зовнішня політика імперії стала метою, а внутрішня - задачею

[don_katalan]

Алі Татар-заде
в історика візантийської імперії зустрів цікаву думку, яка між іншим зовсім неочевідна.
Він пише що з певного періоду (конкретно Юстиніана) зовнішня політика імперії стала метою, а внутрішня - задачею,
тобто внутрішня політика імперії підпорядкована зовншіній.
Далі приклади вже від мене самого.
Римляни коли були ще республіка, хоча вже і явно імперського типу, вирішували в сенатах та на плебисцитах, чи слід загарбувати наступну таку-то країну, - виходячи з власних внутрішніх міркувань.
Це могло бути щось узагальнене з претензією на об'єктивність (типу, буде більше зерна чи ціни на худобу злетять а мені того і треба) або відверто сиюминутне (пошлемо туди молодого Сімпліція, нехай він там обісреться або загине)
і кілька партій всередині могли вотувати мир чи війну з певним сусідом виходячи з тих дрібних (але як їм вважалося, "далекоглядних") інтересів.
Банально, римлянин питав себе - а це посилить Марія чи Суллу (а він же за когось з них) або навіть - а мій син звідти привезе золото і накидку претора чи відрубану ногу.
Византийці Юстиніана утворили таку сутність, де навіть питання не стоїть, чи загарбувати вандалів в Африці, готів в Італії, персів в Сирії - лише, що всередині країни слід зробити, щоби досягти цього.
=====
Tin-tina Antonina
Чергова особа, в істинно угорському походженні я засумнівалася, це найвідоміший угорський композитор Ференц Ліст. Той бодай народився на території Угорщини (його батько був головним вівчарем князя Естергазі). Але угорською мовою володів слабко і сам себе називав не Ференцом, а Францом. Як я зрозуміла, німецькомовний?
Схоже, угорську націю вигадав австро-угорський генштаб