![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВячеслав Ільченко
Хотів нарешті написати черговий пост про кіммерійців, але вся стрічка в туарегах - причому знову в незабутньому стилі "суспільства щасливої Аркадії".
Окей, туареги так туареги. Тим паче, що це хороший приклад того, як реальна історія значно цікавіша та епічніша, ніж будь-які клікбейтні придумки.
По-перше, ніякі вони не туареги. І навіть бербери лише частково, хоча їх мова відноситься саме до берберської групи.
Сучасне "туарег" (Twārəg) походить від слова "Tārgi" - так називали мешканців південної Лівії, а точніше, одного із їх "кореневих" регіонів (вони напівкочовий народ, тому говорити про рідні землі в їх контексті не можна), який називається Феццан. В перекладі з берберської мови ця назва, в свою чергу, перекладається як "негостинні гори". Країна ця дійсно була негостинною навіть для своїх корінних мешканців - більшу її частину займала пустеля, по якій були розкидані річкові долини (так звані "ваді"), оази та гори, які відносяться до гірського масиву Нафуса - власне, це і є ті самі гори, які дали назву країні.
Самі себе туареги називають "амахаг". Якщо хтось читав трилогію "Вона" Генрі Райдера Хаггарда і пригадає народ "амахаггер", яким правила таємнича безсмертна королева, то ви будете праві - прототипом стародавніх амахаггер послужили саме туареги.
Однак це не єдина літературна пам'ятка, де засвітились туареги. "Амахаг" буквально перекладається як "вільні люди" - саме так, Френк Герберт намалював своїх фременів саме за зразком туарегів, а не абстрактних арабських племен (справедливості варто зауважити, що образ фременів є своєрідною амальгамою образів туарегів, друзів і навіть запорізьких козаків).
Але і це ще не все. Туареги представляють собою надзвичайно строкату поліетнічну спільноту, чи швидше союз племен, які поєднує спільна мова і спосіб життя. Тому вони себе також звуть "Кел Тамашег" (люди, які розмовляють мовою тамашег - так називається підгрупа мов, якими розмовляють амахагські племена), а також "Кел Тагелмуст" (люди, які закривають обличчя - серед амахаг практично всі носять вуалі або спеціальні пустельні маски, які закривають обличчя). Ті, хто по моїй наводці прочитав "Війни мрі" Керолін Черрі (одна із найкращих книг, написаних "з точки зору" інопланетного народу), одразу впізнають термін "кел", який означає "люди" і одночасно "воїни" - так ось мрі, народ інопланетних воїнів, у яких чоловіки неграмотні, а хранителями знань є жінки, теж змальовані з амахагів. До речі, мандалорці також з них частково рисувались - ви ж, сподіваюсь, не забули, що справжній мандалорець ніколи не знімає шолома...
Як окрема спільнота амахаги виділились, швидше за все, приблизно в районі VII-X ст. н. е. Принаймні саме з того часу арабські хроністи починають згадувати кочовий народ, який називався "мулаттхамін", що є майже дослівною калькою назви "Кел Тагелмуст" (люди, які закривають обличчя). Вважається, що перша їх згадка міститься в атласі "Сурат аль-Ард" (Обличчя Землі), написаному в 977 р. арабським мандрівником і компілятором Ібн-Хаукалем - але на сьогодні невідомо, чи він сам бачив амахагів, а чи переписав цю згадку у когось більш раннього - тому що в принципі ті самі пасажі повторюються потім практично у всіх наступних арабських атласах.
Самі амахаги виводять своє походження від королеви Тін Хінан, яку вони також називають Таменокалт - що буквально переводиться словом "Королева" (саме так, з великої літери), а в переносному сенсі може бути потрактована як "Наша Праматір". Це постать цілком історична, гробниця Тін Хінан була знайдена ще в 1925 р. недалеко від оази Абалесса, в місці поєднання двох річок та їх долин. Гробниця дуже велика, містить 11 кімнат, і виявилась абсолютно цілою. Всередині було знайдено залишки жінки, яка померла приблизно в IV ст. н. е., а судячи із коштовних прикрас, була як мінімум принцесою.
Курйозний збіг: Генрі Райдер Хаггард написав роман "Вона" в 1883 році за мотивами своєї багаторічної мандрівки Африкою з 1875 по 1882 рр., під час якої він зустрічався із багатьма народами - в тому числі і з амахагами (а точніше, із Кел Ахаггар - амахагським племенем, яке живе в горах Ахаггар і виводить своє походження прямо від Тін Хінан). Але гробницю Тін Хінан знайшли в 1925 р., і архітектура цієї гробниці в основному відповідає загубленому місту Кор - своєрідна амальгама стародавньої північноафриканської та пізньоєгипетської архітектури (безсмертна королева Аеша за сюжетом була "принцесою-втікачкою" з Єгипту). Хоча сам Хаггард стверджував, що у якості прототипа використав руїни Зімбабве, де також побував в 1870-х...
В гробниці Тін Хінан також було знайдено і найдавніші написи писемністю тіфінаг, якою користуються сучасні амахаги. Так, у них є не лише власна окрема мова - тамашег - а й власна писемність тіфінаг, чия історія уходить далеко в перше тисячоліття до нашої ери, а точніше - в історію античної берберської держави Нумідія, яка існувала на території сучасного Алжіру.
Історія Нумідії - це окрема велика тема, вона включає не лише Пунічні Війни, в яких одна частина Нумідії воювала на боці Рима, а інша на боці Карфагена, а й, наприклад, період царя Югурти, який був таким майстром "бойової корупції", що ухитрився корумпувати навіть римських чиновників і навіть цілих консулів (спойлер: йому не допомогло, римляни все одно його стратили). Однак на жаль, чи на щастя, амахаги мають відношення до нумідійців... ну приблизно як двоюрідні брати.
Амахаги, швидше за все, походять від іншого народу, який жив глибше в Африці - і який спромігся утворити сильну державу прямо посеред пустелі. Називалась ця держава Герма (за назвою столиці) - і вона не має відношення до германців - зате має відношення до народу гарамантів, яких Геродот залічує до "великих націй", які задавали стандарти життя практично по всьому західному регіону Сахари. Перша їх згадка датується приблизно V ст. до н. е. Гараманти розробили унікальну систему підземних акведуків, які підносили ще давньоіранську систему підземних каналів-карізів, до складної системи зрошення пустелі - причому у якості джерела вони використовували підземні води Сахари. Ці акведуки називилась фоггарами, і дозволили займатись сільським господарством прямо посеред пустелі, і навіть засновувати нові міста. Римські історики стверджують, що гараманти збудували дев'ять великих міст - три із них знайдено. Володіючи практичною монополією на збіжжя в регіоні, вони швидко перетворились на потужну державу і завели достатньо велике військо - принаймні, той же Геродот стверджує, що у війнах із стародавніми ефіопами гараманти використовували бойові колісниці - а це тоді був елітний вид військ. Однак приблизно в II ст. н. е. система фоггар почала давати збій - чи то були вичерпані запаси підземних вод, чи то пустеля просто почала різко наступати на гарамантські міста - але приблизно в районі VII ст. держава гарамантів перестала існувати, її попросту поглинула пустеля.
Приблизно в той же час і починають з'являтись історії про людей, що закривають обличчя. Звичайно, прямого зв'язку між сучасними амахагами та гарамантами не існує. Однак, як і амахаги, гараманти відносились до "євроафриканської субрасової групи", писали тією ж писемністю тіфінаг і жили в регіоні Феццан, звідки походять і самі амахаги...
До речі про писемність. Слово "тамашег" буквально переводиться як "мова жінок" (в мові туарегів є слово "тамахаг" і воно буквально означає "вільна жінка"), а слово "тіфінаг" - ви не повірите, "жіночі знаки". Це, як я уже казав, дуже стародавнє письмо, консонантного типу - тобто, на письмі позначаються тільки приголосні, але назви порівняно нові. І це дійсно пов'язано із тим, що у амахагів традиційно хранительками знань є жінки, а чоловіку дозволяється бути неграмотним. Це має своєрідне історичне підгрунтя - у амахагів був період, коли вони буквально боролись за виживання, розірвані між численними південноафриканськими державами (власне, це і зараз так). Тому у них виникла унікальна соціальна структура, в якій суспільство жорстко ділиться за кланами, причому чоловіки - якщо вони не належать до особливих ремісничих "гільдій" - обов'язково мали бути воїнами. І щоб вони випадково не видали секретів племені, маршрутів, якихось чисто тактичних таємниць - їм заборонялось не лише бути грамотними, а й взагалі знати щось поза безпосереднім виконанням обов'язків. Цього вимагало виживання. А зберігали знання жінки - тому все, що стосується грамотності, у амахагів традиційно називалось "жіночим" - само собою, вони і правили племенем. Саме тому в античні часи їх звали "народом африканських амазонок" (не жарт).
Прийняття ісламу цю традицію зламало. На сьогодні від "традиційного матріархата" амахагів залишилось лише три звичая:
- жінки мають бути стопроцентно грамотними і знати перш за все історію та культуру (матрилокальна культура), а чоловіку дозволяється, а іноді навіть приписується бути неграмотним;
- попри дозвіл ісламу на багатоженство, амахаг одружується лише один раз у житті, причому жінка має право вибору і відмови. Імперативно, других-третіх шлюбів там вкрай мало і на них дивляться косо;
- спадкування йде суто за жіночою лінією (матрілінейне спадкування). Найгірше, якщо доньок нема - тоді тяжби за спадок серед амахагів дадуть сто очків вперед всім санта-барбарам. Наприклад, першими в спадкуванні, якщо нема доньок, є сестри померлого, а якщо вони теж померли, і у них теж були лише сини - то спадок отримає старший син старшої сестри померлого.
Сучасне суспільство амахагів має не замкнену, але все-таки достатньо сувору кастову структуру (в іншу касту можна перейти через шлюб). Становим його хребтом є "інхадан" - ремісничі касти спеціалістів, які суворо охороняють свої знання і передають лише всередині касти. Керування здійснює каста імасай - це своєрідне "дворянство", яке очолює аменокалт - "полководець". Що цікаво, всі аменокалти пишаються тим, що можуть простежити свою традицію управління аж до самої Таменокалт, Тін Хінан. Ще є каста імгхад - скотарів, які забезпечують клан харчем. А також каста інеслемен - священиків, які є мало не унікальним випадком серед мусульманських народів. У амахагів немає імамів, улемів та іншої священницької ієрархії. Інеслемен - священник, проповідник та суддя в одній особі. Найближчим аналогом є протестантський пастор або суфійський учитель.
Крім усіх вищенаведених каст, іще є каста рабів. Так, на жаль, "благородні амахаги" досі практикують рабство. Ця каста зветься ікелан в першому поколінні (як правило, це військовополонені), а в наступних - іревелен (народжені невільними). З 1945 р. серед амахагів ведеться своєрідна... гм... юридична дискусія, що далі робити із рабством. Частина племен обстоює його як елемент традиції, а частина - та, на яку вплинули відносини із європейцями, особливо французами - уже провела кілька хвилей звільнення рабів. Остання була в 2013-2014 рр.
... ага, і мені шкода розчаровувати народ, але у амахагів обличчя закривають всі. Чоловіча маска-вуаль називається тагелмуст, а жіноча - тасуварт. Одягання вуалі вважається частиною обряду дорослішання, але практично без неї просто не можна вижити в пустелі. Маска має бути виразного синього кольору - тому амахагів також звуть "народом синіх тюрбанів".
Хотів нарешті написати черговий пост про кіммерійців, але вся стрічка в туарегах - причому знову в незабутньому стилі "суспільства щасливої Аркадії".
Окей, туареги так туареги. Тим паче, що це хороший приклад того, як реальна історія значно цікавіша та епічніша, ніж будь-які клікбейтні придумки.
По-перше, ніякі вони не туареги. І навіть бербери лише частково, хоча їх мова відноситься саме до берберської групи.
Сучасне "туарег" (Twārəg) походить від слова "Tārgi" - так називали мешканців південної Лівії, а точніше, одного із їх "кореневих" регіонів (вони напівкочовий народ, тому говорити про рідні землі в їх контексті не можна), який називається Феццан. В перекладі з берберської мови ця назва, в свою чергу, перекладається як "негостинні гори". Країна ця дійсно була негостинною навіть для своїх корінних мешканців - більшу її частину займала пустеля, по якій були розкидані річкові долини (так звані "ваді"), оази та гори, які відносяться до гірського масиву Нафуса - власне, це і є ті самі гори, які дали назву країні.
Самі себе туареги називають "амахаг". Якщо хтось читав трилогію "Вона" Генрі Райдера Хаггарда і пригадає народ "амахаггер", яким правила таємнича безсмертна королева, то ви будете праві - прототипом стародавніх амахаггер послужили саме туареги.
Однак це не єдина літературна пам'ятка, де засвітились туареги. "Амахаг" буквально перекладається як "вільні люди" - саме так, Френк Герберт намалював своїх фременів саме за зразком туарегів, а не абстрактних арабських племен (справедливості варто зауважити, що образ фременів є своєрідною амальгамою образів туарегів, друзів і навіть запорізьких козаків).
Але і це ще не все. Туареги представляють собою надзвичайно строкату поліетнічну спільноту, чи швидше союз племен, які поєднує спільна мова і спосіб життя. Тому вони себе також звуть "Кел Тамашег" (люди, які розмовляють мовою тамашег - так називається підгрупа мов, якими розмовляють амахагські племена), а також "Кел Тагелмуст" (люди, які закривають обличчя - серед амахаг практично всі носять вуалі або спеціальні пустельні маски, які закривають обличчя). Ті, хто по моїй наводці прочитав "Війни мрі" Керолін Черрі (одна із найкращих книг, написаних "з точки зору" інопланетного народу), одразу впізнають термін "кел", який означає "люди" і одночасно "воїни" - так ось мрі, народ інопланетних воїнів, у яких чоловіки неграмотні, а хранителями знань є жінки, теж змальовані з амахагів. До речі, мандалорці також з них частково рисувались - ви ж, сподіваюсь, не забули, що справжній мандалорець ніколи не знімає шолома...
Як окрема спільнота амахаги виділились, швидше за все, приблизно в районі VII-X ст. н. е. Принаймні саме з того часу арабські хроністи починають згадувати кочовий народ, який називався "мулаттхамін", що є майже дослівною калькою назви "Кел Тагелмуст" (люди, які закривають обличчя). Вважається, що перша їх згадка міститься в атласі "Сурат аль-Ард" (Обличчя Землі), написаному в 977 р. арабським мандрівником і компілятором Ібн-Хаукалем - але на сьогодні невідомо, чи він сам бачив амахагів, а чи переписав цю згадку у когось більш раннього - тому що в принципі ті самі пасажі повторюються потім практично у всіх наступних арабських атласах.
Самі амахаги виводять своє походження від королеви Тін Хінан, яку вони також називають Таменокалт - що буквально переводиться словом "Королева" (саме так, з великої літери), а в переносному сенсі може бути потрактована як "Наша Праматір". Це постать цілком історична, гробниця Тін Хінан була знайдена ще в 1925 р. недалеко від оази Абалесса, в місці поєднання двох річок та їх долин. Гробниця дуже велика, містить 11 кімнат, і виявилась абсолютно цілою. Всередині було знайдено залишки жінки, яка померла приблизно в IV ст. н. е., а судячи із коштовних прикрас, була як мінімум принцесою.
Курйозний збіг: Генрі Райдер Хаггард написав роман "Вона" в 1883 році за мотивами своєї багаторічної мандрівки Африкою з 1875 по 1882 рр., під час якої він зустрічався із багатьма народами - в тому числі і з амахагами (а точніше, із Кел Ахаггар - амахагським племенем, яке живе в горах Ахаггар і виводить своє походження прямо від Тін Хінан). Але гробницю Тін Хінан знайшли в 1925 р., і архітектура цієї гробниці в основному відповідає загубленому місту Кор - своєрідна амальгама стародавньої північноафриканської та пізньоєгипетської архітектури (безсмертна королева Аеша за сюжетом була "принцесою-втікачкою" з Єгипту). Хоча сам Хаггард стверджував, що у якості прототипа використав руїни Зімбабве, де також побував в 1870-х...
В гробниці Тін Хінан також було знайдено і найдавніші написи писемністю тіфінаг, якою користуються сучасні амахаги. Так, у них є не лише власна окрема мова - тамашег - а й власна писемність тіфінаг, чия історія уходить далеко в перше тисячоліття до нашої ери, а точніше - в історію античної берберської держави Нумідія, яка існувала на території сучасного Алжіру.
Історія Нумідії - це окрема велика тема, вона включає не лише Пунічні Війни, в яких одна частина Нумідії воювала на боці Рима, а інша на боці Карфагена, а й, наприклад, період царя Югурти, який був таким майстром "бойової корупції", що ухитрився корумпувати навіть римських чиновників і навіть цілих консулів (спойлер: йому не допомогло, римляни все одно його стратили). Однак на жаль, чи на щастя, амахаги мають відношення до нумідійців... ну приблизно як двоюрідні брати.
Амахаги, швидше за все, походять від іншого народу, який жив глибше в Африці - і який спромігся утворити сильну державу прямо посеред пустелі. Називалась ця держава Герма (за назвою столиці) - і вона не має відношення до германців - зате має відношення до народу гарамантів, яких Геродот залічує до "великих націй", які задавали стандарти життя практично по всьому західному регіону Сахари. Перша їх згадка датується приблизно V ст. до н. е. Гараманти розробили унікальну систему підземних акведуків, які підносили ще давньоіранську систему підземних каналів-карізів, до складної системи зрошення пустелі - причому у якості джерела вони використовували підземні води Сахари. Ці акведуки називилась фоггарами, і дозволили займатись сільським господарством прямо посеред пустелі, і навіть засновувати нові міста. Римські історики стверджують, що гараманти збудували дев'ять великих міст - три із них знайдено. Володіючи практичною монополією на збіжжя в регіоні, вони швидко перетворились на потужну державу і завели достатньо велике військо - принаймні, той же Геродот стверджує, що у війнах із стародавніми ефіопами гараманти використовували бойові колісниці - а це тоді був елітний вид військ. Однак приблизно в II ст. н. е. система фоггар почала давати збій - чи то були вичерпані запаси підземних вод, чи то пустеля просто почала різко наступати на гарамантські міста - але приблизно в районі VII ст. держава гарамантів перестала існувати, її попросту поглинула пустеля.
Приблизно в той же час і починають з'являтись історії про людей, що закривають обличчя. Звичайно, прямого зв'язку між сучасними амахагами та гарамантами не існує. Однак, як і амахаги, гараманти відносились до "євроафриканської субрасової групи", писали тією ж писемністю тіфінаг і жили в регіоні Феццан, звідки походять і самі амахаги...
До речі про писемність. Слово "тамашег" буквально переводиться як "мова жінок" (в мові туарегів є слово "тамахаг" і воно буквально означає "вільна жінка"), а слово "тіфінаг" - ви не повірите, "жіночі знаки". Це, як я уже казав, дуже стародавнє письмо, консонантного типу - тобто, на письмі позначаються тільки приголосні, але назви порівняно нові. І це дійсно пов'язано із тим, що у амахагів традиційно хранительками знань є жінки, а чоловіку дозволяється бути неграмотним. Це має своєрідне історичне підгрунтя - у амахагів був період, коли вони буквально боролись за виживання, розірвані між численними південноафриканськими державами (власне, це і зараз так). Тому у них виникла унікальна соціальна структура, в якій суспільство жорстко ділиться за кланами, причому чоловіки - якщо вони не належать до особливих ремісничих "гільдій" - обов'язково мали бути воїнами. І щоб вони випадково не видали секретів племені, маршрутів, якихось чисто тактичних таємниць - їм заборонялось не лише бути грамотними, а й взагалі знати щось поза безпосереднім виконанням обов'язків. Цього вимагало виживання. А зберігали знання жінки - тому все, що стосується грамотності, у амахагів традиційно називалось "жіночим" - само собою, вони і правили племенем. Саме тому в античні часи їх звали "народом африканських амазонок" (не жарт).
Прийняття ісламу цю традицію зламало. На сьогодні від "традиційного матріархата" амахагів залишилось лише три звичая:
- жінки мають бути стопроцентно грамотними і знати перш за все історію та культуру (матрилокальна культура), а чоловіку дозволяється, а іноді навіть приписується бути неграмотним;
- попри дозвіл ісламу на багатоженство, амахаг одружується лише один раз у житті, причому жінка має право вибору і відмови. Імперативно, других-третіх шлюбів там вкрай мало і на них дивляться косо;
- спадкування йде суто за жіночою лінією (матрілінейне спадкування). Найгірше, якщо доньок нема - тоді тяжби за спадок серед амахагів дадуть сто очків вперед всім санта-барбарам. Наприклад, першими в спадкуванні, якщо нема доньок, є сестри померлого, а якщо вони теж померли, і у них теж були лише сини - то спадок отримає старший син старшої сестри померлого.
Сучасне суспільство амахагів має не замкнену, але все-таки достатньо сувору кастову структуру (в іншу касту можна перейти через шлюб). Становим його хребтом є "інхадан" - ремісничі касти спеціалістів, які суворо охороняють свої знання і передають лише всередині касти. Керування здійснює каста імасай - це своєрідне "дворянство", яке очолює аменокалт - "полководець". Що цікаво, всі аменокалти пишаються тим, що можуть простежити свою традицію управління аж до самої Таменокалт, Тін Хінан. Ще є каста імгхад - скотарів, які забезпечують клан харчем. А також каста інеслемен - священиків, які є мало не унікальним випадком серед мусульманських народів. У амахагів немає імамів, улемів та іншої священницької ієрархії. Інеслемен - священник, проповідник та суддя в одній особі. Найближчим аналогом є протестантський пастор або суфійський учитель.
Крім усіх вищенаведених каст, іще є каста рабів. Так, на жаль, "благородні амахаги" досі практикують рабство. Ця каста зветься ікелан в першому поколінні (як правило, це військовополонені), а в наступних - іревелен (народжені невільними). З 1945 р. серед амахагів ведеться своєрідна... гм... юридична дискусія, що далі робити із рабством. Частина племен обстоює його як елемент традиції, а частина - та, на яку вплинули відносини із європейцями, особливо французами - уже провела кілька хвилей звільнення рабів. Остання була в 2013-2014 рр.
... ага, і мені шкода розчаровувати народ, але у амахагів обличчя закривають всі. Чоловіча маска-вуаль називається тагелмуст, а жіноча - тасуварт. Одягання вуалі вважається частиною обряду дорослішання, але практично без неї просто не можна вижити в пустелі. Маска має бути виразного синього кольору - тому амахагів також звуть "народом синіх тюрбанів".