![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIgor Baryshev · І знову про трампа
Багато хто намагається зрозуміти цього діяча, і більшість з тих багато хто так і не можуть зрозуміти. Надто нелогічна поведінка, яка погано кореспондується з ще більшою нелогічною риторикою, якщо той словесний потік так можна назвати.
Але ж повинна бути якась логічна мотивація до саме такого набору вчинків та саме такого словесного потоку, які є, тим більше, що цей діяч ніколи, навіть у дрібницях, не розкриває своїх справжніх намірів. Останнє, до речі - властивість шахраїв та недобросовісних підприємців, стійку репутацію якого трамп і має.
Це дуже жадібна особа, як, і вся його сімейка, надамбіціозна, яка не може не мати якоїсь надзадачі, якогось досягнення, що зробить його та сммейку номером один на цілій планеті.
Особисто я для себе визначив, чого насправді хоче трамп, і що насправді ним рухає, як дуже просту річ: накласти лапи, а краще - повністю прибрати до цих лап усі ліквідні ресурси на цій планеті. І мати з того суперзиск, коли вся решта людства змушена буде прямо чи непрямо залежати від нього та сімейки та платити, платити, платити. Всі гроші світу. Ну, майже) Все решта - вторинне стосовно цього головного.
Принаймні, ця здогадка, як на мене, схожа на реалістичну.
Як вам така версія?
=====
Igor Semyvolos
Я люблю шукати «слабкі сигнали» - ледь помітні зміни в риториці чи сприйнятті, які свідчать про народження нових стратегічних трендів. Один із таких сигналів прийшов не з Вашингтона чи Брюсселя, а з простору X (Twitter), від незалежного аналітика зі Шрі-Ланки Шанаки Перери (Shanaka Perera).
На тлі академічних текстів пост Перери може здатися незначним, але його credential (мандат на експертність) унікальний. Шрі-ланкієць, що живе між Коломбо та Мельбурном, Перера - людина, яка особисто пережила державний крах 2022 року в Шрі-Ланці: дефолт, паливні черги та відключення електрики.
Він бачив, як держава розвалюється зсередини. Це дає йому оптику, якої позбавлені західні think tanks: він пише як людина, що знає ціну виживання, коли система руйнується. Україна в його баченні - це ідеальна ілюстрація його власної книги про відновлення: маленька держава, яка через кризу набуває унікального капіталу і конвертує його в суверенітет.
Аналізуючи українську допомогу країнам Перської затоки, Перера формулює тези, які ламають звичні шаблони:
Знання як актив: Унікальний бойовий досвід - це стратегічний актив, що конвертується в суверенітет поза традиційними каналами влади.
Монополія на компетентність: Україна збудувала монополію на операційну майстерність, яку неможливо купити за гроші - лише передати через прямий людський контакт.
Автономія від Вашингтона: Транзакція «Київ–Затока» відбувається всупереч публічній позиції США, а не завдяки їй. Це гра дорослих, суверенних гравців.
Структурний зв'язок: Ланцюг «Іран–Росія–Shahed–Україна–Затока» є структурним і логічним, а не випадковим збігом обставин.
Чому це «слабкий сигнал»?
Видання Dronelife чи Globe and Mail також фіксують цей факт: реальна, перевірена експертиза щодо дронів існує лише в Україні. Але вони описують це як оборонно-технологічний тренд.
Перера - єдиний, хто бачить тут геополітичний рівень. Більшість голосів Глобального Півдня досі дивляться на війну в Україні крізь призму «Захід проти решти», де Україна - лише проєкт Заходу. Перера робить принциповий розрив із цією логікою. Він бачить Україну як незалежного гравця, що будує власний суверенітет і допомагає іншим будувати їхній.
Сигнал стає значущим через два фактори:
Синхронна конвергенція: Fortune, NBC News, Breaking Defense та Al Jazeera одночасно зафіксували факти допомоги Україні країнам Затоки. Але лише Перера синтезував ці факти в політичну тезу про суверенітет.
Сам Зеленський артикулював цю логіку: «Ми допомагаємо захищатися тим, хто допомагає нам». Це не гуманітаризм - це жорстка, транзакційна дипломатія суверенної держави.
Те, що цю тезу першим чітко сформулював шрі-ланкієць із досвідом колапсу, а не вашингтонський аналітик, - саме по собі є частиною нового тренду. Світ починає бачити Україну не як жертву, що потребує захисту, а як джерело унікальних компетенцій, необхідних для виживання у ХХІ столітті.
Багато хто намагається зрозуміти цього діяча, і більшість з тих багато хто так і не можуть зрозуміти. Надто нелогічна поведінка, яка погано кореспондується з ще більшою нелогічною риторикою, якщо той словесний потік так можна назвати.
Але ж повинна бути якась логічна мотивація до саме такого набору вчинків та саме такого словесного потоку, які є, тим більше, що цей діяч ніколи, навіть у дрібницях, не розкриває своїх справжніх намірів. Останнє, до речі - властивість шахраїв та недобросовісних підприємців, стійку репутацію якого трамп і має.
Це дуже жадібна особа, як, і вся його сімейка, надамбіціозна, яка не може не мати якоїсь надзадачі, якогось досягнення, що зробить його та сммейку номером один на цілій планеті.
Особисто я для себе визначив, чого насправді хоче трамп, і що насправді ним рухає, як дуже просту річ: накласти лапи, а краще - повністю прибрати до цих лап усі ліквідні ресурси на цій планеті. І мати з того суперзиск, коли вся решта людства змушена буде прямо чи непрямо залежати від нього та сімейки та платити, платити, платити. Всі гроші світу. Ну, майже) Все решта - вторинне стосовно цього головного.
Принаймні, ця здогадка, як на мене, схожа на реалістичну.
Як вам така версія?
=====
Igor Semyvolos
Я люблю шукати «слабкі сигнали» - ледь помітні зміни в риториці чи сприйнятті, які свідчать про народження нових стратегічних трендів. Один із таких сигналів прийшов не з Вашингтона чи Брюсселя, а з простору X (Twitter), від незалежного аналітика зі Шрі-Ланки Шанаки Перери (Shanaka Perera).
На тлі академічних текстів пост Перери може здатися незначним, але його credential (мандат на експертність) унікальний. Шрі-ланкієць, що живе між Коломбо та Мельбурном, Перера - людина, яка особисто пережила державний крах 2022 року в Шрі-Ланці: дефолт, паливні черги та відключення електрики.
Він бачив, як держава розвалюється зсередини. Це дає йому оптику, якої позбавлені західні think tanks: він пише як людина, що знає ціну виживання, коли система руйнується. Україна в його баченні - це ідеальна ілюстрація його власної книги про відновлення: маленька держава, яка через кризу набуває унікального капіталу і конвертує його в суверенітет.
Аналізуючи українську допомогу країнам Перської затоки, Перера формулює тези, які ламають звичні шаблони:
Знання як актив: Унікальний бойовий досвід - це стратегічний актив, що конвертується в суверенітет поза традиційними каналами влади.
Монополія на компетентність: Україна збудувала монополію на операційну майстерність, яку неможливо купити за гроші - лише передати через прямий людський контакт.
Автономія від Вашингтона: Транзакція «Київ–Затока» відбувається всупереч публічній позиції США, а не завдяки їй. Це гра дорослих, суверенних гравців.
Структурний зв'язок: Ланцюг «Іран–Росія–Shahed–Україна–Затока» є структурним і логічним, а не випадковим збігом обставин.
Чому це «слабкий сигнал»?
Видання Dronelife чи Globe and Mail також фіксують цей факт: реальна, перевірена експертиза щодо дронів існує лише в Україні. Але вони описують це як оборонно-технологічний тренд.
Перера - єдиний, хто бачить тут геополітичний рівень. Більшість голосів Глобального Півдня досі дивляться на війну в Україні крізь призму «Захід проти решти», де Україна - лише проєкт Заходу. Перера робить принциповий розрив із цією логікою. Він бачить Україну як незалежного гравця, що будує власний суверенітет і допомагає іншим будувати їхній.
Сигнал стає значущим через два фактори:
Синхронна конвергенція: Fortune, NBC News, Breaking Defense та Al Jazeera одночасно зафіксували факти допомоги Україні країнам Затоки. Але лише Перера синтезував ці факти в політичну тезу про суверенітет.
Сам Зеленський артикулював цю логіку: «Ми допомагаємо захищатися тим, хто допомагає нам». Це не гуманітаризм - це жорстка, транзакційна дипломатія суверенної держави.
Те, що цю тезу першим чітко сформулював шрі-ланкієць із досвідом колапсу, а не вашингтонський аналітик, - саме по собі є частиною нового тренду. Світ починає бачити Україну не як жертву, що потребує захисту, а як джерело унікальних компетенцій, необхідних для виживання у ХХІ столітті.