![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanНаціональна рада України з питань телебачення і радіомовлення оприлюднила методичку з рекомендаціями для журналістів, за якою буде виявляти публікації, що "розпалюють ненависть, ворожнечу, жорстокість".
https://drive.google.com/file/d/1u9vPLXt9ngsG23A8YGc8e_lk-9T1Ty4k/view
Використовувати ненормативну лексику до окупантів та колаборантів відтепер заборонено. Тому я буду використовувати її виключно до авторів цієї абсолютно де-більної методички.
Як на мене, ей документ - найяскравіше свідчення того, що в ду-р-них головах у багатьох в Києві війни вже не існує.
Прочитаємо уважно 12 розділ і подивимося, що відтепер вимагатимуть від журналістів.
Припустимо, на окупованій території відбудеться чергова бавовна, і черговий гауляйтер повторить долю Гіві та Мотороли. Українські ЗМІ в такому не повинні використовувати "образливі висловлювання" та "негідні номінації". Схоже, коректними будуть хіба що нариси про те, якою світлою, чесною, справжньою людиною (ні, не скаженою собакою!) був цей добродій.
Або, наприклад, журналісти роблять інтерв'ю з розрахунком ПТУР.
"Добрий день! Ми знаємо, що позавчора ви спалили в̶о̶р̶о̶ж̶и̶й
оппонентський БТР, в якому знаходились десять з̶а̶г̶а̶р̶б̶н̶и̶к̶і̶в військовослужбовців Російської Федерації, які після цього перестали бути живими людьми. Скажіть, будь ласка, у вас немає докорів сумління з цього приводу? Чи не соромно вам про це розповідати? Чи не хочете ви поплакати зараз, перед нашими глядачами, і пообіцяти, що більше так робити не будете?"
Вимога дотримуватися журналістських стандартів передбачає всебічне висвітлення подій. Тому цілком логічним стане коментар пораненого водія того БТРа. Він отримає можливість озвучити альтернативну точку зору, поскаржитися на дегуманізацію, яку він відчуває з боку ЗСУ, військовослужбовці якою взяли погану моду робити на українській землі живих громадян Російської Федерації неживими - лише за те, що вони мають при собі зброю!
Ні, я не жартую - саме так відтепер мають працювати українські журналісти, щоб не отримати люля від Нацради.
Особливо пікантними та де-більнуватими в тексті є неодноразові причитання стосовно того, що некоректна лексика начебто може призвести до "загострення бойових дій".
Бубочки мої (ні, це не дегуманізація, я не вважаю вас частинами рослин, хоча, можливо, й даремно... Я лише констатую ваше справжнє розуміння реального людського життя в Україні зараз)...
Так ось. Бубочки мої. До "загострення бойових дій" призводять політичні рішення, бойові накази та розпорядження н̶а̶ш̶и̶х ваших поважних партнерів з політичного та військового керівництва Російської Федерації.
Я хочу вас проінформувати, якщо на одинадцятий рік війни та третій рік повномасштабного вторгнення ви ще не помітили: п̶у̶т̶і̶н Путін вже напав. Тому боятися, що через нашу лексику він на нас нападе - це трішечки не на часі.
Недорогеньки мої. Я дуже радий, що у вас є біли польта та білі рукавички. Ми всі їх побачили, висновки зробили, можете далі їх не вигулювати.
Проте мені сумно, що ви не розумієте головного: в̶а̶ш̶а моя країна воює. Воює за своє фізичне існування, яке зараз під загрозою.
Війна - це час, коли речі треба називати своїми іменами. Ворога - ворогом. Колаборанта - колаборантом. Злочинця - злочинцем. Зрадника - зрадником. Окупанта - окупантом. Нелюда - нелюдю. Людей які прийшли до нас зі зброєю, які руйнують українські міста, яки хочуть знищити мене і всіх нас - тими, хто вони є.
Зараз це важливий фактор нашого виживання як нації і як країни.
До речі, таких як ви теж треба називати тими, ким ви є за таких обставин, - без зайвого політесу. Так, це може створити додаткову напругу, але потрібно для того, щоб втримати напругу найстрашнішу. Це зараз фактор виживання, так.
І наостанок. Дискурс, який ви просуваєте - "якщо зникнуть лінії розмежування в головах, то вони зникнуть і на карті" - застарів вже роки на два мінімум.
Вже 819 днів вся в̶а̶ш̶а наша країна починає кожний ранок з відомостей про те, скільки окупантів припинили своє існування завдяки нашим захисникам. Але якщо лінії розмежування зникнуть в наших головах, вони дійсно можуть зникнути і на картах. Разом з Україною.
P.S. Не розумію, яким взагалі дивом цей дванадцятий пункт взагалі потрапив до переліку критеріїв розпалення ворожнечі до українських військових?
https://drive.google.com/file/d/1u9vPLXt9ngsG23A8YGc8e_lk-9T1Ty4k/view
Використовувати ненормативну лексику до окупантів та колаборантів відтепер заборонено. Тому я буду використовувати її виключно до авторів цієї абсолютно де-більної методички.
Як на мене, ей документ - найяскравіше свідчення того, що в ду-р-них головах у багатьох в Києві війни вже не існує.
Прочитаємо уважно 12 розділ і подивимося, що відтепер вимагатимуть від журналістів.
Припустимо, на окупованій території відбудеться чергова бавовна, і черговий гауляйтер повторить долю Гіві та Мотороли. Українські ЗМІ в такому не повинні використовувати "образливі висловлювання" та "негідні номінації". Схоже, коректними будуть хіба що нариси про те, якою світлою, чесною, справжньою людиною (ні, не скаженою собакою!) був цей добродій.
Або, наприклад, журналісти роблять інтерв'ю з розрахунком ПТУР.
"Добрий день! Ми знаємо, що позавчора ви спалили в̶о̶р̶о̶ж̶и̶й
оппонентський БТР, в якому знаходились десять з̶а̶г̶а̶р̶б̶н̶и̶к̶і̶в військовослужбовців Російської Федерації, які після цього перестали бути живими людьми. Скажіть, будь ласка, у вас немає докорів сумління з цього приводу? Чи не соромно вам про це розповідати? Чи не хочете ви поплакати зараз, перед нашими глядачами, і пообіцяти, що більше так робити не будете?"
Вимога дотримуватися журналістських стандартів передбачає всебічне висвітлення подій. Тому цілком логічним стане коментар пораненого водія того БТРа. Він отримає можливість озвучити альтернативну точку зору, поскаржитися на дегуманізацію, яку він відчуває з боку ЗСУ, військовослужбовці якою взяли погану моду робити на українській землі живих громадян Російської Федерації неживими - лише за те, що вони мають при собі зброю!
Ні, я не жартую - саме так відтепер мають працювати українські журналісти, щоб не отримати люля від Нацради.
Особливо пікантними та де-більнуватими в тексті є неодноразові причитання стосовно того, що некоректна лексика начебто може призвести до "загострення бойових дій".
Бубочки мої (ні, це не дегуманізація, я не вважаю вас частинами рослин, хоча, можливо, й даремно... Я лише констатую ваше справжнє розуміння реального людського життя в Україні зараз)...
Так ось. Бубочки мої. До "загострення бойових дій" призводять політичні рішення, бойові накази та розпорядження н̶а̶ш̶и̶х ваших поважних партнерів з політичного та військового керівництва Російської Федерації.
Я хочу вас проінформувати, якщо на одинадцятий рік війни та третій рік повномасштабного вторгнення ви ще не помітили: п̶у̶т̶і̶н Путін вже напав. Тому боятися, що через нашу лексику він на нас нападе - це трішечки не на часі.
Недорогеньки мої. Я дуже радий, що у вас є біли польта та білі рукавички. Ми всі їх побачили, висновки зробили, можете далі їх не вигулювати.
Проте мені сумно, що ви не розумієте головного: в̶а̶ш̶а моя країна воює. Воює за своє фізичне існування, яке зараз під загрозою.
Війна - це час, коли речі треба називати своїми іменами. Ворога - ворогом. Колаборанта - колаборантом. Злочинця - злочинцем. Зрадника - зрадником. Окупанта - окупантом. Нелюда - нелюдю. Людей які прийшли до нас зі зброєю, які руйнують українські міста, яки хочуть знищити мене і всіх нас - тими, хто вони є.
Зараз це важливий фактор нашого виживання як нації і як країни.
До речі, таких як ви теж треба називати тими, ким ви є за таких обставин, - без зайвого політесу. Так, це може створити додаткову напругу, але потрібно для того, щоб втримати напругу найстрашнішу. Це зараз фактор виживання, так.
І наостанок. Дискурс, який ви просуваєте - "якщо зникнуть лінії розмежування в головах, то вони зникнуть і на карті" - застарів вже роки на два мінімум.
Вже 819 днів вся в̶а̶ш̶а наша країна починає кожний ранок з відомостей про те, скільки окупантів припинили своє існування завдяки нашим захисникам. Але якщо лінії розмежування зникнуть в наших головах, вони дійсно можуть зникнути і на картах. Разом з Україною.
P.S. Не розумію, яким взагалі дивом цей дванадцятий пункт взагалі потрапив до переліку критеріїв розпалення ворожнечі до українських військових?