![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanYurii Gaidai
На наших очах остаточно оформився тектонічний зсув у глобальній економіці та безпеці. Хотів написати про це ще минулого тижня, а тут наша атака на Приморськ.
Змінилася економіка стратегічних ударів - відносно дешеві, доступні (це вам не балістична ракетна програма) та масштабовані системи тепер можуть завдавати дуже великих втрат концентрованій енергетичній інфраструктурі, і ніяка протиповітряна оборона не здатна гарантувати захист від повторюваних комбінованих атак.
Це матиме стратгеічні, історичні наслідки (якщо ми ще можемо говорити про якусь історію, ггг).
По-перше, структурне зростання премії за геополітичний ризик в енергетиці. Ринки можуть поглинути одноразові перебої. Але потроху гравці починають усвідомлювати, що ключові вузли глобальної енергетики - експортні термінали, LNG-поїзди, НПЗ, насосні станції, сховища, перевалка, тепер є постійно вразливими.
По-друге, це штовхатиме світ до надлишковості на шкоду ефективності. Десятиліттями глобальна економіка винагороджувала концентрацію: гігантські експортні хаби, гігантські НПЗ, великі LNG-заводи, вузькі морські «шийки». Тепер ця модель стала крихкою. Бачимо, що дронами можна розвалити будь який енергетичний суперкластер. І не тільки ми це бачимо.
Звісно, глобальна економіка адаптується. Уряди та корпорації, а отже – ми з вами, як кінцеві споживачі, будемо платити більше за дублювання і децентралізацію: більше сховищ, більш розосереджені резервуарні парки, більше альтернативних портів, більше наземних трубопроводів, більше резервного флоту, більше запасів. Плюс більше викривлень, менше гнучкості ринку.
Це означає зростання транзакційних витрат, вищі ціни, нижчий рівень життя глобально. Весь світ буде платити за більш стійку і менш ефективну економіку - якщо не за свою, то за кувейтську чи саудівську.
Плюс, думаю, великий поштовх для зеленого переходу - прийшов звідки не чекали, ггг. Але не все можна замінити зеленою енергетикою, плюс вона потребує величезних інвестицій, зокрема - у балансуючі потужності.
По-третє, баланс військової сили і підходи до стримування ще більше зміщуватимуться в бік атак на інфраструктуру. Більше не є економічно виправданим припускати, що критичні об’єкти можна надійно захистити.
Ну тобто захистити можна, мабуть, але вартість такого захисту перевищуватиме вартість будь якої інфраструктури та приведену вартість грошових потоків від її експлуатації.
Ракетна ППО – просто золота, дешеві та гарантовано надійні рішення поки не підтягнулися – Ізраїль щось там тестує лазери, і має свій Залізний купол, але пропускає і пропускає плюхи.
По-четверте, як похідне від третього, ми приходимо до розподіленого стримування та примусу. Раніше загрожувати глобальним енергопотокам, або гарантувати їх безпеку могли хіба супердержави – треба було мати розвинені повітряні та ракетні сили, потужний флот. Це супер дорого, для цього треба було контролювати істотний шматок світового ВВП, або мати надійний альянс з тими, хто контролює (як країни Затоки із США).
Але зараз ми вже живемо у світі, де значно ширший набір держав, а невдовзі й добре організовані недержавні актори, зможуть загрожувати енергетичній інфраструктурі.
Не обов’язково навіть тотально знищуючи її.
Зараз одразу кілька гравців (і Україна - зокрема) відточують на практиці новий інструмент стратегічного примусу/стримування: не потрібно перемогти противника у "класичній" війні, не потрібно стирати його з планети в ядерний попіл, достатньо зробити комерційну діяльність занадто ризикованою і дорогою.
Схоже, удари по експортній, сировинній та переробній інфраструктурі без "класичних" бойових дій стануть поширеною практикою, практично інструментом дипломатії.
Думаю, імпортозалежні держави відгребуть не менше, ніж загрожені експортери, які будуть намагатися перекласти зростаючі витрати на слабоеластичний попит. І це же тільки енергоносії. По ланцюжку підуть добрива, а далі – продовольство, плюс нафтохімія, яка використовується практично у всьому. Плюс вся логістика, від морської до авіа. Більше волатильності, більше запасів, більше витрат.
Але то все глобальні міркування. А зараз просто дуже приємно дивитися на дим з Приморська. Нам головне, аби напівмертва економіка РФ не дуже ожила на капельницях з дорогих нафти та газу. Дуже вчасний удар.
На наших очах остаточно оформився тектонічний зсув у глобальній економіці та безпеці. Хотів написати про це ще минулого тижня, а тут наша атака на Приморськ.
Змінилася економіка стратегічних ударів - відносно дешеві, доступні (це вам не балістична ракетна програма) та масштабовані системи тепер можуть завдавати дуже великих втрат концентрованій енергетичній інфраструктурі, і ніяка протиповітряна оборона не здатна гарантувати захист від повторюваних комбінованих атак.
Це матиме стратгеічні, історичні наслідки (якщо ми ще можемо говорити про якусь історію, ггг).
По-перше, структурне зростання премії за геополітичний ризик в енергетиці. Ринки можуть поглинути одноразові перебої. Але потроху гравці починають усвідомлювати, що ключові вузли глобальної енергетики - експортні термінали, LNG-поїзди, НПЗ, насосні станції, сховища, перевалка, тепер є постійно вразливими.
По-друге, це штовхатиме світ до надлишковості на шкоду ефективності. Десятиліттями глобальна економіка винагороджувала концентрацію: гігантські експортні хаби, гігантські НПЗ, великі LNG-заводи, вузькі морські «шийки». Тепер ця модель стала крихкою. Бачимо, що дронами можна розвалити будь який енергетичний суперкластер. І не тільки ми це бачимо.
Звісно, глобальна економіка адаптується. Уряди та корпорації, а отже – ми з вами, як кінцеві споживачі, будемо платити більше за дублювання і децентралізацію: більше сховищ, більш розосереджені резервуарні парки, більше альтернативних портів, більше наземних трубопроводів, більше резервного флоту, більше запасів. Плюс більше викривлень, менше гнучкості ринку.
Це означає зростання транзакційних витрат, вищі ціни, нижчий рівень життя глобально. Весь світ буде платити за більш стійку і менш ефективну економіку - якщо не за свою, то за кувейтську чи саудівську.
Плюс, думаю, великий поштовх для зеленого переходу - прийшов звідки не чекали, ггг. Але не все можна замінити зеленою енергетикою, плюс вона потребує величезних інвестицій, зокрема - у балансуючі потужності.
По-третє, баланс військової сили і підходи до стримування ще більше зміщуватимуться в бік атак на інфраструктуру. Більше не є економічно виправданим припускати, що критичні об’єкти можна надійно захистити.
Ну тобто захистити можна, мабуть, але вартість такого захисту перевищуватиме вартість будь якої інфраструктури та приведену вартість грошових потоків від її експлуатації.
Ракетна ППО – просто золота, дешеві та гарантовано надійні рішення поки не підтягнулися – Ізраїль щось там тестує лазери, і має свій Залізний купол, але пропускає і пропускає плюхи.
По-четверте, як похідне від третього, ми приходимо до розподіленого стримування та примусу. Раніше загрожувати глобальним енергопотокам, або гарантувати їх безпеку могли хіба супердержави – треба було мати розвинені повітряні та ракетні сили, потужний флот. Це супер дорого, для цього треба було контролювати істотний шматок світового ВВП, або мати надійний альянс з тими, хто контролює (як країни Затоки із США).
Але зараз ми вже живемо у світі, де значно ширший набір держав, а невдовзі й добре організовані недержавні актори, зможуть загрожувати енергетичній інфраструктурі.
Не обов’язково навіть тотально знищуючи її.
Зараз одразу кілька гравців (і Україна - зокрема) відточують на практиці новий інструмент стратегічного примусу/стримування: не потрібно перемогти противника у "класичній" війні, не потрібно стирати його з планети в ядерний попіл, достатньо зробити комерційну діяльність занадто ризикованою і дорогою.
Схоже, удари по експортній, сировинній та переробній інфраструктурі без "класичних" бойових дій стануть поширеною практикою, практично інструментом дипломатії.
Думаю, імпортозалежні держави відгребуть не менше, ніж загрожені експортери, які будуть намагатися перекласти зростаючі витрати на слабоеластичний попит. І це же тільки енергоносії. По ланцюжку підуть добрива, а далі – продовольство, плюс нафтохімія, яка використовується практично у всьому. Плюс вся логістика, від морської до авіа. Більше волатильності, більше запасів, більше витрат.
Але то все глобальні міркування. А зараз просто дуже приємно дивитися на дим з Приморська. Нам головне, аби напівмертва економіка РФ не дуже ожила на капельницях з дорогих нафти та газу. Дуже вчасний удар.