![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
У московитів на се були свої мотииви, в українських вчених - свої, у кримтатар не було державної академії (наслідок того що не було державности) і так всю епоху небувалого розвитку і науки, і технологій кримська історія жеваріла та "празябала".
Автор статті чесно спробував, відкривши карти, розібратися.
Розібрався, але, на мою думку, коли хотів внести ясність, то не досяг мети.
Як кажуть в подібних випадках, "се не вина, а біда автора".
Нарікаючи на брак джерел, ми по-пріжньому мислемо дискретно, от дай мені якесь джерело, та щоби воно непремінно було присвячене саме тій темі, яка цікавить мене тепер.
І щоби те джерело неодмінно зберіглося до наших днів, бажано в гарній якости, та в несумнівному списку (не копії і не перескази) і от, ще щоби було перекладене кимось, опубліковане ...
Але так майже не буває.
Я знаю з десяток одних тільки жіночих письмениць, які чесно сиділи в архівах та причаровували найкращих істориків своєї епохи, щоби ті консультували.
Але на виході Алієнора Готфридівна Окситанська в одної має чорне як сміла волосся, в іншої каштанове, в третьої золотаве, в четвертої наближається до Дейнерис Буренародженої...
хоча вони всі та їхні інформатори ніби дивилися в три-чотири спільні джерела (які хоча із захватом описуюють її красу, і не подумали обізначити, якої масті була ця спритна особа!)
Що ж воно робити?
Відгадка - в ширшому кругозорі.
Грушевський - не перший і не останній - в приклад і наслідування.
Є багато речей про половців, Крим та інші периферійні речі історіографії, що їх він, як то кажуть, "геніально передбачив" чисто дедуктивними міркуваннями.
А не забуваймо що кожний раз це був вияв інтелектуальної одваги. Бо по суті кожне сміливе припущення, доведене лише побічними фактами, може бути щодня (у наш час - і щогодини) спростоване більш удатним колегою, якому пощастило натрапити на документ, якого ти не мав і гадки не мав про існування якого.
То-то вишкубуть тобі бороду!
Грушевський ризикував, і в тому полягає його успіх як історика-фундатора.
Що ж таке Крим того періоду, за якого взявся автор?
Чи можна розглядати сей заплутаний вузол - грецькі та турецькі бойові літописи, написані під час війни (!) і ангажолвані по саме немогу - якось збоку?
Звісно можна!
Для цього слід літерально відійти в сторінку і побачити Крим двадцятих років 13 століття цілком, а не в контексті одного походу.
Автор зрорбив рішучий крок у тому напрямі -
усвідомив що турки (як і інші народи, зауважу) коли роблять набіги і навали, то се не поодинокий набіг (як дотепер це несе вітчизняна і російська, невдірзінимі в цьому близнюки, історіографіія), а завжди частина війни.
Тобто се так просто: коли під вашим містом чиясь облога, чи навпаки в місті ворожа залога, то це значить лише те, що вже почалася, а може і давно іде, війна.
А де війна там дипломатія.
А де дипломатія там одразу купа джерел.
Це одночасна навала монголів,
ви тільки подумайте: в людей там битва на Калка, перенищено все поточне князівське начальство, поруч падають як доміно Булгарське царство, Хорезм, ...
а в Криму цього навіть не помиітили
і се при тому що монголи вторглися в Крим прямо тиого ж року!
мало того - вдерлися саме в той Судак, про який тут йдеться!
(чим скінчилося - вакуум знань; схоже, нічим).
А їх тупо не помітили.
та що ж тут таке кипіло і булькало, що залетиілий загін неперможних, ще навіть не батиєвських, а чистокровно чингизівських відбірних військ, сварився в цьому супі чи сиропі?
це безперервна війна венеційців, генуезців та пизанців (у той період - на вибивання третього зайвого) за досутп до Криму і Азову,
вони вже для того і Царгород повалили, і Латинське царство замисть Візантийського поставили, і розтяли всю Туреччину і Греччину на низку бейликів, деспотій та лицарських королівств -
але світ надто тісний для тих троїх.
На них жалілись навіть хрестоносці: мовляв, на Сході чого тільки нема, люди сходять з розуму як можуть, але принаймні всі чтуть Папу. А як не зайдеш у квартал чи генуезців, чи пизанців, чи венеційців - так вони і Папу не чтуть, і на його булли сміються.
бо були зайняті своїм.
Каперство, пиратство (під час миру та війни вони міняються місцями), підкупи, погроми, інспировані війни - ось чим зайняті їхні дуче.
У ці лави вливаються постійно авантуристи з усеї (переважно південої) Європи - недобиті альбгойці, тамплієри, біглі монахи, треті сини графів і проча шушера, яка на морі лікує свої комплекси, щоденно вищіряючися до лиця смерті.
це колотнеча серед половців (кипчаків, куманів, кунів) яку джерела датують 1226 роком, а народні співаки оспівували аж до сталінського геноциду, коли їх винищено.
У ті роки половецький ватажок Котян - солідний дядько, в нього був у родичах князь Галицький, а в кумах ходило пів-Угорщини - втратив сина, на ім'я Мангуш.
Вже саме це ім'я вказує на Крим (у нас було таке селище до перейменування сталіним) і вбивцями були кримські Токсобичи - рід що ворогував із Котяном. Вбили на полюванні, мовляв, а ти не полюй в чужому районі. Котян підняв на помсту весь Дешт Кипчак.
А Токсобичі не знайшли нічого краще, як послати до Чингизхана, мовляв, ми хочемо бути твоїми данниками, тільки захисти нас від Котяна.
(Ну тот, канєчьно, саґласілса.).
Це врешті решт і призвело до Калки.
(Але спробуйте і зараз перейменувати Мангуш назад з "Прахладнаґо"? вислухати уйму антитатарської дряні і так все і залишиться).
Тож ви трохи розумієте чого це історія Криму така затуркана та занедбана.
а як ці історії пов'язані?
наприклад, тим що половці заводили генуезців в Крим, тобто в той самий Судак.
якраз у противагу пизанцям (що накидали оком на Азов) та венеційцям (які послідовно віджимали Судак у греків)
а генуезці прислали місіонерів і ті хрестили одразу кількох князів
стоп, а сельджуки тут при чому?
а з ким вони волювали? - з трапезундцями.
А трапезундці з ким воювали? - з латинцями (тобто Венецією) та з нікейцями (за якими тоді маячили пизанці)...
щоби не заплутатись, виходе що "ворог мого ворога - мій друг",
тоді сельджуки виходить за Венецію, бо в них спільний ворог - з турецького боку Трапезунт і його грецький Судак, а з венеційського - генуезці, а значить і половці.
А руський князь що робив під Судаком?
розплутуйте се самі.
будьте як Грушевський, а не як вікіпедійні анонімні компілятори.
мислите широко, шукайте, дерзайте.
І не шукайте цілісної картини.
Се спільна помилка як істориків, які се шукають, так і їхнгіх читачів.
В історії немає сенсу.
Не вірите?
От уявіть себе мешканцями уявного світу "Вестерос".
в чому сенс вашої історії?
в драконах?
в ходячих мертв'яках?
а може у стіні на півночі?
в бастардах?
в храмі де люди міняють тіла і лиця?
в голих тітках у кожній серії?
чи в красній жриці?
чи в триокому вороні?
чи в пошуках полярного кота (якого нам так і не показали!)?
так от звичайна історія Криму, України - такі самі.
Сенсу там нема, є зміст.
А зміст - це все, що було, чого не було і що могло би бути.
а тепер читайте статтю Сергія Громенка!
У московитів на се були свої мотииви, в українських вчених - свої, у кримтатар не було державної академії (наслідок того що не було державности) і так всю епоху небувалого розвитку і науки, і технологій кримська історія жеваріла та "празябала".
Автор статті чесно спробував, відкривши карти, розібратися.
Розібрався, але, на мою думку, коли хотів внести ясність, то не досяг мети.
Як кажуть в подібних випадках, "се не вина, а біда автора".
Нарікаючи на брак джерел, ми по-пріжньому мислемо дискретно, от дай мені якесь джерело, та щоби воно непремінно було присвячене саме тій темі, яка цікавить мене тепер.
І щоби те джерело неодмінно зберіглося до наших днів, бажано в гарній якости, та в несумнівному списку (не копії і не перескази) і от, ще щоби було перекладене кимось, опубліковане ...
Але так майже не буває.
Я знаю з десяток одних тільки жіночих письмениць, які чесно сиділи в архівах та причаровували найкращих істориків своєї епохи, щоби ті консультували.
Але на виході Алієнора Готфридівна Окситанська в одної має чорне як сміла волосся, в іншої каштанове, в третьої золотаве, в четвертої наближається до Дейнерис Буренародженої...
хоча вони всі та їхні інформатори ніби дивилися в три-чотири спільні джерела (які хоча із захватом описуюють її красу, і не подумали обізначити, якої масті була ця спритна особа!)
Що ж воно робити?
Відгадка - в ширшому кругозорі.
Грушевський - не перший і не останній - в приклад і наслідування.
Є багато речей про половців, Крим та інші периферійні речі історіографії, що їх він, як то кажуть, "геніально передбачив" чисто дедуктивними міркуваннями.
А не забуваймо що кожний раз це був вияв інтелектуальної одваги. Бо по суті кожне сміливе припущення, доведене лише побічними фактами, може бути щодня (у наш час - і щогодини) спростоване більш удатним колегою, якому пощастило натрапити на документ, якого ти не мав і гадки не мав про існування якого.
То-то вишкубуть тобі бороду!
Грушевський ризикував, і в тому полягає його успіх як історика-фундатора.
Що ж таке Крим того періоду, за якого взявся автор?
Чи можна розглядати сей заплутаний вузол - грецькі та турецькі бойові літописи, написані під час війни (!) і ангажолвані по саме немогу - якось збоку?
Звісно можна!
Для цього слід літерально відійти в сторінку і побачити Крим двадцятих років 13 століття цілком, а не в контексті одного походу.
Автор зрорбив рішучий крок у тому напрямі -
усвідомив що турки (як і інші народи, зауважу) коли роблять набіги і навали, то се не поодинокий набіг (як дотепер це несе вітчизняна і російська, невдірзінимі в цьому близнюки, історіографіія), а завжди частина війни.
Тобто се так просто: коли під вашим містом чиясь облога, чи навпаки в місті ворожа залога, то це значить лише те, що вже почалася, а може і давно іде, війна.
А де війна там дипломатія.
А де дипломатія там одразу купа джерел.
Це одночасна навала монголів,
ви тільки подумайте: в людей там битва на Калка, перенищено все поточне князівське начальство, поруч падають як доміно Булгарське царство, Хорезм, ...
а в Криму цього навіть не помиітили
і се при тому що монголи вторглися в Крим прямо тиого ж року!
мало того - вдерлися саме в той Судак, про який тут йдеться!
(чим скінчилося - вакуум знань; схоже, нічим).
А їх тупо не помітили.
та що ж тут таке кипіло і булькало, що залетиілий загін неперможних, ще навіть не батиєвських, а чистокровно чингизівських відбірних військ, сварився в цьому супі чи сиропі?
це безперервна війна венеційців, генуезців та пизанців (у той період - на вибивання третього зайвого) за досутп до Криму і Азову,
вони вже для того і Царгород повалили, і Латинське царство замисть Візантийського поставили, і розтяли всю Туреччину і Греччину на низку бейликів, деспотій та лицарських королівств -
але світ надто тісний для тих троїх.
На них жалілись навіть хрестоносці: мовляв, на Сході чого тільки нема, люди сходять з розуму як можуть, але принаймні всі чтуть Папу. А як не зайдеш у квартал чи генуезців, чи пизанців, чи венеційців - так вони і Папу не чтуть, і на його булли сміються.
бо були зайняті своїм.
Каперство, пиратство (під час миру та війни вони міняються місцями), підкупи, погроми, інспировані війни - ось чим зайняті їхні дуче.
У ці лави вливаються постійно авантуристи з усеї (переважно південої) Європи - недобиті альбгойці, тамплієри, біглі монахи, треті сини графів і проча шушера, яка на морі лікує свої комплекси, щоденно вищіряючися до лиця смерті.
це колотнеча серед половців (кипчаків, куманів, кунів) яку джерела датують 1226 роком, а народні співаки оспівували аж до сталінського геноциду, коли їх винищено.
У ті роки половецький ватажок Котян - солідний дядько, в нього був у родичах князь Галицький, а в кумах ходило пів-Угорщини - втратив сина, на ім'я Мангуш.
Вже саме це ім'я вказує на Крим (у нас було таке селище до перейменування сталіним) і вбивцями були кримські Токсобичи - рід що ворогував із Котяном. Вбили на полюванні, мовляв, а ти не полюй в чужому районі. Котян підняв на помсту весь Дешт Кипчак.
А Токсобичі не знайшли нічого краще, як послати до Чингизхана, мовляв, ми хочемо бути твоїми данниками, тільки захисти нас від Котяна.
(Ну тот, канєчьно, саґласілса.).
Це врешті решт і призвело до Калки.
(Але спробуйте і зараз перейменувати Мангуш назад з "Прахладнаґо"? вислухати уйму антитатарської дряні і так все і залишиться).
Тож ви трохи розумієте чого це історія Криму така затуркана та занедбана.
а як ці історії пов'язані?
наприклад, тим що половці заводили генуезців в Крим, тобто в той самий Судак.
якраз у противагу пизанцям (що накидали оком на Азов) та венеційцям (які послідовно віджимали Судак у греків)
а генуезці прислали місіонерів і ті хрестили одразу кількох князів
стоп, а сельджуки тут при чому?
а з ким вони волювали? - з трапезундцями.
А трапезундці з ким воювали? - з латинцями (тобто Венецією) та з нікейцями (за якими тоді маячили пизанці)...
щоби не заплутатись, виходе що "ворог мого ворога - мій друг",
тоді сельджуки виходить за Венецію, бо в них спільний ворог - з турецького боку Трапезунт і його грецький Судак, а з венеційського - генуезці, а значить і половці.
А руський князь що робив під Судаком?
розплутуйте се самі.
будьте як Грушевський, а не як вікіпедійні анонімні компілятори.
мислите широко, шукайте, дерзайте.
І не шукайте цілісної картини.
Се спільна помилка як істориків, які се шукають, так і їхнгіх читачів.
В історії немає сенсу.
Не вірите?
От уявіть себе мешканцями уявного світу "Вестерос".
в чому сенс вашої історії?
в драконах?
в ходячих мертв'яках?
а може у стіні на півночі?
в бастардах?
в храмі де люди міняють тіла і лиця?
в голих тітках у кожній серії?
чи в красній жриці?
чи в триокому вороні?
чи в пошуках полярного кота (якого нам так і не показали!)?
так от звичайна історія Криму, України - такі самі.
Сенсу там нема, є зміст.
А зміст - це все, що було, чого не було і що могло би бути.
а тепер читайте статтю Сергія Громенка!
no subject
Date: 2024-05-15 10:34 am (UTC)посилання в кінці пошкодилося Мало би бути https://ua.krymr.com/a/seldzhutske-vtorhnennia-v-krym-hromenko-istoria/32943173.html
no subject
Date: 2024-05-15 04:14 pm (UTC)