![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Алі Татар-заде
приклад диктаторів і кривавих тиранів заразний. Ми їх вбиваємо, виганяємо, караємо, судимо якщо дуже пощастить...
а вони залишають свої імена в історії.
Наступні люди в пошуках простого шляху до слави і невмінням притулити десь свої здібности стають знову на шлях нелюдей, наслідують тиранам, перевершують їх - бо знають що ми впишемо їхні імена до історії, щоби лякати ними дітей в підручниках.
І не лише для того. А й щоби звалювати все на одного тирана, виправдовувати його народ, його підданих, його партії і класи що його підтримували, які складали держапарат, які буднично виносили вироки, схвалювали їх в "трудових колективах", славословили в пресі та літературі, навіть в кіно і скульпутрі.
Який тут вихід?
Розмиття культу особистости.
У кожного диктатора і тирана є безліч поплічників.
Але їхні імена в тіні.
Так зручно і тиранові (бо він хоче вписати в історію себе, а не когось іншого), і їм (вдасться пропетляти від відповідальности, в тому числі - якраз - й від історії).
Тому варто історикам та описувачам сучасности більше уваги звертати на оточення, пересічних та видатних представників правлячого кола тирана, виділяти верстви найбільш бенефіціарні з тиранії.
Побільше імен, не одним гітлером, не однім сталіном, не однім леніном і не однім путіном воюють ті народи.
Поменше слави одному з клики - побільше знеславлення всій клиці. Бути "одним з", та ще й з маленької літери, буде значно менше бажаючих.
приклад диктаторів і кривавих тиранів заразний. Ми їх вбиваємо, виганяємо, караємо, судимо якщо дуже пощастить...
а вони залишають свої імена в історії.
Наступні люди в пошуках простого шляху до слави і невмінням притулити десь свої здібности стають знову на шлях нелюдей, наслідують тиранам, перевершують їх - бо знають що ми впишемо їхні імена до історії, щоби лякати ними дітей в підручниках.
І не лише для того. А й щоби звалювати все на одного тирана, виправдовувати його народ, його підданих, його партії і класи що його підтримували, які складали держапарат, які буднично виносили вироки, схвалювали їх в "трудових колективах", славословили в пресі та літературі, навіть в кіно і скульпутрі.
Який тут вихід?
Розмиття культу особистости.
У кожного диктатора і тирана є безліч поплічників.
Але їхні імена в тіні.
Так зручно і тиранові (бо він хоче вписати в історію себе, а не когось іншого), і їм (вдасться пропетляти від відповідальности, в тому числі - якраз - й від історії).
Тому варто історикам та описувачам сучасности більше уваги звертати на оточення, пересічних та видатних представників правлячого кола тирана, виділяти верстви найбільш бенефіціарні з тиранії.
Побільше імен, не одним гітлером, не однім сталіном, не однім леніном і не однім путіном воюють ті народи.
Поменше слави одному з клики - побільше знеславлення всій клиці. Бути "одним з", та ще й з маленької літери, буде значно менше бажаючих.