![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Boiko
Друзі, нагадую, що на сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів» опублікована моя стаття про унікальну аферу, яку провернув колишній радник Авакова Касьянов.
https://volodymyrboyko.wordpress.com/2025/11/19/kasianov/ (в Україні заблоковано, доступ лише з ВПН)
Попри щоденні розповіді фейсбук-майора Касьянова про бойові подвиги, насправді на фронті він ніколи не був, а свої фотографії «з передової» зробив на полігоні під Житомиром. Донедавна Касьянов рахувався на військовій службі фіктивно, проживав удома в Києві, воював виключно у фейсбуці й займався лише розкраданням військового бюджету через рахунки ТОВ «Бюро рекламних технологій», де він є засновником, а його дружина – директором.
У перші місяці повномасштабного вторгнення Касьянов разом з двома синами переховувався від мобілізації (молодший син досі ховається від ТЦК), але за кілька місяців по тому прилаштувався разом зі старшим сином у ГУР, де організував феноменальну за своїм нахабством схему розкрадання бюджетних коштів. Старший син Касьянова приганяв у «Бюро рекламних технологій» мобілізованих солдатів, які ліпили з фанери та пенопласту моделі літачків, дружина Касьянова продавала ці іграшкові літачки під виглядом «бойових дронів» у Держспецзв’язок, Держспецзв’язок передавав їх у ГУР, а Касьянов, який разом з сином рахувався на службі в ГУР, списував ці, з дозволу сказати, дрони на підставі рапортів свого сина про їхню неймовірну ефективність.
Коли керівництво ГУР виявило цю аферу, Касьянова та його сина від тюрми врятував Залужний, який на прохання улюблених активісток Берлінської та Марушевської перевів Касьянова з ГУР у 190 навчальний центр біля Житомира. Але й там Касьянов «прослужив» недовго, після чого разом з чадами й домочадцями подався в Державну прикордонну службу, де продовжував набивати кишені на поставках «дронів», які з гівна та палок виготовляли мобілізовані солдати на підприємстві, що очолює дружина Касьянова. А з тим, щоби солдатам було веселіше працювати, Касьянов ще й обклав їх поборами – за кожне порушення трудової дисципліни треба було заплатити штраф у розмірі 10 тис. грн на рахунок благодійного фонду, відкритого Касьяновим.
Усього в такий спосіб Касьянов поцупив з державного бюджету 203 мільйони грн.
Зараз фейсбук-майора та його сина взяли за філейні місця, у кримінальному провадженні вилучені фінансові документи ТОВ «Бюро рекламних технологій» і призначена судово-економічна експертиза з метою встановлення розміру шкоди, завданої родиною Касьянових державному бюджету. Заодно перевіряються контрагенти – як виявилось, фанеру, пенопласт і двигуни від бенозпил дружина Касьянова придбавала у фіктивних фірм за завищеними цінами з метою «накрутити» собівартість.
Коротше кажучи – читайте та насолоджуйтесь.
===== Повний текст статті:
У зв’язку з розслідуванням кримінального провадження стосовно фейсбук-майора Касьянова, який примудрився разом з дружиною та старшим сином вкрасти в бюджету понад 100 млн. грн, хочу нагадати, що Юрій Володимирович Касьянов – це колишній радник міністра внутрішніх справ Авакова. І в команді Арсена Борисовича Касьянов аж ніяк не виглядав «білою вороною» на тлі засудженого за хабарництво Іллі Киви, засудженого за розбій Євгена Дейдея, найвідомішого українського афериста Кості Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко) чи народного експерта з усіх питань Юрія Бутусова.
Юрій Касьянов, якого зараз взяли за філейні місця слідчі Державного бюро розслідувань, верещить, що він, начебто, є «бойовим офіцером» і перебуває на війні з квітня 2014 року. Насправді на фронті Касьянов був раз у житті – один день у квітні 2014 року. Було так: після вторгнення банди Гіркіна в Слов’янськ Касьянов разом з колишнім російським журналістом, а нині – актором при СБУ, Аркадієм Бабченком приїхав у Краматорськ сфотографуватись з нацгвардійцями на горі Карачун. Ці фотографії Бабченко виклав у фейсбуці, зазначивши геолокацію, після чого негайно почались прильоти.
Того ж дня Касьянов і Бабченко були впіймані нацгвардійцями та посаджені в каналізаційний колодязь, а потім підсрачниками вигнані з Карачуна. Касьянов голий (бо весь його одяг був просотаний вмістом каналізаційної ями) бігав по Карачуну та благав дати йому якісь штани, бо не мав у чому повернутись додому. На цьому війна для Касьянова завершилась і він подався до Авакова щось там радити.
Завдяки прихильності пана міністра Касьянов влаштував двох своїх синів – старшого Максима й молодшого Олексія – фіктивно проходити строкову службу в Нацгвардії. Вся їхня служба звелась до того, що вони вкрали у своїй військовій частині автомобіль «Форд рейнджер» і на тому завершили віддавати борг Батьківщині.
Закінчивши в 1991 році військове вчилище в Києві, лейтенант Касьянов ще до розпаду Радянського Союзу поїхав служити в Білорусь, де отримав білоруське громадянство (як і його два сини, Максим і Олексій, народжені в Білорусі) і дослужився до капітана. Але в 2001 році повернувся до Києва. Тому хоч Касьянов і був офіцером запасу білоруської армії, після отримання українського громадянства він став на військовий облік в Святошинському райвійськкоматі м.Києва. А, відтак, з початком повномасштабного вторгнення капітан запасу Касьянов зобов’язаний був негайно з’явитись у ТЦК для отримання мобілізаційного розпорядження.
Але Касьянов здриснув і разом з двома синами тривалий час переховувався від мобілізації (молодший син, Олексій, ховається від ТЦК досі).
Однак після того, як в Касьянова закінчились гроші, бо його головний годувальник, ТОВ «Бюро рекламних технологій» (код ЄДРПОУ 37164187), засновником якого є сам Касьянов, а директором – його дружина Вілена Євгенівна, не мало замовлень через початок великої війни, Касьянов, користуючись знайомством з радником Офісу Президента України Олексієм Арестовичем, вирішив зайнятись бізнесом під дахом Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Цьому сприяла та обставина, що знайомий авіамоделіст на ім’я Богдан (прізвище називати не буду, оскільки зараз Богдан служить у ГУР МОУ і розробляє ті самі безпілотники, які ледь не щоночі б’ють по російських заводах і нафтобазах) розповів Касьянову, як зі шматка фанери, пінопласту, поліетиленової каністри та двигуна від бензопили зробити модель літака, що зможе пролетіти до тисячі кілометрів (залежно від місткості каністри з бензином) з вантажем 1,5-2,5 кг (залежно від відстані).
У голові тоді ще фейсбук-капітана миттєво склався бізнес-план: оформитись фіктивно на військову службу в ГУР МОУ, організувати виробництво таких дронів на своїй фірмі «Бюро рекламних технологій», як безплатну робочу силу використовувати мобілізованих солдатів, а виготовлені безпілотники продавати своїй же ж військовій частині. План був швидко реалізований, у зв’язку з чим співробітники воєнної розвідки зараз ходять на допити.
Упродовж 2022-2023 року мобілізовані солдати, які рахувались на службі в ГУР МОУ і яких на фірму матері приганяв старший син Касьянова, виготовляли дрони з гівна та палок в ангарі поруч з крамницею «Аграмат» по вулиці Академіка Булаховського, 4 у м.Києві. Виготовлені фанерні літачки солдати відкрито тягали через дорогу на склад Держспецзв’язку, там дрони оприбутковували для ГУР МОУ, на рахунок ТОВ «Бюро рекламних технологій» Держспецзв’язок переказував гроші, потім солдати відкрито переносили дрони по вулиці назад у ангар, після чого син Касьянова виїжджав у Чернігівську область і запускав невідомо куди партію БпЛА. При цьому запускав 10 дронів, а списував 12, а дружина Касьянова потім 2 списаних дрони продавала Держспецзв’язку повторно.
Таким чином за фанерно-пенопластові літачки, які навіть теоретично не могли завдати ніякої шкоди противнику (1,5 кг – це не вибухівка, а петарда), у 2023 році на рахунок ТОВ «Бюро рекламних технологій» надійшло 75 млн грн бюджетних коштів. Одного разу – у травні 2023 року – два таких літачки випадково долетіли до Москви й навіть пошкрябали фарбу на куполі Кремлівського палацу. Це трапилось у перший і останній раз, оскільки після того випадку в Москві встановили на дахах висотних будинків системи радіо-електронної боротьби й примітивні безпілотники просто падали, не долетівши до білокам’яної. Бо дрони, які руками мобілізованих солдатів виготовляло ТОВ «Бюро рекламних технологій», треба було суттєво вдосконалювати, а робити це не було кому – рабська праця неефективна, а сам Касьянов на авіації розуміється приблизно так же ж, як ота легендарна свиня на апельсинах.
Усі вимоги керівництва ГУР МОУ показати бодай якісь результати ні до чого не призводили – сам Касьянов на авіамоделях не розуміється, а ніхто з фахівців працювати з ним не хоче. А тут ще влітку 2023 року трапився «прильот» по магазину «Агромат» – «шахеди» цілились в ангар, де солдати примусово й безплатно працювали на дружину Касьянова, але поцілили в сусідній будинок.
Окрім того, підлеглі Касьянова засипали керівництво ГУР МОУ скаргами – на виняткове хамство Касьянова й, особливо, його сина, які мобілізованих солдатів не вважали за людей і примушували обслуговувати всю родину Касьянових – не тільки безплатно працювати на приватній фірмі, але навіть за свій рахунок ремонтувати приватні автомобілі.
Урешті-решт, попри крики Касьянова, що він таке напише про начальника ГУР МОУ Кирила Буданова на Фейсбуці, що світ здригнеться, підрозділ, де рахувався старший син фейсбук-капітана, був ліквідований, а весь цей, як його називає Касьянов, «бойовий підрозділ» – направлений на виконання бойових завдань. Але на фронт Касьянов не хотів – тим більше, що він на той час вже вигідно прилаштував отримані з бюджету 75 млн грн: намутив землю в Макарівському районі Київської області й побудував там новий цех ТОВ «Бюро рекламних технологій».
Вихід з непростої ситуації фейсбук-капітан знайшов завдяки улюбленим активісткам тодішнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, у кабінет якого Касьянова завели дві подружки: Марія Берлінська та Юлія Марушевська. Касьянов розповів Залужному про свою тяжку долю та про те, яким лайном виявився начальник ГУР МОУ Кирило Буданов. Доктор філософії в галузі пенітенціарного права, який люто ненавидить Буданова, справедливо вважаючи його конкурентом на майбутніх президентських виборах, ледь не розцілував Касьянова за такі слова й наказав негайно оформити документи на підпис міністру оборони для переведення фейсбук-капітана разом із сином з ГУР МОУ до 190-го навчального центру ЗСУ, що в селищі Гуйва неподалік Житомира.
Але й тут Касьянова довго терпіти не стали. Бо, по-перше, значна частина людей, які обслуговувала родину Касьянових у ГУР МОУ, відмовились переводитись разом з ним до 190-го навчального центру попри обіцянки спокійного тилового життя. Так, наприклад, з трьох колишніх прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які після мобілізації прибились до Касьянова, щоби не потрапити на фронт, у ГУР МОУ залишились колишній начальник четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів держави в суді САП Роман Ярославович Симків та його колишній підлеглий Андрій Вікторович Перов. Разом з Касьянов до ЗСУ перейшов лише колишній прокурор Олексій Ігорович Скибенко (саме він допомагав Касьянову заволодіти земельною ділянкою в Макарівському районі Київської області для спорудження цеху), але й Скибенко не зміг довго терпіти витівки касьянівського сина та перевівся до іншого місця служби.
А, головне, начальник 190-го навчального центру Новіков вимагав показати бодай якісь результати, але фанерно-пінопластові літачки, зібрані по чужих кресленнях, до бойового застосування були непридатні за визначенням. Тож Касьянов знову став шукати, куди б перевестись разом з сином. Урешті-решт, Касьянов потрапив на прийом до голови Держприкордонної служби України Сергія Дейнеки, якому довго дув у вуха, розповідаючи, як він своїми літачками спалить Москву, а Дейнека за це отримає звання Героя України.
Головний прикордонник не зразу зрозумів, що перед ним аферист. Тому попервах генерал-лейтенант Дейнеко, який дуже хотів отримати звання Героя, організував колосальне фінансування для ТОВ «Бюро рекламних технологій»: у 2024 році дружина Касьянова отримала з бюджету 58,2 млн грн, а в І кварталі 2025 року – 67,7 млн грн.
Окрім того, Касьянов з капітана був незаконно перетворений на майора й фіктивно призначений начальником відділення аналітичного забезпечення та радіоелектронної розвідки штабу 10 мобільного прикордонного загону (військова частина 1496). Втім, обов’язки за посадою фейсбук-майор не виконував жодного дня й на службі взагалі не з’являвся, оскільки займався виключно сімейним бізнесом.
На догоду фейсбук-майору у 10-му мобільному прикордонному загоні був створений відділ ударних безпілотних авіаційних комплексів «Дозор-Київ 8» численністю біля 100 осіб, начальником відділу був призначений, фактично, прийомний син Касьянова – старший лейтенант Васильєв Валерій Олексійович, командиром відділення став старший лейтенант Касьянов Максим Юрійович. Сам фейсбук-майор до цього підрозділу формально не мав жодного відношення – спільна служба батька й сина категорично заборонена через очевидні корупційні ризики. Більш того, військовослужбовці, починаючи з майора, є суб’єктами антикорупційного моніторингу з боку НАЗК і повинні не тільки подавати декларації, але й повідомляти командуванню про можливий конфлікт інтересів – наприклад, у випадку, якщо їм доводиться мати справу з дронами, які виготовляє та продає їхній військовій частині засноване ними підприємство.
Генерал-лейтенант Сергій Дейнеко
Одначе хто буде заглядати в антикорупційне законодавство, коли йдеться про те, що голова Держприкордонної служби ось-ось спалить Москву й стане Героєм України?
Але якщо корові давати шоколад – какао все однаково не видоїш. Тож єдиним результатом діяльності «підрозділу Касьянова» стало багатомільйонне розкрадання коштів державного бюджету. Окрім того, особовий склад відділу ударних безпілотних авіаційних комплексів систематично скаржився на те, що солдатів примушують безплатно працювати в цеху ТОВ «Бюро рекламних технологій», де взагалі не було жодного цивільного працівника.
Дрони, які продавала дружина Касьянова, збирали виключно мобілізовані, яких приганяв на роботу Касьянов-молодший. У основному цеху в Макарівському районі постійно працювали 22 солдати й ще десяток військовослужбовців – у основному офісі фірми за адресою: м.Київ, вул. Олега Мудрака, 13.
Обов’язки начальника цеху виконував заступник начальника відділення – начальник 3 групи відділення безпілотних ударних авіаційних комплексів сержант Сербін Михайло Михайлович. Мало того, що солдатам за роботу не платили ані копійки (йдеться саме про солдатів – Сербін та інші довірені особи отримували матеріальне заохочення «у конвертах»), син Касьянова ще й обклав підлеглих поборами – наприклад, за порушення трудової дисципліни солдат мав заплатити на рахунок Благодійного фонду «В-52» (код ЄРДПОУ 45217772), що належить родині Касьянових, 10 тис. грн. І це при тому, що грошове забезпечення солдата – 23 тис. грн на місяць.
Окрема історія – це колосальні фінансові зловживання. Собівартість літачків, які за допомогою дармової робочої сили виготовляло ТОВ «Бюро рекламних технологій», складала 2100 доларів США. Дружина Касьянова, зі слів самого Касьянова, продавала військовим ці літачки, зліплені з гівна та палок, по 6000 доларів США. А максимальна дозволена рентабельність – 25%. Тому щоби накрутити собівартість, ТОВ «Бюро рекламних технологій» оприбутковувало матеріали та деталі для дронів, які придбавались на «Аліекспресі» від імені фізичних осіб, від фіктивних фірм за завищеними цінами.
Урешті-решт, у квітні 2025 року Дейнеко, зрозумівши, що йому доведеться відповідати за розкрадання коштів державного бюджету, зробив Касьянову пропозицію, від якої той не зміг відмовитись – або фейсбук-майор їде зі своїм сином на фронт, або приносить відношення про переведення в інше військове формування.
Ні про який фронт, звісно, мови бути не могло – батько й син Касьянови далі Чернігова нікуди з Києва під час війни не виїжджали. Хіба, у Житомир (що не завадило Касьянову намалювати собі й сину посвідчення учасника бойових дій). А для того, щоби волелюбний український народ повірив у розповіді про «бойовий підрозділ» Касьянова, цей аферист, який ніколи ані дня не був на фронті, наробив на полігоні під Житомиром фотографій, вирядившись у військову форму й взявши в руки зброю, позичену для фотосесії.
Рембо та й годі. Цікаво, чи повернув Касьянов зброю, яку позичив для фотосесії?
Тому впродовж 5 місяців, до кінця вересня 2025 року, Касьянов бігав по всіх знайомих – від Марії Берлінської до народної обраниці Мар’яни Безуглої – благаючи допомогти йому знайти ідіотів, які б погодились прийняти фейсбук-майора та його старшого сина на фіктивну службу й купляти у ТОВ «Бюро рекламних технологій» нікому не потрібні фанерно-пінопластові авіамоделі. Але таких людей не знайшлось.
Натомість Управління внутрішньої та власної безпеки Держприкордонної служби провело службове розслідування, на підставі матеріалів якого було зареєстроване кримінальне провадження.
Про інтелектуальний рівень Касьянова свідчить та обставина, що він не лише систематично розповідає на своїй фейсбук-сторінці про комерційну діяльність ТОВ «Бюро рекламних технологій» (про яку Касьянов навіть заїкатись не має права, доки перебуває на вйськовій службі), але ще й виклав на Ютубі розповідь дружини, яка проводить екскурсію по цеху свого підприємства й обурються тим, що керівництво Державної прикордонної служби заборонило сину Касьянова приганяти на роботу в цех підлеглих солдатів. Вілена Євгенівна лише забула додати, що вся ця краса побудована на бюджетні гроші, які родина Касьянових шахрайських шляхом видурила в Держспецзв’язку в 2023 році. Думаю, що з такими розумовими здібностіями фейсбук-майор недовго перебуватиме на волі.
Зрозуміло, що і фейсбук-майор, і його син, і його дружина, і старший лейтенант Васильєв, і сержант Сербін досить скоро опиняться в цікавому процесуальному статусі. Це станеться, як тільки буде завершена судово-економічна експертиза, призначена в цьому кримінальному провадженні. Але виникає цілком природне запитання: а що, Дейнеко вже став неосудним? Хіба не він має в першу чергу відповідати за розкрадання коштів державного бюджету в сумі понад 100 млн грн? Хіба це не він приймав рішення про переказ грошей аферистам?
Думаю, було б правильним, якби фейсбук-майор і генерал-лейтенант Дейнеко підвищували рівень своєї правосвідомості в сусідніх камерах Лук’янівського СІЗО. Їм є про що перестукуватись через стіну.
Втім, навіть перспектива притягнення до кримінальної відповідальності не примусила військовослужбовця, призваного за мобілізацією, Касьянова приступити до виконання своїх службових обов’язків. Юрій Володимирович продовжує проводити час у нетрях Фейсбуку, де навіть порівняв себе із солдатом Шевченком: мовляв солдату Шевченку царський режим забороняв лише малювати та писати, а фейсбук-майору сатрапи Зеленського не дозволяють торгувати дронами, виготовленими з гівна та палок мобілізованими солдатами.
Напевно, фейсбук-майор зараз зайняв єдино правильну позицію – зображає з себе божевільного, який не усвідомлює, що саме він верзе у соцмережах. Якщо Касьянову вдасться протриматись у такому режимі ще хоча б пару місяців, слідчий призначить судово-психіатричну експертизу, після якої кримінальне провадження буде закрито через неосудність підозрюваного.
Друзі, нагадую, що на сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів» опублікована моя стаття про унікальну аферу, яку провернув колишній радник Авакова Касьянов.
https://volodymyrboyko.wordpress.com/2025/11/19/kasianov/ (в Україні заблоковано, доступ лише з ВПН)
Попри щоденні розповіді фейсбук-майора Касьянова про бойові подвиги, насправді на фронті він ніколи не був, а свої фотографії «з передової» зробив на полігоні під Житомиром. Донедавна Касьянов рахувався на військовій службі фіктивно, проживав удома в Києві, воював виключно у фейсбуці й займався лише розкраданням військового бюджету через рахунки ТОВ «Бюро рекламних технологій», де він є засновником, а його дружина – директором.
У перші місяці повномасштабного вторгнення Касьянов разом з двома синами переховувався від мобілізації (молодший син досі ховається від ТЦК), але за кілька місяців по тому прилаштувався разом зі старшим сином у ГУР, де організував феноменальну за своїм нахабством схему розкрадання бюджетних коштів. Старший син Касьянова приганяв у «Бюро рекламних технологій» мобілізованих солдатів, які ліпили з фанери та пенопласту моделі літачків, дружина Касьянова продавала ці іграшкові літачки під виглядом «бойових дронів» у Держспецзв’язок, Держспецзв’язок передавав їх у ГУР, а Касьянов, який разом з сином рахувався на службі в ГУР, списував ці, з дозволу сказати, дрони на підставі рапортів свого сина про їхню неймовірну ефективність.
Коли керівництво ГУР виявило цю аферу, Касьянова та його сина від тюрми врятував Залужний, який на прохання улюблених активісток Берлінської та Марушевської перевів Касьянова з ГУР у 190 навчальний центр біля Житомира. Але й там Касьянов «прослужив» недовго, після чого разом з чадами й домочадцями подався в Державну прикордонну службу, де продовжував набивати кишені на поставках «дронів», які з гівна та палок виготовляли мобілізовані солдати на підприємстві, що очолює дружина Касьянова. А з тим, щоби солдатам було веселіше працювати, Касьянов ще й обклав їх поборами – за кожне порушення трудової дисципліни треба було заплатити штраф у розмірі 10 тис. грн на рахунок благодійного фонду, відкритого Касьяновим.
Усього в такий спосіб Касьянов поцупив з державного бюджету 203 мільйони грн.
Зараз фейсбук-майора та його сина взяли за філейні місця, у кримінальному провадженні вилучені фінансові документи ТОВ «Бюро рекламних технологій» і призначена судово-економічна експертиза з метою встановлення розміру шкоди, завданої родиною Касьянових державному бюджету. Заодно перевіряються контрагенти – як виявилось, фанеру, пенопласт і двигуни від бенозпил дружина Касьянова придбавала у фіктивних фірм за завищеними цінами з метою «накрутити» собівартість.
Коротше кажучи – читайте та насолоджуйтесь.
===== Повний текст статті:
У зв’язку з розслідуванням кримінального провадження стосовно фейсбук-майора Касьянова, який примудрився разом з дружиною та старшим сином вкрасти в бюджету понад 100 млн. грн, хочу нагадати, що Юрій Володимирович Касьянов – це колишній радник міністра внутрішніх справ Авакова. І в команді Арсена Борисовича Касьянов аж ніяк не виглядав «білою вороною» на тлі засудженого за хабарництво Іллі Киви, засудженого за розбій Євгена Дейдея, найвідомішого українського афериста Кості Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко) чи народного експерта з усіх питань Юрія Бутусова.
Юрій Касьянов, якого зараз взяли за філейні місця слідчі Державного бюро розслідувань, верещить, що він, начебто, є «бойовим офіцером» і перебуває на війні з квітня 2014 року. Насправді на фронті Касьянов був раз у житті – один день у квітні 2014 року. Було так: після вторгнення банди Гіркіна в Слов’янськ Касьянов разом з колишнім російським журналістом, а нині – актором при СБУ, Аркадієм Бабченком приїхав у Краматорськ сфотографуватись з нацгвардійцями на горі Карачун. Ці фотографії Бабченко виклав у фейсбуці, зазначивши геолокацію, після чого негайно почались прильоти.
Того ж дня Касьянов і Бабченко були впіймані нацгвардійцями та посаджені в каналізаційний колодязь, а потім підсрачниками вигнані з Карачуна. Касьянов голий (бо весь його одяг був просотаний вмістом каналізаційної ями) бігав по Карачуну та благав дати йому якісь штани, бо не мав у чому повернутись додому. На цьому війна для Касьянова завершилась і він подався до Авакова щось там радити.
Завдяки прихильності пана міністра Касьянов влаштував двох своїх синів – старшого Максима й молодшого Олексія – фіктивно проходити строкову службу в Нацгвардії. Вся їхня служба звелась до того, що вони вкрали у своїй військовій частині автомобіль «Форд рейнджер» і на тому завершили віддавати борг Батьківщині.
Закінчивши в 1991 році військове вчилище в Києві, лейтенант Касьянов ще до розпаду Радянського Союзу поїхав служити в Білорусь, де отримав білоруське громадянство (як і його два сини, Максим і Олексій, народжені в Білорусі) і дослужився до капітана. Але в 2001 році повернувся до Києва. Тому хоч Касьянов і був офіцером запасу білоруської армії, після отримання українського громадянства він став на військовий облік в Святошинському райвійськкоматі м.Києва. А, відтак, з початком повномасштабного вторгнення капітан запасу Касьянов зобов’язаний був негайно з’явитись у ТЦК для отримання мобілізаційного розпорядження.
Але Касьянов здриснув і разом з двома синами тривалий час переховувався від мобілізації (молодший син, Олексій, ховається від ТЦК досі).
Однак після того, як в Касьянова закінчились гроші, бо його головний годувальник, ТОВ «Бюро рекламних технологій» (код ЄДРПОУ 37164187), засновником якого є сам Касьянов, а директором – його дружина Вілена Євгенівна, не мало замовлень через початок великої війни, Касьянов, користуючись знайомством з радником Офісу Президента України Олексієм Арестовичем, вирішив зайнятись бізнесом під дахом Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Цьому сприяла та обставина, що знайомий авіамоделіст на ім’я Богдан (прізвище називати не буду, оскільки зараз Богдан служить у ГУР МОУ і розробляє ті самі безпілотники, які ледь не щоночі б’ють по російських заводах і нафтобазах) розповів Касьянову, як зі шматка фанери, пінопласту, поліетиленової каністри та двигуна від бензопили зробити модель літака, що зможе пролетіти до тисячі кілометрів (залежно від місткості каністри з бензином) з вантажем 1,5-2,5 кг (залежно від відстані).
У голові тоді ще фейсбук-капітана миттєво склався бізнес-план: оформитись фіктивно на військову службу в ГУР МОУ, організувати виробництво таких дронів на своїй фірмі «Бюро рекламних технологій», як безплатну робочу силу використовувати мобілізованих солдатів, а виготовлені безпілотники продавати своїй же ж військовій частині. План був швидко реалізований, у зв’язку з чим співробітники воєнної розвідки зараз ходять на допити.
Упродовж 2022-2023 року мобілізовані солдати, які рахувались на службі в ГУР МОУ і яких на фірму матері приганяв старший син Касьянова, виготовляли дрони з гівна та палок в ангарі поруч з крамницею «Аграмат» по вулиці Академіка Булаховського, 4 у м.Києві. Виготовлені фанерні літачки солдати відкрито тягали через дорогу на склад Держспецзв’язку, там дрони оприбутковували для ГУР МОУ, на рахунок ТОВ «Бюро рекламних технологій» Держспецзв’язок переказував гроші, потім солдати відкрито переносили дрони по вулиці назад у ангар, після чого син Касьянова виїжджав у Чернігівську область і запускав невідомо куди партію БпЛА. При цьому запускав 10 дронів, а списував 12, а дружина Касьянова потім 2 списаних дрони продавала Держспецзв’язку повторно.
Таким чином за фанерно-пенопластові літачки, які навіть теоретично не могли завдати ніякої шкоди противнику (1,5 кг – це не вибухівка, а петарда), у 2023 році на рахунок ТОВ «Бюро рекламних технологій» надійшло 75 млн грн бюджетних коштів. Одного разу – у травні 2023 року – два таких літачки випадково долетіли до Москви й навіть пошкрябали фарбу на куполі Кремлівського палацу. Це трапилось у перший і останній раз, оскільки після того випадку в Москві встановили на дахах висотних будинків системи радіо-електронної боротьби й примітивні безпілотники просто падали, не долетівши до білокам’яної. Бо дрони, які руками мобілізованих солдатів виготовляло ТОВ «Бюро рекламних технологій», треба було суттєво вдосконалювати, а робити це не було кому – рабська праця неефективна, а сам Касьянов на авіації розуміється приблизно так же ж, як ота легендарна свиня на апельсинах.
Усі вимоги керівництва ГУР МОУ показати бодай якісь результати ні до чого не призводили – сам Касьянов на авіамоделях не розуміється, а ніхто з фахівців працювати з ним не хоче. А тут ще влітку 2023 року трапився «прильот» по магазину «Агромат» – «шахеди» цілились в ангар, де солдати примусово й безплатно працювали на дружину Касьянова, але поцілили в сусідній будинок.
Окрім того, підлеглі Касьянова засипали керівництво ГУР МОУ скаргами – на виняткове хамство Касьянова й, особливо, його сина, які мобілізованих солдатів не вважали за людей і примушували обслуговувати всю родину Касьянових – не тільки безплатно працювати на приватній фірмі, але навіть за свій рахунок ремонтувати приватні автомобілі.
Урешті-решт, попри крики Касьянова, що він таке напише про начальника ГУР МОУ Кирила Буданова на Фейсбуці, що світ здригнеться, підрозділ, де рахувався старший син фейсбук-капітана, був ліквідований, а весь цей, як його називає Касьянов, «бойовий підрозділ» – направлений на виконання бойових завдань. Але на фронт Касьянов не хотів – тим більше, що він на той час вже вигідно прилаштував отримані з бюджету 75 млн грн: намутив землю в Макарівському районі Київської області й побудував там новий цех ТОВ «Бюро рекламних технологій».
Вихід з непростої ситуації фейсбук-капітан знайшов завдяки улюбленим активісткам тодішнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, у кабінет якого Касьянова завели дві подружки: Марія Берлінська та Юлія Марушевська. Касьянов розповів Залужному про свою тяжку долю та про те, яким лайном виявився начальник ГУР МОУ Кирило Буданов. Доктор філософії в галузі пенітенціарного права, який люто ненавидить Буданова, справедливо вважаючи його конкурентом на майбутніх президентських виборах, ледь не розцілував Касьянова за такі слова й наказав негайно оформити документи на підпис міністру оборони для переведення фейсбук-капітана разом із сином з ГУР МОУ до 190-го навчального центру ЗСУ, що в селищі Гуйва неподалік Житомира.
Але й тут Касьянова довго терпіти не стали. Бо, по-перше, значна частина людей, які обслуговувала родину Касьянових у ГУР МОУ, відмовились переводитись разом з ним до 190-го навчального центру попри обіцянки спокійного тилового життя. Так, наприклад, з трьох колишніх прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які після мобілізації прибились до Касьянова, щоби не потрапити на фронт, у ГУР МОУ залишились колишній начальник четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів держави в суді САП Роман Ярославович Симків та його колишній підлеглий Андрій Вікторович Перов. Разом з Касьянов до ЗСУ перейшов лише колишній прокурор Олексій Ігорович Скибенко (саме він допомагав Касьянову заволодіти земельною ділянкою в Макарівському районі Київської області для спорудження цеху), але й Скибенко не зміг довго терпіти витівки касьянівського сина та перевівся до іншого місця служби.
А, головне, начальник 190-го навчального центру Новіков вимагав показати бодай якісь результати, але фанерно-пінопластові літачки, зібрані по чужих кресленнях, до бойового застосування були непридатні за визначенням. Тож Касьянов знову став шукати, куди б перевестись разом з сином. Урешті-решт, Касьянов потрапив на прийом до голови Держприкордонної служби України Сергія Дейнеки, якому довго дув у вуха, розповідаючи, як він своїми літачками спалить Москву, а Дейнека за це отримає звання Героя України.
Головний прикордонник не зразу зрозумів, що перед ним аферист. Тому попервах генерал-лейтенант Дейнеко, який дуже хотів отримати звання Героя, організував колосальне фінансування для ТОВ «Бюро рекламних технологій»: у 2024 році дружина Касьянова отримала з бюджету 58,2 млн грн, а в І кварталі 2025 року – 67,7 млн грн.
Окрім того, Касьянов з капітана був незаконно перетворений на майора й фіктивно призначений начальником відділення аналітичного забезпечення та радіоелектронної розвідки штабу 10 мобільного прикордонного загону (військова частина 1496). Втім, обов’язки за посадою фейсбук-майор не виконував жодного дня й на службі взагалі не з’являвся, оскільки займався виключно сімейним бізнесом.
На догоду фейсбук-майору у 10-му мобільному прикордонному загоні був створений відділ ударних безпілотних авіаційних комплексів «Дозор-Київ 8» численністю біля 100 осіб, начальником відділу був призначений, фактично, прийомний син Касьянова – старший лейтенант Васильєв Валерій Олексійович, командиром відділення став старший лейтенант Касьянов Максим Юрійович. Сам фейсбук-майор до цього підрозділу формально не мав жодного відношення – спільна служба батька й сина категорично заборонена через очевидні корупційні ризики. Більш того, військовослужбовці, починаючи з майора, є суб’єктами антикорупційного моніторингу з боку НАЗК і повинні не тільки подавати декларації, але й повідомляти командуванню про можливий конфлікт інтересів – наприклад, у випадку, якщо їм доводиться мати справу з дронами, які виготовляє та продає їхній військовій частині засноване ними підприємство.
Генерал-лейтенант Сергій Дейнеко
Одначе хто буде заглядати в антикорупційне законодавство, коли йдеться про те, що голова Держприкордонної служби ось-ось спалить Москву й стане Героєм України?
Але якщо корові давати шоколад – какао все однаково не видоїш. Тож єдиним результатом діяльності «підрозділу Касьянова» стало багатомільйонне розкрадання коштів державного бюджету. Окрім того, особовий склад відділу ударних безпілотних авіаційних комплексів систематично скаржився на те, що солдатів примушують безплатно працювати в цеху ТОВ «Бюро рекламних технологій», де взагалі не було жодного цивільного працівника.
Дрони, які продавала дружина Касьянова, збирали виключно мобілізовані, яких приганяв на роботу Касьянов-молодший. У основному цеху в Макарівському районі постійно працювали 22 солдати й ще десяток військовослужбовців – у основному офісі фірми за адресою: м.Київ, вул. Олега Мудрака, 13.
Обов’язки начальника цеху виконував заступник начальника відділення – начальник 3 групи відділення безпілотних ударних авіаційних комплексів сержант Сербін Михайло Михайлович. Мало того, що солдатам за роботу не платили ані копійки (йдеться саме про солдатів – Сербін та інші довірені особи отримували матеріальне заохочення «у конвертах»), син Касьянова ще й обклав підлеглих поборами – наприклад, за порушення трудової дисципліни солдат мав заплатити на рахунок Благодійного фонду «В-52» (код ЄРДПОУ 45217772), що належить родині Касьянових, 10 тис. грн. І це при тому, що грошове забезпечення солдата – 23 тис. грн на місяць.
Окрема історія – це колосальні фінансові зловживання. Собівартість літачків, які за допомогою дармової робочої сили виготовляло ТОВ «Бюро рекламних технологій», складала 2100 доларів США. Дружина Касьянова, зі слів самого Касьянова, продавала військовим ці літачки, зліплені з гівна та палок, по 6000 доларів США. А максимальна дозволена рентабельність – 25%. Тому щоби накрутити собівартість, ТОВ «Бюро рекламних технологій» оприбутковувало матеріали та деталі для дронів, які придбавались на «Аліекспресі» від імені фізичних осіб, від фіктивних фірм за завищеними цінами.
Урешті-решт, у квітні 2025 року Дейнеко, зрозумівши, що йому доведеться відповідати за розкрадання коштів державного бюджету, зробив Касьянову пропозицію, від якої той не зміг відмовитись – або фейсбук-майор їде зі своїм сином на фронт, або приносить відношення про переведення в інше військове формування.
Ні про який фронт, звісно, мови бути не могло – батько й син Касьянови далі Чернігова нікуди з Києва під час війни не виїжджали. Хіба, у Житомир (що не завадило Касьянову намалювати собі й сину посвідчення учасника бойових дій). А для того, щоби волелюбний український народ повірив у розповіді про «бойовий підрозділ» Касьянова, цей аферист, який ніколи ані дня не був на фронті, наробив на полігоні під Житомиром фотографій, вирядившись у військову форму й взявши в руки зброю, позичену для фотосесії.
Рембо та й годі. Цікаво, чи повернув Касьянов зброю, яку позичив для фотосесії?
Тому впродовж 5 місяців, до кінця вересня 2025 року, Касьянов бігав по всіх знайомих – від Марії Берлінської до народної обраниці Мар’яни Безуглої – благаючи допомогти йому знайти ідіотів, які б погодились прийняти фейсбук-майора та його старшого сина на фіктивну службу й купляти у ТОВ «Бюро рекламних технологій» нікому не потрібні фанерно-пінопластові авіамоделі. Але таких людей не знайшлось.
Натомість Управління внутрішньої та власної безпеки Держприкордонної служби провело службове розслідування, на підставі матеріалів якого було зареєстроване кримінальне провадження.
Про інтелектуальний рівень Касьянова свідчить та обставина, що він не лише систематично розповідає на своїй фейсбук-сторінці про комерційну діяльність ТОВ «Бюро рекламних технологій» (про яку Касьянов навіть заїкатись не має права, доки перебуває на вйськовій службі), але ще й виклав на Ютубі розповідь дружини, яка проводить екскурсію по цеху свого підприємства й обурються тим, що керівництво Державної прикордонної служби заборонило сину Касьянова приганяти на роботу в цех підлеглих солдатів. Вілена Євгенівна лише забула додати, що вся ця краса побудована на бюджетні гроші, які родина Касьянових шахрайських шляхом видурила в Держспецзв’язку в 2023 році. Думаю, що з такими розумовими здібностіями фейсбук-майор недовго перебуватиме на волі.
Зрозуміло, що і фейсбук-майор, і його син, і його дружина, і старший лейтенант Васильєв, і сержант Сербін досить скоро опиняться в цікавому процесуальному статусі. Це станеться, як тільки буде завершена судово-економічна експертиза, призначена в цьому кримінальному провадженні. Але виникає цілком природне запитання: а що, Дейнеко вже став неосудним? Хіба не він має в першу чергу відповідати за розкрадання коштів державного бюджету в сумі понад 100 млн грн? Хіба це не він приймав рішення про переказ грошей аферистам?
Думаю, було б правильним, якби фейсбук-майор і генерал-лейтенант Дейнеко підвищували рівень своєї правосвідомості в сусідніх камерах Лук’янівського СІЗО. Їм є про що перестукуватись через стіну.
Втім, навіть перспектива притягнення до кримінальної відповідальності не примусила військовослужбовця, призваного за мобілізацією, Касьянова приступити до виконання своїх службових обов’язків. Юрій Володимирович продовжує проводити час у нетрях Фейсбуку, де навіть порівняв себе із солдатом Шевченком: мовляв солдату Шевченку царський режим забороняв лише малювати та писати, а фейсбук-майору сатрапи Зеленського не дозволяють торгувати дронами, виготовленими з гівна та палок мобілізованими солдатами.
Напевно, фейсбук-майор зараз зайняв єдино правильну позицію – зображає з себе божевільного, який не усвідомлює, що саме він верзе у соцмережах. Якщо Касьянову вдасться протриматись у такому режимі ще хоча б пару місяців, слідчий призначить судово-психіатричну експертизу, після якої кримінальне провадження буде закрито через неосудність підозрюваного.