Суспільство вміє ворушити собі шерсть на хребті подібними розповідями

[don_katalan]

Diana Makarova
Колись задовго до війни, ми спокійно читали росіян, коментили в росіян. Хоча шаблюки свистіли вже й тоді. Так от...
Була там в них вірменка московського розливу. Чи снились їй лаври доктора Лізи, чи дійсно дитячий біль стукав в серце, бо вона збирала в мережі гроші для лікування дітей з онкологією. Добра справа.
І якось вона возопила:
- Да что ж такое! Россияне перечисляют деньги, казахи и армяне перечисляют, все перечисляют, а украинци не перечисляют. Украина! Здесь же и ваши дети!
- Ну, можливо це тому що українцям є на кого збирати в Україні? - написала я. - Після Чорнобиля, як ви гадаєте?
- Ах я курица! - скрикнула ця волонтерка. - Я забила про Чернобиль!
Бач, а я про Спітак не забувала. Подумала я.
Це просто маленька замальовка de profundis, з глибин пам'яті.
Але завжди, коли в суспільстві стаються такі порухи й лавини горя - смерть наче оголошує кастинг страшних і прекрасних в своєму жаху історій. Історій смерті. І історій спасіння.
Я пам'ятаю легенду про чорнобильського оператора, якого мусіли замурувати в саркофазі живцем. Я також пам'ятаю легенди про матір, яка втрапила до спітакських завалів і, в очікуванні, доки відкопають, годувала дитину власною кров'ю.
Та що там - я навіть пам'ятаю крижаного штилю легенди про куренівське депо, де люди під шаром селю жили ще кілька днів.
Суспільство вміє ворушити собі шерсть на хребті подібними розповідями.
Але історія сім'ї, де батько, мати й старший син загинули під обрушеним ракетою будинком, живою лишилась тільки дівчинка підліток...
... ах, це теж вже не крижана історія з вигаданих легенд.
Це наше сьогодення.
- Ах ви курки. Хочете таких історій? Як мати з грудним дитям в підвалі Ягідного, хочете?
А як сім'ями гинули в Маріуполі, хочете?
Цікаво, що ви робите зараз, на кого збираєте гроші, ви, святі матері терезів - куди хитнуться шальки, туди і ви. Іноді цікаво.
Але я не пам'ятаю їхніх імен, я пам'ятаю тільки оці сплески:
- Ах я курица! Я забила...
ніяк не поставлю російську розкладку. Тому слова забьіла и забила пишу однаково. В принципі, так для них і є.
Нє, не цікаво.
Ми не хотіли такого кастингу страшних історій.
Хотіли їх - ви. Навіть не знаючи ще тоді, що ви їх хочете, історій вбивства українців.
Ви так хотіли.