![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanDiana Makarova
Ще зовсім недавно Україну взагалі мало хто знав на карті. Закордоння плутало нас з росією. Ходив анекдот:
"Пливе американський крейсер. Назустріч йому спливає підводний човен "Запоріжжя". Американський капітан питає в старпома - що то за прапор? Той йому й каже, Юкрейн тіпа. А що це за Юкрейн? Той замислюється і пояснює - "Футбольний клуб "Динамо", брати Кличко"
"А, ну нафіг, пливемо в сторону" - каже капітан"
І ми всі так сміялись, так сміялись...
На наших очах і за нашої участі Україна стала відомою всьому світу. І це вже назавжди, ми вже записані в історію планети. Ми - ті, хто відповів завойовнику:
- Якщо.
Я мало бувала за кордоном. Але коли бувала, з ким говорила, коли взнають, хто ми і звідки - повага в очах, в голосі. Чиїм би симпатиком вони не були, спершу - повага. Потім жалість, ах, у вас там бамб, у вас ракети, у вас війна. І все одно - повага.
І чим би ця історія не закінчилась.
Україна для світу - це вже назавжди.
Чи хотіла б я отого мирного, славного життя в безвоєнній Україна? Звичайно. Звичайно, хотіла б. Щоб всі загиблі, військові і цивільні, діти, що вмирали під завалами - щоб вони лишились жити.
І ми жили б ото мирно й славно. Підписали б той Тайожний Союз, моквичі їздили б до нас на борщ і вареники, ми вели б свої тихі, лампові бложики російською мовою, дивились би вечорами якийсь рімейк "Бригади" чи нових "Пацанів", "Бандитський пітербург" опять же, сміялись би над меншовартісними анекдотами, при виїздах за кордон доводили б - та ні, Юкрейн, та ну, та як же ви не знаєте, та ні, ми не росія, а нам у відповідь лагідні кивки, та говоріть, говоріть, вижебратья...
буееееее...
Не хочу в той назад.
Противно.
І чим би ця історія не закінчилась - ми вже зробили цю історію.
Самі зробили.
З певною допомогою, звичайно.
Але зробили ми.
=====
Igor Shayevich
Для того,чтобы заключить "мир" на условиях хуйла Украине совершенно не нужно дополнительно подписывать редкоземельные договора и предоставлять возможность одному стареющему мегаломану выклянчивать себе нобелевскую премию мира.
Ще зовсім недавно Україну взагалі мало хто знав на карті. Закордоння плутало нас з росією. Ходив анекдот:
"Пливе американський крейсер. Назустріч йому спливає підводний човен "Запоріжжя". Американський капітан питає в старпома - що то за прапор? Той йому й каже, Юкрейн тіпа. А що це за Юкрейн? Той замислюється і пояснює - "Футбольний клуб "Динамо", брати Кличко"
"А, ну нафіг, пливемо в сторону" - каже капітан"
І ми всі так сміялись, так сміялись...
На наших очах і за нашої участі Україна стала відомою всьому світу. І це вже назавжди, ми вже записані в історію планети. Ми - ті, хто відповів завойовнику:
- Якщо.
Я мало бувала за кордоном. Але коли бувала, з ким говорила, коли взнають, хто ми і звідки - повага в очах, в голосі. Чиїм би симпатиком вони не були, спершу - повага. Потім жалість, ах, у вас там бамб, у вас ракети, у вас війна. І все одно - повага.
І чим би ця історія не закінчилась.
Україна для світу - це вже назавжди.
Чи хотіла б я отого мирного, славного життя в безвоєнній Україна? Звичайно. Звичайно, хотіла б. Щоб всі загиблі, військові і цивільні, діти, що вмирали під завалами - щоб вони лишились жити.
І ми жили б ото мирно й славно. Підписали б той Тайожний Союз, моквичі їздили б до нас на борщ і вареники, ми вели б свої тихі, лампові бложики російською мовою, дивились би вечорами якийсь рімейк "Бригади" чи нових "Пацанів", "Бандитський пітербург" опять же, сміялись би над меншовартісними анекдотами, при виїздах за кордон доводили б - та ні, Юкрейн, та ну, та як же ви не знаєте, та ні, ми не росія, а нам у відповідь лагідні кивки, та говоріть, говоріть, вижебратья...
буееееее...
Не хочу в той назад.
Противно.
І чим би ця історія не закінчилась - ми вже зробили цю історію.
Самі зробили.
З певною допомогою, звичайно.
Але зробили ми.
=====
Igor Shayevich
Для того,чтобы заключить "мир" на условиях хуйла Украине совершенно не нужно дополнительно подписывать редкоземельные договора и предоставлять возможность одному стареющему мегаломану выклянчивать себе нобелевскую премию мира.