![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanНа сьогодні існує вже тільки один запобіжник, що примушував публічного українця дистанціюватися від УПА:
впали такі речі як "московит образиться", "в світі не чули про Україну", власні забобони типу "вони засуджені на Нюрнбергу".
Останній залишивися запобіжник - це опінія вічно дружньої та благонамірної Польщі, яка адвокатує Україну в Європі та США, хто б ні стояв у руля - сходніяки чи заходніяки.
Здавалося розумним не дратувати їх, бо тоді наші друзі в Польщі втратять владу і дадуть дорогу лютим українофобам.
Але сьогодні Україна в повістках що тих що тих перетворилася, коли брати американський аналог, на таку собі Канаду, Мексику чи Гренландію.
Тож, можна спокійно приступати до повної реабілітації УПА.
Паралельно підручникам, в яких роля визвольного руху середини ХХ століття мусить бути представлена значно більше, слід вести науковий дослід, не орієнтуєчись на те, що скажуть у Кракові (як колись оглядалися на Москву).
-----
коли вже говорити про цілі для ударів в РФ, то для початку є повний перелік "ЗАТО", закритих адміністративних "образованій", як новеньких так і старих і навіть ліквідованих (деякі з них можуть не бути в сучасній базі, але в базі за останні 30 років точно є).
Що воно таке. Це воєноград з чітко сформульованими військовими цілями. Навіть якщо в нас раптом нема інформації, чи воно ядерне чи нє, (хоча як правило се відомо з совітського часу), то все одне можна бити - не помилишься.
Да, там мешкають цілі тисячі московитів, дитсадочки, лікарні, всілякі там кінотеатри. Але всі родини обслуговують певний об'єкт і строго кажучи є нашими ворогами.
В таке "зато" пускають тіьки по перепустках, навіть тих що там прописані. В цьому власне сенс "зато" з правової точки зору.
Севастопольці скільки я їх помню ностальгують за подібним статусом. Всю Україну вони ніжно пригадували золотий вік, коли до них не пускали пастароніх, і тепер в роки війни після кожного потрапляння ракетою або дроном вимагають поставити шлагбауми та перевіряти ліц на електрічьках.
Я довго міркував і багато спілкувався з мешканцями таких зато, і можу назвати дві причини що вони люблять закритість.
Перша - ефемерна: буцімто тоді буде краще "снабженіє", хароші товари по низьким цінам, бо все скуповують понаєхі. Друга - відчуття себе вищим сортом, під безкоштовною охороною.
впали такі речі як "московит образиться", "в світі не чули про Україну", власні забобони типу "вони засуджені на Нюрнбергу".
Останній залишивися запобіжник - це опінія вічно дружньої та благонамірної Польщі, яка адвокатує Україну в Європі та США, хто б ні стояв у руля - сходніяки чи заходніяки.
Здавалося розумним не дратувати їх, бо тоді наші друзі в Польщі втратять владу і дадуть дорогу лютим українофобам.
Але сьогодні Україна в повістках що тих що тих перетворилася, коли брати американський аналог, на таку собі Канаду, Мексику чи Гренландію.
Тож, можна спокійно приступати до повної реабілітації УПА.
Паралельно підручникам, в яких роля визвольного руху середини ХХ століття мусить бути представлена значно більше, слід вести науковий дослід, не орієнтуєчись на те, що скажуть у Кракові (як колись оглядалися на Москву).
-----
коли вже говорити про цілі для ударів в РФ, то для початку є повний перелік "ЗАТО", закритих адміністративних "образованій", як новеньких так і старих і навіть ліквідованих (деякі з них можуть не бути в сучасній базі, але в базі за останні 30 років точно є).
Що воно таке. Це воєноград з чітко сформульованими військовими цілями. Навіть якщо в нас раптом нема інформації, чи воно ядерне чи нє, (хоча як правило се відомо з совітського часу), то все одне можна бити - не помилишься.
Да, там мешкають цілі тисячі московитів, дитсадочки, лікарні, всілякі там кінотеатри. Але всі родини обслуговують певний об'єкт і строго кажучи є нашими ворогами.
В таке "зато" пускають тіьки по перепустках, навіть тих що там прописані. В цьому власне сенс "зато" з правової точки зору.
Севастопольці скільки я їх помню ностальгують за подібним статусом. Всю Україну вони ніжно пригадували золотий вік, коли до них не пускали пастароніх, і тепер в роки війни після кожного потрапляння ракетою або дроном вимагають поставити шлагбауми та перевіряти ліц на електрічьках.
Я довго міркував і багато спілкувався з мешканцями таких зато, і можу назвати дві причини що вони люблять закритість.
Перша - ефемерна: буцімто тоді буде краще "снабженіє", хароші товари по низьким цінам, бо все скуповують понаєхі. Друга - відчуття себе вищим сортом, під безкоштовною охороною.