Він вважав кочовиків рушійною силою Русі
Jan. 24th, 2025 06:17 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
маловідомий український історик ХІХ століття Михайло Дмитрович Затиркевич, роки життя 1831-1893.
Маловідомий в тому числі і тому, що тема його дослідів мало цікавила або геть нецікавила сучасників у Москві та Києві.
Затиркевич, сам з козацько-старшинського роду і представник гілки поміщиків ніжинських та чернигівських, цікавився роллю кочовиків (печенігів, торків, берендеїв та половців) у житті Княжої Русі домонгольського періоду.
Його твір «О влиянии борьбы между народами и сословиями на образование строя Русского государства в домонгольский период» вийшов в 1866 році як дисертація.
Викликав свого часу сенсацію, з усім притаманним цьому слову наслідком: багато критики, багато шанувальників, а потім забуття.
Після того історик удалився у своє помістя Осьмаки і прожив там безжурне життя відставного поміщика.
Стисло його погляд на розвиток домонгольської Русі.
Услід за Костомаровим, він вважав основним процесом княжого періоду боротьбу вічового і монархічного "начал" у внутрішній політиці.
Але головним зовнішнім фактором, як би тепер сказали, геополітикою, вважав боротьбу осідлої і кочової цівілізації
(зауважу, що при тому він, як усі вчені ХІХ століття, припускався помилкових узагальнень:
не відрізняв кризові масові міграції від сезонних перегонів худоби,
не включав до кочовиків племена типу угрофінів, мисливсько-збирацькі племена, хоча вони проділували у своїх лісах піруети яким би позаздрів бувалий номад).
Скидаю ці помилки на стан науки того часу, до того ж, над якою тяжіли стереотипи про "історичні і неісторичні народи".
З останьою тезою Затиркевич полемізував.
Він вважав кочовиків рушійною силою Русі.
Спочатку існування русини на чолі князів, бояр і дружини погромили степовиків, і просунулися до Дунаю і Азову.
Це, на думку автора, було проявом завоювання осідлою цівілізацією просторів кочовицьких.
Однак тубільці (тут він розуміє прямо кочовиків, а не як ви всі звикли - слов'ян) згурутвалися і в особі половців почали реконкисту.
Витіснили русинів назад до Подніпров'я.
Століття безперервних конкист і реконкист призвели до того, що вирасла смуга приблизно на теренах України, яка почергово, іноді навіть пороково контролювалася то русинами то кочовиками,
при чому населення пограничних міст ставало все більш тюркським, а безвладдя і двовладдя формувало "южнорусский" тип мислення.
В лісовій осідлій Русі йшла боротьба трьох станів - бояри, дружинники князя і посадські люди (містяни).
Час від часу їх об'єднувала ідея боротьби з кочовиками.
Але з часом, коли смуга "ні лісу ні степу" розраслася, міське населення стало навпіл складатися з осідлих кочовиків.
Затиркевич робить висновок, що демографічно половці перемогли, хоча програли цівілізаційно: на смузі постала осідла культура, однак у ній було все менше русинів та все більше половців.
Категоричний висновок, яким завершує автор твір, викликав шок сучасників:
кочовики перемогли в боротьбі з Руссю, фактично заснували її як варварську державу і злилися з русинами в один нарід в одній державі.
А потім прийшли монголи і ... далі йому вже було нецікаво, мовляв, ви і так все знаєте.
маловідомий український історик ХІХ століття Михайло Дмитрович Затиркевич, роки життя 1831-1893.
Маловідомий в тому числі і тому, що тема його дослідів мало цікавила або геть нецікавила сучасників у Москві та Києві.
Затиркевич, сам з козацько-старшинського роду і представник гілки поміщиків ніжинських та чернигівських, цікавився роллю кочовиків (печенігів, торків, берендеїв та половців) у житті Княжої Русі домонгольського періоду.
Його твір «О влиянии борьбы между народами и сословиями на образование строя Русского государства в домонгольский период» вийшов в 1866 році як дисертація.
Викликав свого часу сенсацію, з усім притаманним цьому слову наслідком: багато критики, багато шанувальників, а потім забуття.
Після того історик удалився у своє помістя Осьмаки і прожив там безжурне життя відставного поміщика.
Стисло його погляд на розвиток домонгольської Русі.
Услід за Костомаровим, він вважав основним процесом княжого періоду боротьбу вічового і монархічного "начал" у внутрішній політиці.
Але головним зовнішнім фактором, як би тепер сказали, геополітикою, вважав боротьбу осідлої і кочової цівілізації
(зауважу, що при тому він, як усі вчені ХІХ століття, припускався помилкових узагальнень:
не відрізняв кризові масові міграції від сезонних перегонів худоби,
не включав до кочовиків племена типу угрофінів, мисливсько-збирацькі племена, хоча вони проділували у своїх лісах піруети яким би позаздрів бувалий номад).
Скидаю ці помилки на стан науки того часу, до того ж, над якою тяжіли стереотипи про "історичні і неісторичні народи".
З останьою тезою Затиркевич полемізував.
Він вважав кочовиків рушійною силою Русі.
Спочатку існування русини на чолі князів, бояр і дружини погромили степовиків, і просунулися до Дунаю і Азову.
Це, на думку автора, було проявом завоювання осідлою цівілізацією просторів кочовицьких.
Однак тубільці (тут він розуміє прямо кочовиків, а не як ви всі звикли - слов'ян) згурутвалися і в особі половців почали реконкисту.
Витіснили русинів назад до Подніпров'я.
Століття безперервних конкист і реконкист призвели до того, що вирасла смуга приблизно на теренах України, яка почергово, іноді навіть пороково контролювалася то русинами то кочовиками,
при чому населення пограничних міст ставало все більш тюркським, а безвладдя і двовладдя формувало "южнорусский" тип мислення.
В лісовій осідлій Русі йшла боротьба трьох станів - бояри, дружинники князя і посадські люди (містяни).
Час від часу їх об'єднувала ідея боротьби з кочовиками.
Але з часом, коли смуга "ні лісу ні степу" розраслася, міське населення стало навпіл складатися з осідлих кочовиків.
Затиркевич робить висновок, що демографічно половці перемогли, хоча програли цівілізаційно: на смузі постала осідла культура, однак у ній було все менше русинів та все більше половців.
Категоричний висновок, яким завершує автор твір, викликав шок сучасників:
кочовики перемогли в боротьбі з Руссю, фактично заснували її як варварську державу і злилися з русинами в один нарід в одній державі.
А потім прийшли монголи і ... далі йому вже було нецікаво, мовляв, ви і так все знаєте.