![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanПетро Олещук
"Найближчим часом США розгорнуть в Ізраїлі батарею ППО THAAD. Вона приєднається до ізраїльської системи протиповітряної оборони та захищатиме територію країни."
Звісно, тут жодної "ескалації" не буде. Нормальна допомога від союзника, який турбується про те, аби зменшити кількість потенційних жертв.
У нас люблять обговорювати відносини США з Ізраїлем, люблять мріяти про "Ізраїльську модель" для України. Але я вам назву одну причину, через яку цієї моделі у випадку України не буде (якщо не ніколи, то у досить осяжній перспективі). І справа тут не в Україні. Справа у тому, хто є для України ворогом.
На відміну від росіян, США не розглядають Іран як потенційного партнера, не мріють про "perezagruzka" з Іраном.
Директор ЦРУ не їздить регулярно до Тегерану, аби обговорити з аятолами як ті планують воювати з Ізраїлем. Міністри оборони Ізраїлю та США не сидять постійно "на телефоні" щодо "умов співробітництва". І це має виразні результати. США захищають (і так дуже не слабко захищений Ізраїль з дуже сучасною та потужною авіацією) за допомогою власних збройних сил: приганяють авіаносці, посилають авіацію, розміщують ППО. Те саме, чого НІКОЛИ не буде у випадку України, бо "perezagruzka" ще постраждає.
У нещодавній статті Майкла Хірша для Foreign Policy описується цікавий епізод осені 2022 року (https://foreignpolicy.com/2024/10/09/woodward-war-biden-putin-nuclear-use-trump-russia-logan-act/). Зокрема, генерал Марк Міллі, тодішній Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США, на тлі занепокоєння підвищеною ймовірністю тактичного ядерного удару та високих втрат РФ мав телефонний дзвінок із Валерієм Герасимовим восени 2022 року. Останній заявив, що у разі "катастрофічних втрат" на полі бою буде застосовано тактичну ядерну зброю. Міллі відповів, що таких умов не буде досягнуто.
Ну і остання умова виконується досить послідовно. Ще одна "домовленість" між "великими державами", заручником якої виступає Україна.
Щоправда, у всій цій історії є один фактор, що, мабуть, однаково неприємний усім "великим державам", які звикли розігрувати "українську карту" як, як самі цього забажають. Україна не дивиться на все це мовчки і спокійно, а сама періодично втручається у гру, змінюючи правила цієї гри.
Регулярні спільні операції ГУР, СБУ та ССО виводять з ладу російські нафтосховища, логістичні об'єкти та склади боєприпасів. Винайдені українцями дрони як засіб ведення бойових дій уже суттєво змінили характер всього. Україна продовжує вдосконалювати свою унікальну зброю – морські дрони. Морські дрони – це зброя, яка суттєво змінила баланс сил на Чорному морі на користь України. І прикладів цього всього досить.
Звісно, якби Україна мала інший рівень підтримки, то, щонайменше, було б значно менше жертв. І це головна проблема.
Адепти "perezagruzka" хочуть методом принесення в жертву "достатньої" кількості українців вгамувати імперського російського монстра, і дочекатися, поки той знову буде готовий до "врегулювання".
А українці у цьому постійно "заважають". Від 1991 року, коли не піддалися вмовлянням Президента США "не розвалювати совок", і до сьогоднішнього дня.
"Найближчим часом США розгорнуть в Ізраїлі батарею ППО THAAD. Вона приєднається до ізраїльської системи протиповітряної оборони та захищатиме територію країни."
Звісно, тут жодної "ескалації" не буде. Нормальна допомога від союзника, який турбується про те, аби зменшити кількість потенційних жертв.
У нас люблять обговорювати відносини США з Ізраїлем, люблять мріяти про "Ізраїльську модель" для України. Але я вам назву одну причину, через яку цієї моделі у випадку України не буде (якщо не ніколи, то у досить осяжній перспективі). І справа тут не в Україні. Справа у тому, хто є для України ворогом.
На відміну від росіян, США не розглядають Іран як потенційного партнера, не мріють про "perezagruzka" з Іраном.
Директор ЦРУ не їздить регулярно до Тегерану, аби обговорити з аятолами як ті планують воювати з Ізраїлем. Міністри оборони Ізраїлю та США не сидять постійно "на телефоні" щодо "умов співробітництва". І це має виразні результати. США захищають (і так дуже не слабко захищений Ізраїль з дуже сучасною та потужною авіацією) за допомогою власних збройних сил: приганяють авіаносці, посилають авіацію, розміщують ППО. Те саме, чого НІКОЛИ не буде у випадку України, бо "perezagruzka" ще постраждає.
У нещодавній статті Майкла Хірша для Foreign Policy описується цікавий епізод осені 2022 року (https://foreignpolicy.com/2024/10/09/woodward-war-biden-putin-nuclear-use-trump-russia-logan-act/). Зокрема, генерал Марк Міллі, тодішній Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США, на тлі занепокоєння підвищеною ймовірністю тактичного ядерного удару та високих втрат РФ мав телефонний дзвінок із Валерієм Герасимовим восени 2022 року. Останній заявив, що у разі "катастрофічних втрат" на полі бою буде застосовано тактичну ядерну зброю. Міллі відповів, що таких умов не буде досягнуто.
Ну і остання умова виконується досить послідовно. Ще одна "домовленість" між "великими державами", заручником якої виступає Україна.
Щоправда, у всій цій історії є один фактор, що, мабуть, однаково неприємний усім "великим державам", які звикли розігрувати "українську карту" як, як самі цього забажають. Україна не дивиться на все це мовчки і спокійно, а сама періодично втручається у гру, змінюючи правила цієї гри.
Регулярні спільні операції ГУР, СБУ та ССО виводять з ладу російські нафтосховища, логістичні об'єкти та склади боєприпасів. Винайдені українцями дрони як засіб ведення бойових дій уже суттєво змінили характер всього. Україна продовжує вдосконалювати свою унікальну зброю – морські дрони. Морські дрони – це зброя, яка суттєво змінила баланс сил на Чорному морі на користь України. І прикладів цього всього досить.
Звісно, якби Україна мала інший рівень підтримки, то, щонайменше, було б значно менше жертв. І це головна проблема.
Адепти "perezagruzka" хочуть методом принесення в жертву "достатньої" кількості українців вгамувати імперського російського монстра, і дочекатися, поки той знову буде готовий до "врегулювання".
А українці у цьому постійно "заважають". Від 1991 року, коли не піддалися вмовлянням Президента США "не розвалювати совок", і до сьогоднішнього дня.