Перший блокпост. Перше перемир'я. 2014.

[don_katalan]

Diana Makarova
Перші бої і перша наша втрата. Ми знали Артура, допомагали йому з Майдану. Коли він загинув, то наче відчинив двері, в які пішли наші, кого любили, кого знали, з ким дружили.
Нічого він не відкрив насправді, ми добре знаємо, хто відчинив ті двері. Де вже немає кінця тому ланцюжку рідних людей, в чих спини ми вдивляємось, кого ми не забудемо.
А він був першим нашим.
На першому блокпості.
Під час першого перемир'я.
Артур був класним. Ми насправді не дуже добре його знали, скільки там часу від Майдану, коли там встигнеш вивчити людину. Але він був реально класним. Він і загинув, прикриваючи відхід своїх.
Від втрати крові.
Я не встигла привезти йому аптечки. Він попросив, а я не встигла. Мені вже стільки разів казали, що в нього була якась аптечка, що він її все одно віддав пораненим. Він би і мою віддав. Якби я встигла.
Але я не встигла.
І від цього у мене розривається серце.
Кожного двадцять шостого дня кожного червня протягом цих років від 2014.
І кожного разу, коли я їду повз перший блокпост.
І буде так, доки я жива.
Бо я жива, а він - ні.