![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanOleksiy Nesterenko · Знаєте...
Якщо хейт Портникова в Україні дивним чином не просто співпав з хейтом Портникова у кремлівських пропагандонських інфопомийках, а ще й з практично усіма акцентами, то для мене це не "співпадіння".
Маніпулювання контекстом чужих слів - стара, як світ, хрінь.
Кожен чує в першу чергу те, що пропускають фільтри його/її особистих упереджень.
Якось так.
===
Igor Baryshev
Прочитав гнівний пост френда, відкрив відео у ньому, а там лайно про аристократію, демократію та оця характерна й усіюди присутня у нього така собі усмішка інтелектуальної зверхності. Не мав і не маю часу й великих можливостей заглиблюватися - прокоментував почуте у тому сенсі, що мабуть Портніков забув, що усі "аристократи" в Україні - колишні совєцькі громадяни, які виявилися найхитрожопішими спритниками.
Навіть не знаю, це хейт чи не хейт)
---
Oleksiy Nesterenko
Igor Baryshev я тут швидше про те, що серед велетенської кількості корисних речей, які він робить на користь України з його енциклопедичними знаннями та досвідом, викопали одне несвіже інтерв'ю, в якому частина містить спірні заяви. Так, вони у нього трапляються, хоч і вкрай рідко. Проте хейт має всі явні ознаки штучного підсвічування. Тобто одним цим епізодом з минулого перекреслюється все інше, що він робив і робить. Він може не подобатися, але в переважній більшості його твердження є вкрай тверезими, і в поточному емоційному фоні можуть бути подразливими.
=====
Viktor Leshyk
Якщо цілодобово не закривати рота, то обовʼязково з нього вилетить якась дурня...
А слово не горобець... Я двічі прослухав і двічі прочитав мудрування В.Портнікова на тему "аристократи і народ рівні у своїх обовʼязках у час війни" ( повний текст спічу в ком 1)
Що у його "меседжі" не так? Все не так. Просто все перекручено і спотворено. Як часто у Портнікова буває, але, як правило, пролітає повз вуха. Тут зачепилося...
Що він зробив? Він з ялини зробив телеграфний стовб: до Великої французької революції війни вели аристократи, а після "Свободи,рівності і братства" війна стала справою всіх.
1) Демократія не розпочалася у Франції в момент штурму Бастилії. Демократії понад дві тисячі років. У війнах між греками і персами воювали одні аристократи? Ну, смішно ж...
2) Портніков увівши у справи війни дуальність аристократи -плебс, викинув одне дуже важливе поняття - професійний воїн. Не всі аристократи були воїнами. Але часто професійні воїни наділялися титулами аристократів.
Найяскравішим зразком професійної армії стала армія Риму. Платня за службу і інститут найманців стали основою імперії.
3) У деяких державах Європи аристократ був насамперед синонімом професійно підготовленого воєноначальника. Але ще до Великої Французької революції у Прусії,(Königliche Preußische Kriegsakademie 1765 рік), у Франції (École Royale Militaire, 1751 рік), Австрії (Theresian Military Academy 1751р), Іспанії, Італії, Швеції... військових спеціалістів, інженерів, артилеристів, будівничих оборонних фортифікацій стали готувати не лише з дворян, але й з представників інших верств населення. На них уже не висіли лати і металеві наплічники ціною в 100 корів. Характер військової справи став змінюватися ще до Бастилії. Але й після неї в недемократичних країнах, як Росія, служили простолюдини по 25 років і ставали професійними військовими і не ставали аристократами. Аристократ на війні - це офіцер, командир. А командували вони все тим самим народом, який, як вважає Портніков, став брати участь у війнах тільки після В.Ф. революції.
4)Ну, і просто досі не можу збагнути, як міг такий видатний історик військової справи, як Портніков, забути, що у більшості країн Заходу війна років з 50 тому знову стала здебільшого справою найманих професіоналів. І це ніякі не аристократи.
Цей та інші скандали -річ очікувана. Монологи дельфійських оракулів на ю-тубах і в телестудіях без жодного опонування їхнім мудруванням зараз нагадують не пошук істини, а сеанси гіпнозу. А в цей стан не всі здатні занурюватися.
=====
Алі Татар-заде
50 років тому суд США розсекретив "гарбузові папери" ("Pumpkin Papers").
Ця історія починається 1948 року, коли молодий конгресмен Дікі Ніксон разом з кількома колегами республіканцями знайшов на городі чиновника департаменту документи Держдепа США, сховані в гарбузі.
Документи були копіями на мікроплівці, і містили окрім всього розтлумачення секретного шифру.
Комісія вважала, що господар городу - Хісс - був шпигуном СССР.
Складність полягає ж у тому, що Хісс був другом Рузвельта та одним з активистів "Нового Курсу".
Він шпигунив на Москву із самих тридцятих, а за часів Трумана допоміг пришвидшити вкрадення рецепту ядерной бомби.
І от ця людина була оголошена лівою пресою і прогресивним людством зі всього світу - жертвою полювання на відьом.
Тільки 1975 року документи з гарбуза Хісса були частково розсекречені, за судовим позовом громадянина.
Ця історія дає ключ до розуміння особистости президента США Ричарда Ніксона.
Уявіть себе молодим політиком, який на власні руки викопує гарбуз і бачить докази, що в самому серці державного апарату орудують кремлівські агенти.
Це зробило його світогляд іншим.
Як і погляд на пресу, стурбовану громадськість, голівудських зірок, студентів, демократів, письмеників, які захищали Хісса від "відьомського процесу".
Коли з'явився той гарбуз, вони не вибачились, а зробили вигляд, ніби це пустячьок, що нічого не доводе.
Якщо хейт Портникова в Україні дивним чином не просто співпав з хейтом Портникова у кремлівських пропагандонських інфопомийках, а ще й з практично усіма акцентами, то для мене це не "співпадіння".
Маніпулювання контекстом чужих слів - стара, як світ, хрінь.
Кожен чує в першу чергу те, що пропускають фільтри його/її особистих упереджень.
Якось так.
===
Igor Baryshev
Прочитав гнівний пост френда, відкрив відео у ньому, а там лайно про аристократію, демократію та оця характерна й усіюди присутня у нього така собі усмішка інтелектуальної зверхності. Не мав і не маю часу й великих можливостей заглиблюватися - прокоментував почуте у тому сенсі, що мабуть Портніков забув, що усі "аристократи" в Україні - колишні совєцькі громадяни, які виявилися найхитрожопішими спритниками.
Навіть не знаю, це хейт чи не хейт)
---
Oleksiy Nesterenko
Igor Baryshev я тут швидше про те, що серед велетенської кількості корисних речей, які він робить на користь України з його енциклопедичними знаннями та досвідом, викопали одне несвіже інтерв'ю, в якому частина містить спірні заяви. Так, вони у нього трапляються, хоч і вкрай рідко. Проте хейт має всі явні ознаки штучного підсвічування. Тобто одним цим епізодом з минулого перекреслюється все інше, що він робив і робить. Він може не подобатися, але в переважній більшості його твердження є вкрай тверезими, і в поточному емоційному фоні можуть бути подразливими.
=====
Viktor Leshyk
Якщо цілодобово не закривати рота, то обовʼязково з нього вилетить якась дурня...
А слово не горобець... Я двічі прослухав і двічі прочитав мудрування В.Портнікова на тему "аристократи і народ рівні у своїх обовʼязках у час війни" ( повний текст спічу в ком 1)
Що у його "меседжі" не так? Все не так. Просто все перекручено і спотворено. Як часто у Портнікова буває, але, як правило, пролітає повз вуха. Тут зачепилося...
Що він зробив? Він з ялини зробив телеграфний стовб: до Великої французької революції війни вели аристократи, а після "Свободи,рівності і братства" війна стала справою всіх.
1) Демократія не розпочалася у Франції в момент штурму Бастилії. Демократії понад дві тисячі років. У війнах між греками і персами воювали одні аристократи? Ну, смішно ж...
2) Портніков увівши у справи війни дуальність аристократи -плебс, викинув одне дуже важливе поняття - професійний воїн. Не всі аристократи були воїнами. Але часто професійні воїни наділялися титулами аристократів.
Найяскравішим зразком професійної армії стала армія Риму. Платня за службу і інститут найманців стали основою імперії.
3) У деяких державах Європи аристократ був насамперед синонімом професійно підготовленого воєноначальника. Але ще до Великої Французької революції у Прусії,(Königliche Preußische Kriegsakademie 1765 рік), у Франції (École Royale Militaire, 1751 рік), Австрії (Theresian Military Academy 1751р), Іспанії, Італії, Швеції... військових спеціалістів, інженерів, артилеристів, будівничих оборонних фортифікацій стали готувати не лише з дворян, але й з представників інших верств населення. На них уже не висіли лати і металеві наплічники ціною в 100 корів. Характер військової справи став змінюватися ще до Бастилії. Але й після неї в недемократичних країнах, як Росія, служили простолюдини по 25 років і ставали професійними військовими і не ставали аристократами. Аристократ на війні - це офіцер, командир. А командували вони все тим самим народом, який, як вважає Портніков, став брати участь у війнах тільки після В.Ф. революції.
4)Ну, і просто досі не можу збагнути, як міг такий видатний історик військової справи, як Портніков, забути, що у більшості країн Заходу війна років з 50 тому знову стала здебільшого справою найманих професіоналів. І це ніякі не аристократи.
Цей та інші скандали -річ очікувана. Монологи дельфійських оракулів на ю-тубах і в телестудіях без жодного опонування їхнім мудруванням зараз нагадують не пошук істини, а сеанси гіпнозу. А в цей стан не всі здатні занурюватися.
=====
Алі Татар-заде
50 років тому суд США розсекретив "гарбузові папери" ("Pumpkin Papers").
Ця історія починається 1948 року, коли молодий конгресмен Дікі Ніксон разом з кількома колегами республіканцями знайшов на городі чиновника департаменту документи Держдепа США, сховані в гарбузі.
Документи були копіями на мікроплівці, і містили окрім всього розтлумачення секретного шифру.
Комісія вважала, що господар городу - Хісс - був шпигуном СССР.
Складність полягає ж у тому, що Хісс був другом Рузвельта та одним з активистів "Нового Курсу".
Він шпигунив на Москву із самих тридцятих, а за часів Трумана допоміг пришвидшити вкрадення рецепту ядерной бомби.
І от ця людина була оголошена лівою пресою і прогресивним людством зі всього світу - жертвою полювання на відьом.
Тільки 1975 року документи з гарбуза Хісса були частково розсекречені, за судовим позовом громадянина.
Ця історія дає ключ до розуміння особистости президента США Ричарда Ніксона.
Уявіть себе молодим політиком, який на власні руки викопує гарбуз і бачить докази, що в самому серці державного апарату орудують кремлівські агенти.
Це зробило його світогляд іншим.
Як і погляд на пресу, стурбовану громадськість, голівудських зірок, студентів, демократів, письмеників, які захищали Хісса від "відьомського процесу".
Коли з'явився той гарбуз, вони не вибачились, а зробили вигляд, ніби це пустячьок, що нічого не доводе.