Diana Makarova · ЗАПИСКИ З НАШОГО КОЛІЗЕЮ

[don_katalan]

..." Завтра я вб'ю Марія!
- А я Суллу!
Гладіатори готуються до бою. Вони перевіряють лати і чистять зброю. Вони питають одне одного:
- Чи добре нагострив я меч?
Вони радять одне одному:
- Бий сюди. Це місце найвірніше!
Вони кажуть одне одному:
- Завтра я вб'ю Марія!
- А я Суллу!
Назавтра бій. Гладіатори підбадьорюють одне одного і пошепки бажають одне одному удачі.
Вони б'ются як леви, не знаючи милосердя і римські консули аплодують їм з трибун...
Гладіатори вбивають один одного."...
(Фелікс Кривін)
Армія - це ж діло таке. Як хто першим вистрибне поближче до начальства - так він герой і молодець. Тому що армія тримається на субординації, субординація на кар'єрних питаннях, кар'єрні питання на стрибках в пользу начальства, стрибок в зайці, заєць в качці, качка в яйці. Качка буває кульгавою, але питання все ж не в ній, а в яйцях.
Про яйця взагалі цікаво. Вважається, що вони є у всіх військових нашого часу. Зазвичай так воно і є. На етапі війни сьогодення без цих звенящих органів нікуди. Про виключення гусарам мовчати, тут не про це.
Все починається з яєць, як не крути, це знали ще латиняни, Ab ovo usque ad mala - закнчується фруктами, і від тебе самого залежить, який фрукт покладуть тобі на тарілку наприкінці кар'єри, перед самою папахою.
Чи дійсно заробив ти лише на яблучко, а чи поляжуть перед тобою фруктовим тортом манго, маракуйя, гранаділа, рамбутан і черімойя, не дивуйтесь обширним познанням, я спеціально гуглила.
Тому давно вже не дивуюсь офіцерській касті. Там свої закони. Вони, звичайно, про єдність та братерство, офіцерську честь - але коли начальство дає відмашку гнобити якогось вискочку з касти, то зазвичай всі бігом. Бо може не дістатись маракуйї і чіремойї. Бо інакше гризти тобі лише яблучко, офіцере. Та й папах на всіх не вистачить.
- Та я шо, мені начальство сказало. А ти ж, брат, сам розумієш, отци-командіри вимагають - мушу виконувати наказ. Пробач, брат, але в сьогоднішньому поєдинку я, Марій, вб'ю Суллу. Ти сам винен, Сулло.
Я все це бачила не раз.
Коли ти хочеш виступити на захист якогось підрозділу, де твориться якесь командирське свавілля - будь певен, обов'язково знайдеться когорта військових, яких підпишуть (попросять, накажуть) виступити з отвєткою:
- Все брехня! Немає там свавілля!
- Вам що, солдатики пожалілись? Так вони труси. Не хочуть з честю преодолівать тяготи і лішенія...
Потім ці крикуни теж приходять за захистом. Свавілля вже в них. І проти них знов і знов піднімається когорта таких же військових, яких підписали (попросили, наказали) кричати, що все неправда, що ті, що жаліються - труси й слабаки.
Якось виступила проти генерала.
Кончений генерал, я вам скажу, військові від нього вили по всьому очолюваному напрямку. Так тут же прибігла воєнна пітримка числом в пів батальйону і почали кричати, який цей генерал отець родной.
Потім я з деякими з них переговорила.
- А що, правда, отець родной? - спитала я. - І не клав дурно ваших же побратимів, і не давав наказів на тупий штурм?
- Нуууу... Ти ж понімаєш. - відповіли, шкребучи потилицю.
Я ж понімаю. Як не понімать. Я вашу субординацію дванадцятий рік бачу. І знаю поіменно тих, кого підписують (просять, наказують) на такі виступи, де командирство наше - отци рідні і чують кожне зауваження, прислухаються до кожного молодшого командира, а те, що ви написали - гнусні інсинуації, ура, товаріщі!
- Завтра я вб'ю Марія!
- А я Суллу!
Марій і Сулла обіймаються перед боєм.
Марій і Сулла вбивають одне одного.
... я написала поетичний текст. Я старалась і перекладала улюбленого Кривіна, розумного дядьку, що родом з Маріуполю.
А можна було б просто нагадати про недавній випадок з російських окопів. Відео обійшло пабліки. Там яма з заарештованими рос-військовими. Підходить до ями командир і каже:
- Вийде з ями той, хто вб'є іншого.
Росіяни слухняно починають вбивати один одного.
- Так то ж росіяни... Хіба вони люди? - лунає крик над нашим Колізеєм.
Навіть не стану сперечатись.
А ми - це зовсім інше. Ми всі єдині. Ми побратими. Ми один за одного, авжеж? Авжеж?
Повний текст виступу у Цапліенка, самі шукайте. Там все за класичними канонами:
- Сулла, ти не правий. Ти сам винен, Сулла.
- Ось приклад як діяв я, Марій. Я кращий гладіатор, ніж ти, Сулла.
- А наші консули на трибунах - вони ж нам отці рідні, Сулло. Вони почують кожного.
- Ні, ти неправий, Сулло.
... лунають звуки облизування консулів, потім дзвін меча
Суллу виносять.
Бій продовжується.
На арену Колізею виходять наступні гладіатори.