргнути не може. От тут буде так само.
ППС. Коли дебіли десятиріччями ігнорують спецперевірки на допуск, дозвіл, посаду "антинародними дідівськими методами" на користь картонной дурілкі під назвою поліграф поліграфович - то суспільство отримує виключно поліграф поліграфічні наслідки.
===
Yulya Belochkina
Ну зроблю камінгаут - дзвонити в поліцію не буду бо не маю друзів які якщо відмажуть. А я знаю, що того хто викликав завжди перевіряють чи він не в справі, це по протоколу. І якщо він виявиться зручним підозрюваним, то він і буде... Отака х...ня, малята.