Алі Татар-заде · бойове братерство як дипломатичний інструмент.

[don_katalan]

Зараз є можливість перехопити ініціативу в одному питанні в ворога, просто тому що він а) не додумався, б) має перепони для втілення
Отже, йдеться про ветеранські організації українсько-московитської війни по Європі.
Факти які долітають до мене, кажуть що мінімум десятки а може й сотні бажаючих громадян Європи брали участь, підкреслю, на нашому боці, з самого початку окупації, тобто з 2014 і посьогодення.
Європа завжди була особливо сентиментальна до бойових братств різних війн, це знання мені дало читання їхньої художньої літератури.
Нашому МЗС та неурядовим бажаючим варто приділити цьому увагу.
Механизм приблизно такий, загальний, будую на європейському досвіді ХХ століття.
Створено клуб солдатів такої-то війни, де ясно декларовано, з якого боку вони воювали, бо протилежному вхід до клубу не тільки заборонений, але й фізично небезпечний (просто кажучи, приб'ють і скажуть що вже такий прийшов).
Проводяться регулярні - річні, піврічні, квартальні - вечори, збіговиська для обміну знайомствами та вихвалянням, поминанням друзів, взаємодопомогою.
Відшукано скромні, але цільові кошти на ведення бюлетеню, скарбниця допомоги, проведення акцій.
Серед ветеранів люди різношорстні, хтось багатий, хтось своя людина в місцевому уряді, хтото лорд вапше.
А хтось вміє малювати, хтось класно пише або грає.
Акції спрямовано переважно на збір коштів, щоби потім їх витратити на нову акцію, яка знову ж принесе нові збори.
Ведеться нещадна і неприкрита пропаганда, бо саме так вміють військові, і це теж має свою авдиторію.
В кожного є як не родич, так друг, якому це близьке чисто з особистих стосунків.
В результаті:
свої депутати і помічники мерів,
свої скарбниці,
свої часописи,
свої тіньові мафії з підтримки однодумців.
Дякую за увагу