![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Вони бувають початківцями, бувають маститими, такими зубрами. Ну, як в будь-якій професії. І, як в будь-якій професії, оплата роботи цих альтруїстів буває оплачуваною, а буває високооплачуваною.
Малобюджетні активісти ще маловідомі. Високобюджетні - широковідомі.
Чекай, яка ще оплачуваність, коли мова йде про громадських активістів? Тим більше про альтруїстів?
Отож бо й воно.
Отож бо й воно.
Ну, а якщо обирати серед них, то як?
Ну, я навіть не знаю. Мені на це все так весело дивитись, я їх практично всих люблю, такі вони милі, особливо коли говорять про власний альтруїзм. От чим більше говорять - тим професійніші. Тим високооплачуваніші.
Я б ставила на тих, кого не піарять. Про кого треба самому шукати інформацію. Так це ж ще шукати інформацію. Людям це нецікаво. Зазвичай люди люблять, щоб розжували і в ротик поклали.
Але все ж в цій мутній воді саме така маловідома рибка може статись реально альтруїстичною. Чесною. Нелобійованою геть нічим і ніким, крім свого чистого розуму та палаючоі душі.
Та толку. Чесну й чисту рибку одразу зʼїдять акули з високими гонорарами і з міцними лобістами за плечима.
Тому іноді хочеться сісти на березі цієї мутної води і просто чекати, доки лобійовані і розпіарені самі десь в чомусь проколяться. Іноді це стається швидко, іноді чекати довго, але обовʼязково це…
… шо, всьо?
Та ну ладно. А я тільки сіла на березі. Так навіть нецікаво.
Малобюджетні активісти ще маловідомі. Високобюджетні - широковідомі.
Чекай, яка ще оплачуваність, коли мова йде про громадських активістів? Тим більше про альтруїстів?
Отож бо й воно.
Отож бо й воно.
Ну, а якщо обирати серед них, то як?
Ну, я навіть не знаю. Мені на це все так весело дивитись, я їх практично всих люблю, такі вони милі, особливо коли говорять про власний альтруїзм. От чим більше говорять - тим професійніші. Тим високооплачуваніші.
Я б ставила на тих, кого не піарять. Про кого треба самому шукати інформацію. Так це ж ще шукати інформацію. Людям це нецікаво. Зазвичай люди люблять, щоб розжували і в ротик поклали.
Але все ж в цій мутній воді саме така маловідома рибка може статись реально альтруїстичною. Чесною. Нелобійованою геть нічим і ніким, крім свого чистого розуму та палаючоі душі.
Та толку. Чесну й чисту рибку одразу зʼїдять акули з високими гонорарами і з міцними лобістами за плечима.
Тому іноді хочеться сісти на березі цієї мутної води і просто чекати, доки лобійовані і розпіарені самі десь в чомусь проколяться. Іноді це стається швидко, іноді чекати довго, але обовʼязково це…
… шо, всьо?
Та ну ладно. А я тільки сіла на березі. Так навіть нецікаво.