![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Zolotorov
У продовження вчорашнього поста про село. Городянам заборона на роботу у свята здається забобоном. Але якщо забобон існує і добровільно підтримується - найімовірніше, ви погано його розумієте. Шукайте в ньому раціональне зерно. Зазвичай воно існує. Насправді в теплу пору року в селі майже так само шумно, як і в місті. Бензопили, культиватори та газонокосарки створюють незабутню звукову картину. Так от, у неділю та свята ви можете від цього всього відпочити. А на всяку повсякденну роботу, пов'язану з будинком, садом, доглядом за птицею і худобою всі ці заборони не поширюються. Магазини в більшість свят теж працюють, точніше, не працюють тільки на Великдень. Тож у реальності ніхто нічого не втрачає. З огляду на те, що українець готовий косити траву цілодобово і косив би її і взимку, якби не сніг, іноді відпочити від цього заняття буває корисно. Особливо для оточуючих. А взимку, доречі, роботи і так нема, хоч забороняй її, хоч ні.
=====
Otto W. Schmidt
У тих, хто живе в Україні і гнівно кричить: Це наша історія, не чіпляйтеся до російської мови, не чіпляйте літературу, пам'ятники російським діячам війни, творчості і т.д, немає глибинного розуміння того, що відбувається.
Це особливий випадок відносин, який в даний час вилився в криваве пекло. Ці диванні експерти міркують за чашкою кави про високе і продовжують жити радянським минулим.
У Німеччині чиновники вимагають від українців говорити німецькою мовою. Вимагають! Тому що ті знаходяться у Німеччині.
Пахан і рашисти в мережі часто верещать: так ви ж на нашій мові розмовляєте! Ви обірванці, що живуть на краю нашої імперії. Ви - ніхто".
Тому річь тут йде не просто про мову і якісь пам'ятники. Йдеться про 400 років приниження, зради, насильства, вбивств і презирства великого сусіда до малого. Це особливий вид відносин, який сьогодні вилився в справжнє криваве пекло. Ці пам'ятники-символи легалізації шовінізму і сарказму. Презирства і страху.
Тому, цілком природно, всім державним службовцям і зайнятим у роботі з населенням терміново переходити на українську мову. Треба починати власне державне життя, будувати свою країну, незалежно від сусідів и их хотелок.
А в побуті можеш говорити хоч албанською, це нікого не цікавить.
У продовження вчорашнього поста про село. Городянам заборона на роботу у свята здається забобоном. Але якщо забобон існує і добровільно підтримується - найімовірніше, ви погано його розумієте. Шукайте в ньому раціональне зерно. Зазвичай воно існує. Насправді в теплу пору року в селі майже так само шумно, як і в місті. Бензопили, культиватори та газонокосарки створюють незабутню звукову картину. Так от, у неділю та свята ви можете від цього всього відпочити. А на всяку повсякденну роботу, пов'язану з будинком, садом, доглядом за птицею і худобою всі ці заборони не поширюються. Магазини в більшість свят теж працюють, точніше, не працюють тільки на Великдень. Тож у реальності ніхто нічого не втрачає. З огляду на те, що українець готовий косити траву цілодобово і косив би її і взимку, якби не сніг, іноді відпочити від цього заняття буває корисно. Особливо для оточуючих. А взимку, доречі, роботи і так нема, хоч забороняй її, хоч ні.
=====
Otto W. Schmidt
У тих, хто живе в Україні і гнівно кричить: Це наша історія, не чіпляйтеся до російської мови, не чіпляйте літературу, пам'ятники російським діячам війни, творчості і т.д, немає глибинного розуміння того, що відбувається.
Це особливий випадок відносин, який в даний час вилився в криваве пекло. Ці диванні експерти міркують за чашкою кави про високе і продовжують жити радянським минулим.
У Німеччині чиновники вимагають від українців говорити німецькою мовою. Вимагають! Тому що ті знаходяться у Німеччині.
Пахан і рашисти в мережі часто верещать: так ви ж на нашій мові розмовляєте! Ви обірванці, що живуть на краю нашої імперії. Ви - ніхто".
Тому річь тут йде не просто про мову і якісь пам'ятники. Йдеться про 400 років приниження, зради, насильства, вбивств і презирства великого сусіда до малого. Це особливий вид відносин, який сьогодні вилився в справжнє криваве пекло. Ці пам'ятники-символи легалізації шовінізму і сарказму. Презирства і страху.
Тому, цілком природно, всім державним службовцям і зайнятим у роботі з населенням терміново переходити на українську мову. Треба починати власне державне життя, будувати свою країну, незалежно від сусідів и их хотелок.
А в побуті можеш говорити хоч албанською, це нікого не цікавить.