![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
для мене це чіткий сигнал. Мовознавець вивчив топоніміку і каже, що фактично Скифія була 42-га сатрапія Персії. Точніше "персідскаго міра". Простору перської мови.
Якщо ми будемо гратися в "Травневе - це від слова трава", "Леніно - від Олени", "Артем - це ім'я таке", "Пушкін, що вам зробив Пушкін?" ітд, то колись і нас запишуть в сатрапію Московії.
Уявіть собі що Геродот помер не дописавши томик про Скифію. Крім нього до теми не поверталися ще триста років. Війна скифів з персами просто б забулася. Зате були б доступні перські архіви, в яких коленопреклонений скиф вручає дарунки Дарію.
-----
Юрій Могильний · 24-а перська сатрапія Ахеменідів на території сучасної України?
Гіпотеза професора Костянтина Тищенка, яка досі викликає гарячі дискусії.
У 2013 році в «Українському тижні» вийшла велика стаття видатного українського мовознавця, полілота й топоніміста Костянтина Миколайовича Тищенка під назвою «24-а перська сатрапія в історії України». Професор (1941–2023) на основі мовних, топонімічних та історичних даних дійшов висновку, що значна частина території сучасної України (передусім лісостеп Правобережжя, басейн Дніпра та прилегла зона) у VI–IV ст. до н.е. входила до складу Ахеменідської Перської імперії як її 24-та сатрапія.
Назва цієї сатрапії за староперськими написами Дарія І та наступних царів — Saka paradraya (Сака парадрая) — тобто «Саки заморські» або «Скіфи за морем/за річкою» (мається на увазі Чорне море або Дніпро як кордон).
Головні аргументи Тищенка:
1. Прямі свідчення перських джерел
На рельєфах гробниць Ахеменідів (Дарій І, Ксеркс, Артаксеркс) зображено 24–28 підкорених народів, які несуть данину. Фігура № 24 — саме «сака парадрая» — скіф із характерним одягом і зброєю. Тищенко наголошує: це документує перебування скіфів у складі імперії щонайменше з 486 по 338 рр. до н.е.
2. Топоніміка як «мовний відбиток»
У гідронімах, ойконімах і прізвищах українців професор виявив численні давньоіранські (ахеменідсько-парфянські) сліди.
Приклади:
- Шатравино, Сахравщина, Шатрава ← xšaθra-pati «сатрап, володар області»
- Передеріївка, Передерієве ← para-draya «за морем/за річкою»
- Сколотенко, Сколодчук ← самоназва скіфів skolota (за Геродотом)
- Інші іранізми в мові: дбати, тривати, ошатний, раріг, катувати — пов’язані з зороастризмом і перською культурою.
3. Геродот і скіфи-орачі
Геродот описує «скіфів-землеробів» (скіфів-орачів) саме в тій зоні, де Тищенко локалізує сатрапію — лісостепове Правобережжя. Це не кочовики, а осіле населення, яке могло сплачувати данину зерном, худобою тощо.
Більшість археологів і істориків скептично ставляться до ідеї повного включення Скіфії в імперію Ахеменідів. Похід Дарія (бл. 513 р. до н.е.) за Геродотом закінчився невдачею, а прямих матеріальних доказів (перські написи, монети, поховання сатрапів) на території України майже немає. Тищенко відповідає: мовні та топонімічні сліди — це «найдовговічніший» доказ, який пережив тисячоліття.
Ця концепція — частина ширшої картини 42 епох мовних контактів українців, яку Тищенко розробляв усе життя.
Вона показує, наскільки глибоко іранський (скіфо-сармато-перський) шар вплетений в нашу мову, прізвища й назви місцевостей.
Чи була Україна частиною Перської імперії 2500 років тому? Тищенко переконаний — так, принаймні частково й у формі периферійної сатрапії. Це не «перси в вишиванках», а складна історія контактів, данини й культурного обміну.
для мене це чіткий сигнал. Мовознавець вивчив топоніміку і каже, що фактично Скифія була 42-га сатрапія Персії. Точніше "персідскаго міра". Простору перської мови.
Якщо ми будемо гратися в "Травневе - це від слова трава", "Леніно - від Олени", "Артем - це ім'я таке", "Пушкін, що вам зробив Пушкін?" ітд, то колись і нас запишуть в сатрапію Московії.
Уявіть собі що Геродот помер не дописавши томик про Скифію. Крім нього до теми не поверталися ще триста років. Війна скифів з персами просто б забулася. Зате були б доступні перські архіви, в яких коленопреклонений скиф вручає дарунки Дарію.
-----
Юрій Могильний · 24-а перська сатрапія Ахеменідів на території сучасної України?
Гіпотеза професора Костянтина Тищенка, яка досі викликає гарячі дискусії.
У 2013 році в «Українському тижні» вийшла велика стаття видатного українського мовознавця, полілота й топоніміста Костянтина Миколайовича Тищенка під назвою «24-а перська сатрапія в історії України». Професор (1941–2023) на основі мовних, топонімічних та історичних даних дійшов висновку, що значна частина території сучасної України (передусім лісостеп Правобережжя, басейн Дніпра та прилегла зона) у VI–IV ст. до н.е. входила до складу Ахеменідської Перської імперії як її 24-та сатрапія.
Назва цієї сатрапії за староперськими написами Дарія І та наступних царів — Saka paradraya (Сака парадрая) — тобто «Саки заморські» або «Скіфи за морем/за річкою» (мається на увазі Чорне море або Дніпро як кордон).
Головні аргументи Тищенка:
1. Прямі свідчення перських джерел
На рельєфах гробниць Ахеменідів (Дарій І, Ксеркс, Артаксеркс) зображено 24–28 підкорених народів, які несуть данину. Фігура № 24 — саме «сака парадрая» — скіф із характерним одягом і зброєю. Тищенко наголошує: це документує перебування скіфів у складі імперії щонайменше з 486 по 338 рр. до н.е.
2. Топоніміка як «мовний відбиток»
У гідронімах, ойконімах і прізвищах українців професор виявив численні давньоіранські (ахеменідсько-парфянські) сліди.
Приклади:
- Шатравино, Сахравщина, Шатрава ← xšaθra-pati «сатрап, володар області»
- Передеріївка, Передерієве ← para-draya «за морем/за річкою»
- Сколотенко, Сколодчук ← самоназва скіфів skolota (за Геродотом)
- Інші іранізми в мові: дбати, тривати, ошатний, раріг, катувати — пов’язані з зороастризмом і перською культурою.
3. Геродот і скіфи-орачі
Геродот описує «скіфів-землеробів» (скіфів-орачів) саме в тій зоні, де Тищенко локалізує сатрапію — лісостепове Правобережжя. Це не кочовики, а осіле населення, яке могло сплачувати данину зерном, худобою тощо.
Більшість археологів і істориків скептично ставляться до ідеї повного включення Скіфії в імперію Ахеменідів. Похід Дарія (бл. 513 р. до н.е.) за Геродотом закінчився невдачею, а прямих матеріальних доказів (перські написи, монети, поховання сатрапів) на території України майже немає. Тищенко відповідає: мовні та топонімічні сліди — це «найдовговічніший» доказ, який пережив тисячоліття.
Ця концепція — частина ширшої картини 42 епох мовних контактів українців, яку Тищенко розробляв усе життя.
Вона показує, наскільки глибоко іранський (скіфо-сармато-перський) шар вплетений в нашу мову, прізвища й назви місцевостей.
Чи була Україна частиною Перської імперії 2500 років тому? Тищенко переконаний — так, принаймні частково й у формі периферійної сатрапії. Це не «перси в вишиванках», а складна історія контактів, данини й культурного обміну.