Diana Makarova · У нас проблема.
Dec. 11th, 2024 08:35 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanМи втрачаємо почуття гумору.
Ще можемо сарказувати, кидати карикатурні жарти на політиків - а от з самоіронією вже погано.
Тонку іронію й самоіронію заміняють скетчі, але з цим теж погано. І доводиться акцентувати регіт в залі підсадними качками, але в качок теж закінчуються сили натужно реготати. Гонорари не відробляють.
При всьому цьому на фронті, там, де найскладніше - почуття гумору єсть. У лікарів, цих жартунів, що вальсують зі Смертю - воно на місці. В дітисьок і старців, цих, кого прийнято називати в Україні "старе й мале" - з почуттям гумору все ок.
Всі інші стрімко втрачають.
У нас проблема як в принца-консорта.
Принц-консорт Філіп, герцог Единбурзький, мав проблему. Він мав почуття гумору. Яке дуже часто шокувало оточуючих.
"«Вважається, що у нас тут жорстка класова система. Однак тут герцоги одружуються навіть на хористках. Більш того, деякі з них одружуються навіть на американках»" - таке чи щось ще гірше міг сказати принц Філіп на якійсь церемонії.
І тоді на церемонії ставалась проблема. Проблема була в почутті гумору принца Філіпа.
У принца Філіпа не було проблем з почуттям гумору. То у суспільства була проблема з почуттям гумору принца Філіпа. Тоді у принца Філіпа ставались проблеми. Кажуть, королева його сварила. А це біда, коли тебе сварить дружина, яка при всьому ще й королева.
"Яка у вас гарненька спідничка" - похвалив принц якогось африканського короля. А побачивши на ньому англійський орден, зрадів як дитина: "О, в мене теж такий є!"
У принца Філіпа було довге й щасливе життя. І чхати він хотів на проблеми суспільства, в якого були проблеми з проблемним почуттям гумору принца Філіпа. А коли королева його сварила - він косплеїв гвардійця і стояв наче в охороні, коли повз нього йшла королева. Тоді королева пісялась зо сміху. І вже в цей день вона принца не сварила.
У нас проблема. Ми почали втрачати почуття гумору.
Навколо всі такі серйозні, що аж біда. Бо в нас навколо нас біда. Але мушу наголосити - не варто втрачати почуття гумору. З ним і біда переноситься легше.
Це знає фронт.
Фронт не втрачає почуття гумору.
І чомусь чим гірше на фронті - тим більше там
іронії
самоіронії
сарказму
чорних жартів
жартів на грані і за гранню
і просто
почуття
гумору.
АПДЕЙТ
Наприклад, фейсбук щойно довів, що в нього з почуттям гумору теж не все добре. Ледве встигла я опублікувати цей пост - як мені тут же зробили зауваження.
"Королева сміялась не над принцем Філіпом, а над бджолами, які залетіли до палацу." - докірливо попеняв мені фейсбук.
"Зараз же видаліть ваш пост!" - вимагає фейсбук.
Ваша високосте, принце Філіпе!
Ви бачте, бачте, що робиться?
Навіть після смерті ваше почуття гумору викликає скандал в суспільстві. Кажу ж, в суспільства проблема з почуттям гумору принца.
В принца проблем немає.
=====
Cтанислав Кукарека · Хочу тут произнесть анафему очередную. Примерно пару месяцев назад поняв что я как то оклемался а бабло кончилось - я попытался блин найти работу. Причем в максимально тупой манере, я тупо обратился к каким то там сайтам. Я был немало поражен (почти что в пятку) некими вакансиями, типа попыток нанять программиста на 8 тысяч гривен, но то ладно. Ниче толкового там по итогу не нашлось, работа в принципе нашлась какая то совсем без них. Но я с тех пор от них отписаться не могу блин, я там убрал все резюме, от всех рассылок поотписывался (насколько я как программист в этом понимаю), но они продолжают меня спамить. И это меня вкурвливает блять.
Я мог бы наверное это победить (как айтишник с большим стажем) и таки реально подавить их спам, но блять с какого хера я этим должен заниматься? Почему? Они не смогли меня продать, почему я еще дальше должен тратить время и усилия что бы отказаться от их ценных услуг? Не понимаю.
Эти диджитальные блять поколения меня выбешивают вообще в край порою. Не только Федоров и его забавные парни в колготках, меня выбешивают ПТУ-шники которые уверены что могут (и вообще - даже должны) доить пожизненно вообще все что где то мимо пробегало. Желание доить я в принципе не осуждаю (ибо в том дух капитализма), но у меня вопросы к этике того процесса. Она не то что бы не протестантская, она даже и не иудейская. Так это не работает, ага :)
Ще можемо сарказувати, кидати карикатурні жарти на політиків - а от з самоіронією вже погано.
Тонку іронію й самоіронію заміняють скетчі, але з цим теж погано. І доводиться акцентувати регіт в залі підсадними качками, але в качок теж закінчуються сили натужно реготати. Гонорари не відробляють.
При всьому цьому на фронті, там, де найскладніше - почуття гумору єсть. У лікарів, цих жартунів, що вальсують зі Смертю - воно на місці. В дітисьок і старців, цих, кого прийнято називати в Україні "старе й мале" - з почуттям гумору все ок.
Всі інші стрімко втрачають.
У нас проблема як в принца-консорта.
Принц-консорт Філіп, герцог Единбурзький, мав проблему. Він мав почуття гумору. Яке дуже часто шокувало оточуючих.
"«Вважається, що у нас тут жорстка класова система. Однак тут герцоги одружуються навіть на хористках. Більш того, деякі з них одружуються навіть на американках»" - таке чи щось ще гірше міг сказати принц Філіп на якійсь церемонії.
І тоді на церемонії ставалась проблема. Проблема була в почутті гумору принца Філіпа.
У принца Філіпа не було проблем з почуттям гумору. То у суспільства була проблема з почуттям гумору принца Філіпа. Тоді у принца Філіпа ставались проблеми. Кажуть, королева його сварила. А це біда, коли тебе сварить дружина, яка при всьому ще й королева.
"Яка у вас гарненька спідничка" - похвалив принц якогось африканського короля. А побачивши на ньому англійський орден, зрадів як дитина: "О, в мене теж такий є!"
У принца Філіпа було довге й щасливе життя. І чхати він хотів на проблеми суспільства, в якого були проблеми з проблемним почуттям гумору принца Філіпа. А коли королева його сварила - він косплеїв гвардійця і стояв наче в охороні, коли повз нього йшла королева. Тоді королева пісялась зо сміху. І вже в цей день вона принца не сварила.
У нас проблема. Ми почали втрачати почуття гумору.
Навколо всі такі серйозні, що аж біда. Бо в нас навколо нас біда. Але мушу наголосити - не варто втрачати почуття гумору. З ним і біда переноситься легше.
Це знає фронт.
Фронт не втрачає почуття гумору.
І чомусь чим гірше на фронті - тим більше там
іронії
самоіронії
сарказму
чорних жартів
жартів на грані і за гранню
і просто
почуття
гумору.
АПДЕЙТ
Наприклад, фейсбук щойно довів, що в нього з почуттям гумору теж не все добре. Ледве встигла я опублікувати цей пост - як мені тут же зробили зауваження.
"Королева сміялась не над принцем Філіпом, а над бджолами, які залетіли до палацу." - докірливо попеняв мені фейсбук.
"Зараз же видаліть ваш пост!" - вимагає фейсбук.
Ваша високосте, принце Філіпе!
Ви бачте, бачте, що робиться?
Навіть після смерті ваше почуття гумору викликає скандал в суспільстві. Кажу ж, в суспільства проблема з почуттям гумору принца.
В принца проблем немає.
=====
Cтанислав Кукарека · Хочу тут произнесть анафему очередную. Примерно пару месяцев назад поняв что я как то оклемался а бабло кончилось - я попытался блин найти работу. Причем в максимально тупой манере, я тупо обратился к каким то там сайтам. Я был немало поражен (почти что в пятку) некими вакансиями, типа попыток нанять программиста на 8 тысяч гривен, но то ладно. Ниче толкового там по итогу не нашлось, работа в принципе нашлась какая то совсем без них. Но я с тех пор от них отписаться не могу блин, я там убрал все резюме, от всех рассылок поотписывался (насколько я как программист в этом понимаю), но они продолжают меня спамить. И это меня вкурвливает блять.
Я мог бы наверное это победить (как айтишник с большим стажем) и таки реально подавить их спам, но блять с какого хера я этим должен заниматься? Почему? Они не смогли меня продать, почему я еще дальше должен тратить время и усилия что бы отказаться от их ценных услуг? Не понимаю.
Эти диджитальные блять поколения меня выбешивают вообще в край порою. Не только Федоров и его забавные парни в колготках, меня выбешивают ПТУ-шники которые уверены что могут (и вообще - даже должны) доить пожизненно вообще все что где то мимо пробегало. Желание доить я в принципе не осуждаю (ибо в том дух капитализма), но у меня вопросы к этике того процесса. Она не то что бы не протестантская, она даже и не иудейская. Так это не работает, ага :)